вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" січня 2024 р. Справа №910/8252/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023
у справі №910/8252/23 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Адвокатського бюро "Мамаєва Дмитра Юрійовича"
до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП"
про стягнення 56 344,85 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Адвокатське бюро "Мамаєва Дмитра Юрійовича" (далі - АБ "Мамаєва Дмитра Юрійовича") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (далі - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП") заборгованості у розмірі 56 344,85 грн, з яких: 27 029,35 грн - основний борг, 9 586,30 грн - інфляційні втрати, 1 632,87 грн - три проценти річних, 18 096,33 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання юридичних послуг від 23.08.2017 №23/08/17-01, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 27 029,35 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9 586,30 грн, три проценти річних в сумі 1 632,87 грн та 16 200,00 грн пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" на користь АБ "Мамаєва Дмитра Юрійовича" 27 029,35 грн основного боргу, 9 586,30 грн інфляційних втрат, 1 632,87 грн трьох процентів річних, 18 096,33 грн пені та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 27 029,35 грн. При цьому, перевіривши розрахунки компенсаційних виплат та пені, суд першої інстанції встановив, що вони є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 9 586,30 грн інфляційних втрат, 1 632,87 грн трьох процентів річних та 18 096,33 грн пені підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції не дослідив належним чином докази надані відповідачем та не надав їм належної оцінки, що призвело до ухвалення несправедливого рішення.
Так, скаржник, зокрема зазначає, що скасування вимоги про сплату єдиного соціального внеску на суму 540 558,05 грн не тягне за собою зменшення боргу. Станом на 18.05.2021, на дату відповіді позивачу, за ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" обліковувався борг в розмірі 1 544 883,15 грн та не скасовувався податковими органами за рішенням суду. Зазначений борг відповідач погашав самостійно за власні кошти про що свідчить лист податкової від 30.06.2023 №24625/6/26-15-13-07-08.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 апеляційну скаргу ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" у справі №910/8252/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8252/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8252/23.
19.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8252/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
09.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8252/23. Розгляд апеляційної скарги ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 без змін.
Так, позивач вважає, що обставини, викладені в апеляційній скарзі, відповідно до яких відповідач обґрунтовує відмову оплачувати винагороду за надані послуги не відповідають реальним обставинам справи та умовам договору від 23.08.2017 №23/08/17-01.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
23.08.2017 між Приватним підприємством "Велідіт" (виконавець) (далі - ПП "Велідіт") та ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг №23/08/17-01, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати, а замовник приймати та оплачувати послуги по представництву замовника, підготовки та отриманні всіх необхідних документів для подання до адміністративних судів, відповідно до підсудності, позову до ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" про визнання дії протиправними та зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску, згідно з вимогою від 08.08.2017.
Згідно з пунктом 2.1 договору виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору надавати замовнику такі види юридичних послуг:
- подання позовних заяв та інших документів до суду, адміністративного суду (підпункт 2.1.1);
- участь у всіх судових засіданнях, представництво інтересів замовника в суді, господарському суді, перед органами нотаріату, правоохоронними органами (підпункт 2.1.2);
- подання запитів, скарг, листів, звернень до органів МВС, прокуратури, нотаріату, інших правоохоронних органів та інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань розшуку боржника чи його майна (підпункт 2.1.3);
- надання консультацій і роз'яснень з питань діючого законодавства (підпункт 2.1.4);
- виконання доручень замовника за рахунок останнього (підпункт 2.1.5);
- забезпечення захисту майнових та немайнових прав і охоронюваних інтересів замовника на будь-якій стадії провадження (підпункт 2.1.6);
- надання юридичних висновків з окремих питань, що стосуються предмету договору (підпункт 2.1.7);
- здійснення інформаційного правового обслуговування замовника за його рахунок (підпункт 2.1.8);
Відповідно до пункту 2.2 договору вид та характер послуг можуть переглядатись сторонами шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.
За умовами пункту 3.1.1 договору, виконавець зобов'язався, зокрема, надавати послуги якісно та своєчасно, відповідно до вимог договору, вказівок замовника та чинного законодавства України.
У пунктах 3.2.2, 3.2.3 договору встановлено, що замовник зобов'язався приймати надані послуги, та оплачувати згідно з умовами розділів 5, 6 договору.
У пункті 5.1 договору сторони домовились, що замовник на протязі 2 днів, з моменту отримання акта прийому-передачі послуг, зобов'язаний підписати його та надіслати (вручити) один екземпляр виконавцю.
У разі неотримання виконавцем підписаного акта або мотивованої відмови від підписання акта в термін, зазначений у пункті 5.1 договору, послуги вважаються прийнятими замовником за обсягом, вартістю та якістю (пункт 5.2 договору).
Згідно з пунктом 6.1 договору вартість послуг становить 7 000,00 грн, без ПДВ. ПДВ додається до суми, загальна сума до сплати - 8 400,00 грн.
Відповідно до пункту 6.2 договору винагорода за зменшення суми боргу становить 5% без ПДВ, ПДВ 20% додається до суми винагороди.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє повного виконання зобов'язань, визначених цим договором (пункт 10.1 договору).
