вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" січня 2024 р. Справа №910/7595/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023
у справі №910/7595/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків у розмірі 121 563,50 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" (далі - ПАТ "Укренерготранс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення збитків за пошкодження вагонів у розмірі 121 563,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пошкодження спірних вагонів сталося на путях загального користування, що відносяться до зони відповідальності відповідача. Внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності спірних вагонів позивачу завдано збитки у розмірі 121 563,50 грн, що складаються з вартості деталей, які придбані позивачем для встановлення на вагони при виконанні поточного ремонт у розмірі 83 340,00 грн та вартості виконаних ремонтних робіт у розмірі 38 223,50 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 позов задоволено.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ПАТ "Укренерготранс" 121 563,50 грн збитків, а також 2 684,00 грн судового збору.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу на праві оперативного відання майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, понесення саме позивачем у справі витрат на відновлення пошкодженого майна, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що в сукупності доводять вину відповідача у завданні позивачем збитків. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції, на думку скаржника, підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Так, скаржник посилається, зокрема на те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.
Також, апелянт вважає, що позивач не довів своє право на звернення до господарського суду з даним позовом. Стверджує, що позивачем безпідставно включено до суми збитків вартість нового обладнання без врахування зносу, оскільки не доведено, що відповідачем втрачені саме нові приводи гальма стоянкового, тяги стоянкового гальма, штурвал та кран кінцевий без фактичного зносу.
Крім того, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення та розгляд справи здійснювати з викликом сторін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/7595/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7595/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7595/23.
06.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7595/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укрзалізниця" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Поновлено строк АТ "Укрзалізниця" на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23. Розгляд апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 без змін.
Так, позивач вважає, що оскільки саме ПАТ "Укренерготранс" за власні кошти здійснено закупівлю необхідних запасних частин, передано їх до вагоноремонтного підприємства та сплачено за виконання ремонтних робіт, позивачем понесено реальні матеріальні збитки через пошкодження вагонів, і саме тому ПАТ "Укренерготранс" є суб'єктом, права законні інтереси якого порушено діями (бездіяльністю) відповідача.
ПАТ "Укренерготранс" також зазначає, що для підтримання вагонів в належному технічному стані, ремонт здійснюється новими запчастинами, і тому не має значення рівень зносу втрачених запчастин, оскільки позивач придбав і поставив саме нові запчастини. Жодним нормативним актом, не встановлено обов'язку позивача ставити вживані запчастини.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У серпні 2022 року АТ "Укрзалізниця" здійснювалися перевезення вантажів в приватних вагонах, що перебували в управлінні ПАТ "Укренерготранс".
13.08.2022 у складі потягу №9506 на станцію Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибули вагони: №№56671902, 52749355, 56843576, 52725629, 52725967, 52735073, 52726213, 52749199, 56647456, 53584090, 52931391 (залізничні накладні №№820191, 820399, 820639, 820506, 820647, 820480, 820621, 820563, 820464, 820456, 820605) в пошкодженому стані - відсутність ручного стоянкового тормозу, на підставі чого оформлені повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №№9635, 9639, 9637, 9642, 9640, 9641, 9643, 9630, 9634, 9548, 9631 від 13.08.2022 та відповідні акти форми ГУ-23, після чого нагони направлені до виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на технічне обслуговування.
15.08.2022 у складі потягу №2802 на станцію Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибули вагони: №№56843535, 53453650, 52736899, 52877362, 56682149, 56690134, 53587895, 53584595, 52736808 (залізничні накладні №№821991, 821835, 821892, 821900, 821967, 821975, 821793, 821751, 821769) в пошкодженому стані - відсутність ручного стоянкового тормозу, на підставі чого оформлені повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №№9835, 9841, 9825, 9840, 9844, 9842, 9826, 9834, 9839 від 15.08.2022 та відповідні акти форми ГУ-23, після чого вагони направлені до виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка" регіональної філії "Південно-Західна залізниця", на технічне обслуговування.
Крім того, позивачем 13.08.2022, 15.08.2022 та 16.08.2022 отримано акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, а саме вагонів №№56682149, 56690134, 56843535, 53587895, 53584595, 53453650, 52736808, 52736899, 52877362, 52749199, 56843576, 52725629, 52735073, 52726213, 52725967, 52749355, 52931391, 53584090, 56671902, 56647456.