На виконання договору про надання юридичних послуг від 23.08.2017 №23/08/17-01 ПП "Велідіт" надані ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" послуги по підготовці та подачі позовної заяви, а також представництва інтересів відповідача в Окружному адміністративному суді м. Києва та в судах апеляційної та касаційної інстанції у справі №826/10973/17.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №826/10973/17, залишеним без мін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 та постановою Верховного Суду від 07.08.2019, позов ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 08.08.2017 №Ю-8095-17.
Як стверджує позивач, за наслідками надання юридичних послуг за договором від 23.08.2017 №23/08/17-01 скасовано вимоги про сплату єдиного соціального внеску на суму 540 587,05 грн, згідно з умовами договору від 23.08.2017 №23/08/17-01. Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором та не оплатив надані послуги.
У подальшому, 20.04.2020 між ПП "Велідіт" (первинний кредитор) та АБ "Мамаєва Дмитра Юрійовича" (новий кредитор) укладено договір №20/04/20-01 права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" по договору про надання юридичних послуг (далі - договір №20/04/20-01).
У розділі 1 договору №20/04/20-01 сторони домовились про передачу боргу за наданні юридичні послуги згідно з договорів від 17.07.2017 №17/07/17-04 та від 23.08.2017 №23/08/17-01. Зазначений борг утворився за наслідками розгляду справ та задоволених заяв, а також скасування вимог по сплаті єдиного соціального внеску. Згідно з договором відступлення права вимоги передаються всі права та обв'язки за договорами про надання юридичних послуг від 17.07.2017 №17/07/17-04 та від 23.08.2017 №23/08/17-01 по підписанню актів, рахунків та всіх документів по наданню послуг.
Загальна сума заборгованості, що передається за цим договором, складає 77 244,16 грн та підтверджується рішеннями судів та оригіналом договорів.
Боржник проводить всі розрахунки за надані послуги з новим кредитором, після отримання уповноваженим представником повідомлення про уступку права вимоги. Новий кредитор проводить самостійно і на свій розсуд роботи по стягненню заборгованості. Первинний кредитор зобов'язаний надати новому кредитору всі підтверджуючі документи стосовно боржника та боргу. Боржник розраховується з вторинним кредитором відповідно до чинного законодавства.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, визначених цим договором (пункт 2.1 договору №20/04/20-01).
Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 04.05.2021 №04/05/21-02 за договором від 23.08.2017 №23/08/17-01 та акт приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1 на суму 27 029,35 грн.
Листом від 18.05.2021 №09-611 відповідач повідомив позивача про сплату коштів у сумі 8 400,00 грн за надані послуги та звернув увагу, що податковими органами не скасовано борг, про який зазначено в акті приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1.
Разом із тим, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині оплати вартості послуг не виконав, вимогу позивача залишив без задоволення та повернув акт приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1 без підпису, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 27 029,35 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 632,87 грн, пені у розмірі 18 096,33 грн та інфляційних втрат в сумі 9 586,30 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, 23.08.2017 між ПП "Велідіт" та ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" укладено договір про надання юридичних послуг №23/08/17-01 за умовами якого ПП "Велідіт" зобов'язалося надавати, а відповідач приймати та оплачувати послуги по представництву замовника, підготовки та отриманні всіх необхідних документів для подання до адміністративних судів, відповідно до підсудності, позову до ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" про визнання дії протиправними та зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску згідно вимоги від 08.08.2017.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
20.04.2020 між ПП "Велідіт" та АБ "Мамаєва Дмитра Юрійовича" укладено договір №20/04/20-01 права вимоги до ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" по договору про надання юридичних послуг, зі змісту якого вбачається, що сторони домовились про передачу боргу за наданні юридичні послуги, зокрема згідно з договором від 23.08.2017 №23/08/17-01, який утворився за наслідками розгляду справ та задоволених заяв та скасування вимог по сплаті єдиного соціального внеску.
Пунктом 1 договору про передачу боргу сторони встановили, що згідно з договором відступлення права вимоги передаються всі права та обв'язки за договором про надання юридичних послуг від 23.08.2017 №23/08/17-01 по підписанню актів, рахунків та всіх документів по наданню послуг.
Таким чином, у відповідача була наявна заборгованість перед ПП "Велідіт" за договором про надання юридичних послуг від 23.08.2017 №23/08/17-01, про що сторони зазначили безпосередньо у договорі від 20.04.2020 №20/04/20-01.
За приписами статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріалами справи підтверджено, що заміна кредитора відбулась шляхом укладення договору від 20.04.2020 №20/04/20-01 право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву".
Договір від 20.04.2020 №20/04/20-01 є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку по оплаті послуг, відповідно до договору про надання юридичних послуг від 23.08.2017 №23/08/17-01, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 04.05.2021 №04/05/21-02 за договором від 23.08.2017 №23/08/17-01 та акт приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1 на суму 27 029,35 грн.
Листом від 18.05.2021 №09-611 відповідач відмовив у підписанні акта приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1 та сплати коштів у сумі 27 029,35 грн.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність боргу у відповідача, який виник на підставі пункту 6.2 договору від 23.08.2017 №23/08/17-01, оскільки рішенням суду скасовано вимогу про сплату єдиного соціального внеску на суму 540 587,05 грн, у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати позивачу винагороди, передбаченої пунктом 6.2 договору від 23.08.2017.
У свою чергу, відповідач заперечує факт наявності заборгованості з оплати винагороди, оскільки ухвалення рішення по справі №826/10973/17 не призвело до зменшення податкового боргу по сплаті єдиного внеску, а тому у відповідача відсутні підстави сплачувати позивачу винагороду, яка передбачена пунктом 6.2 договору від 23.08.2017 №23/08/17-01.
На підтвердження надання послуг та розміру винагороди, до матеріалів справи позивачем надано належним чином засвідчену копію акта приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1 на суму 27 029,35 грн. Відповідно до акта приймання-передачі послуг відповідачу надано послуги по підготовці позовної заяви та представництва інтересів клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва, за наслідками яких скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 08.08.2017 №Ю-8095-17 про сплату єдиного соціального внеску на суму 540 587,05 грн.
Листом від 18.05.2021 №09-611 відповідач повернув та відмовив у підписанні акта приймання-передачі послуг від 05.05.2021 №05/05/21-1.
Пунктом 6.2 договору від 23.08.2017 №23/08/17-01 визначено, що винагорода за зменшення суми боргу становить 5% без ПДВ, ПДВ 20% додається до суми винагороди.
При цьому, предметом договору від 23.08.2017 №23/08/17-01 сторони визначили зобов'язання виконавця надавати, а замовнику приймати та оплачувати послуги по представництву замовника, підготовки та отриманні всіх необхідних документів для подання до адміністративних судів, відповідно до підсудності, позову до ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" про визнання дії протиправними та зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску згідно з вимогою від 08.08.2017.
Разом із тим, у пункті 2.1 договору від 23.08.2017 №23/08/17-01 встановлено, що виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору надавати замовнику такі види юридичних послуг: подання позовних заяв та інших документів до суду, адміністративного суду; участь у всіх судових засіданнях, представництво інтересів замовника в суді, господарському суді, перед органами нотаріату, правоохоронними органами; подання запитів, скарг, листів, звернень до органів МВС, прокуратури, нотаріату, інших правоохоронних органів та інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань розшуку боржника чи його майна; надання консультацій і роз'яснень з питань діючого законодавства; виконання доручень замовника за рахунок останнього; забезпечення захисту майнових та немайнових прав і охоронюваних інтересів замовника на будь-якій стадії провадження; надання юридичних висновків з окремих питань, що стосуються предмету договору; здійснення інформаційного правового обслуговування замовника за його рахунок.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, аналіз положень договору про надання юридичних послуг від 23.08.2017 №23/08/17-01 дають підстави для висновку, що умовами договору визначено як оплату наданих юридичних послуг, так і оплату винагороди за зменшення суми боргу, за наслідками судового розгляду адміністративної справи, та відповідно відновлення прав відповідача щодо заборгованості з єдиного соціального внеску.
Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.08.2017 №Ю-8095-17.
Під час розгляду справи №826/10973/17, судами встановлено, що 08.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкову вимогу №Ю-8095-17 про сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" на суму 540 587,05 грн, з яких: 3 789,44 - штрафна санкція, 363 371,82 грн - пеня, 173 425,79 грн - основний борг.
Не погоджуючись з податковою вимогою, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.08.2017 №Ю-8095-17 посилаючись на те, що позивачем своєчасно сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Заборгованість у ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" зі сплати зазначено внеску відсутня.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №826/10973/17, залишеним без мін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 та постановою Верховного Суду від 07.08.2019, позов ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 08.08.2017 №Ю-8095-17.
За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №826/10973/17, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 08.08.2017 №Ю-8095-17, ця обставина, в силу частини 4 статті 75 ГПК України, не підлягає доведенню при розгляді даної справи.
Таким чином, станом на момент розгляду даної справи, вимога Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 08.08.2017 №Ю-8095-17 скасована.
З огляду на вищенаведене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача винагороди у розмірі 5% без ПДВ, що становить 27 029,35 грн.
Також, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 096,33 грн пені, нарахованої за період з 18.05.2021 до 22.05.2023 на суму основного боргу у розмірі 27 029,35 грн.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат, замовник сплачує пеню у розмірі передбаченому чинним законодавством.
Загальний строк позовної давності по виконанню фінансових розрахунків та стягненню пені сторони збільшили до 10 років (пункт 7.4 договору).
Крім того, відповідно до пункту 1 договору від 20.04.2020 №20/04/20-01, боржник проводить всі розрахунки за надані послуги з новим кредитором, після отримання уповноваженим представником повідомлення про уступку права вимоги. Новий кредитор проводить самостійно і на свій розсуд роботи по стягненню заборгованості.
Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок пені в сумі 18 096,33 грн є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 9 586,30 грн, нараховані з червня 2021 року по квітень 2023 року, а також три проценти річних в сумі 1 632,87 грн, нараховані з 18.05.2