Звертаючись до суду з даним позовом ПАТ "Укренерготранс" стверджує, що пошкодження вищезазначених двадцяти вагонів сталося на путях загального користування, що відносяться до зони відповідальності відповідача. Внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності спірних вагонів позивачу завдано збитки у розмірі 121 563,50 грн, що складаються з вартості деталей, які придбані позивачем для встановлення на вагони при виконанні поточного ремонту в розмірі 83 340,00 грн та вартості виконаних ремонтних робіт у розмірі 38 223,50 грн, у зв'язку з чим, в силу вимог статті 126 Статуту залізниць України, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Наявними у матеріалах справи залізничними накладними підтверджується прийняття АТ "Укрзалізниця" до перевезення та здійснення перевезення вагонів, які належали та перебували в оперативному віданні позивача, а саме: №№56671902, 52749355, 56843576, 52725629, 52725967, 52735073, 52726213, 52749199, 56647456, 53584090, 52931391 (залізничні накладні №№820191, 820399, 820639, 820506, 820647, 820480, 820621, 820563, 820464, 820456, 820605).
При цьому, прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Зокрема, відповідно до пункту 4.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Наведене спростовує доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів щодо знаходження спірних вагонів у технічно справному стані на момент прийняття їх залізницею до перевезення.
Згідно з пунктом 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також внесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління і пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Отже, відсутність привода стоянкового гальма є пошкодженням (розукомплектуванням) вагону, що тягне за собою заборону для поставлення такого вагону в склад потягу.
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2022 у складі потягу №9506 на станцію Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибули вагони: №№56671902, 52749355, 56843576, 52725629, 52725967, 52735073, 52726213, 52749199, 56647456, 53584090, 52931391 (залізничні накладні №№820191, 820399, 820639, 820506, 820647, 820480, 820621, 820563, 820464, 820456, 820605) в пошкодженому стані - відсутність ручного стоянкового тормозу, на підставі чого оформлені повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №№9635, 9639, 9637, 9642, 9640, 9641, 9643, 9630, 9634, 9548, 9631 від 13.08.2022 та відповідні акти форми ГУ-23.
Також, матеріалами справи підтверджується, що 15.08.2022 у складі потягу №2802 на станцію Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибули вагони: №№56843535, 53453650, 52736899, 52877362, 56682149, 56690134, 53587895, 53584595, 52736808 (залізничні накладні №№821991, 821835, 821892, 821900, 821967, 821975, 821793, 821751, 821769) в пошкодженому стані - відсутність ручного стоянкового тормозу, на підставі чого оформлені повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №№9835, 9841, 9825, 9840, 9844, 9842, 9826, 9834, 9839 від 15.08.2022 та відповідні акти загальної форми ГУ-23.
На підставі повідомлень про ремонт форми ВУ-23М та актів загальної форми ГУ-23 від 13.08.2022 та 15.08.2022, вагони №№56671902, 52749355, 56843576, 52725629, 52725967, 52735073, 52726213, 52749199, 56647456, 53584090, 52931391 56843535, 53453650, 52736899, 52877362, 56682149, 56690134, 53587895, 53584595, 52736808 направлені до виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на технічне обслуговування (ремонт).
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що складання відповідачем повідомлень форми ВУ-23М та актів ГУ-23 є підтвердженням того, що спірні вагони були пошкоджені. Крім того, на станції Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" 13.08.2022, 15.08.2022 та 16.08.2022 оформлені акти про пошкодження спірних вагонів форми ВУ-25М.
Згідно з пунктом 19 Правил користування вагонами і контейнерами, підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів.
Відповідно до пункту 23 Правил користування вагонами і контейнерами вартість ремонту та всі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого вагона, зазначаються в акті про пошкодження вагона, який надається винній стороні для відшкодування збитків за пошкодження вагона.
Отже, акти про пошкодження спірних вагонів за формою ВУ-25М та акти загальної форми ГУ-23 є підставою для пред'явлення претензій щодо відшкодування збитків відповідачу, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відхилив твердження відповідача про те, що для відшкодування заявлених збитків позивач в тому числі мав пред'явити комерційні акти.
За приписами статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Таким чином, за змістом статті 129 Статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, у той час як факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера), акта загальної форми ГУ-23 та повідомлення форми ВУ-23М, про що було вище зазначено судом.
В даному випадку, з огляду на те, що завдані позивачеві збитки пов'язані з пошкодження рухомого складу (спірних вагонів), а не самого вантажу, оформлення комерційних актів не передбачається.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
За змістом статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
За приписами пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Згідно з пунктом 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона, з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" та актів виконаних робіт від 10.09.2022 №743/398, від 10.09.2022 №744/398, від 12.09.2022 №745/398, від 31.08.2022 №698/398, від 08.09.2022 №715/398, від 08.09.2022 №720/398, від 08.09.2022 №721/398, від 09.09.2022 №731/398, від 10.09.2022 №737/398, а також платіжних доручень від 30.09.2022 №1436 та від 29.09.2022 №1415 вбачається, що позивачем оплачені послуги з технічного обслуговування спірних вагонів з відчепленням у розмірі 64 570,38 грн з ПДВ.
При цьому, згідно з калькуляцією на технічне обслуговування без врахування використаних матеріалів виконавця, а також розрахунку суми заборгованості, що наведений в заяві про усунення недоліків позову, вартість ремонтних робіт, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 38 223,50 грн з ПДВ.
У зв'язку з необхідністю закупівлі запасних частин, зокрема: приводів стоянкового гальма в кількості 14 шт., тяг стоянкового гальма у кількості 5 шт., штурвалу у кількості 2 шт., крану кінцевого у кількості 1 шт., позивач закупив дані запасні частини у ТОВ "Промуніверсалгруп", що підтверджується рахунком від 22.08.2022 №1181, видатковою накладною від 25.08.2022 №1247, актом прийому-передачі від 25.08.2022 №48-1-2022, а також платіжною інструкцією від 01.09.2022 №1186. Загальна вартість придбаних деталей становить - 83 340,00 грн з ПДВ.
Також, з дефектних відомостей по ремонту спірних вагонів форми ВУ-22, а також акта приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 25.08.2022 вбачається, що закуплені деталі в подальшому передані ремонтному депо та встановлені на пошкоджені вагони при їх відновленні.
Таким чином, зважаючи на вартість придбаних позивачем деталей і комплектуючих, а також вартість наданих послуг з ремонту спірних вагонів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума витрат позивача на ремонт розукомплектованих вагонів становить 121 563,50 грн.
Суд першої інстанції правомірно відхилив твердження відповідача про те, що позивач не є користувачем або власником пошкоджених вагонів, оскільки право управління позивача не підтверджено матеріалами справи. Позивачем надано витяг з офіційного ресурсу відповідача - АТ "Укрзалізниця" Картотечні дані СОСВАГ УЗ -2610 У" з ГІОЦ станом на 02.06.2023, відповідно до яких саме позивач є оператором таких вагонів, а тому сумніви відповідача, що на момент пошкодження вагонів (серпень 2022 року) позивач не був оператором даних вагонів, могли бути спростовані даними самого відповідача, яких він до матеріалів справи не надав. Крім того, обставина встановлення приналежності вагонів, які були пошкоджені на власності позивачеві чи іншій особі, не входить до предмету доказування у даній справі, та не впливає на дослідження факту про наявність всіх елементів цивільного правопорушення, оскільки у даному випадку встановленню підлягає особа, яка зазнала збитків шляхом здійснення витрат на відновлення майна, а не особа - власник пошкодженого майна. Матеріалами справи підтверджено, що витрати на відновлення пошкодженого майна (вагонів) здійснив саме позивач у справі.
Щодо заперечень відповідача, що вагони вже були розукомплектовані раніше, ніж 13 та 15 серпня 2022 року, то місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що оскільки відповідач прийняв перевезення вантажу в спірних вагонах згідно з наявними в матеріалах справи залізничними накладними, в яких не зазначено про несправність вагонів, то відповідно це свідчить про те, що вагони були у справному стані, а у випадку наявності пошкоджень вантажних вагонів, відповідач не мав приймати їх для перевезення вантажу.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу на праві оперативного відання майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, понесення саме позивачем у справі витрат на відновлення пошкодженого майна, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що в сукупності доводять вину відповідача у завданні позивачем збитків.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7595/23.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
5. Матеріали справи №910/7595/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран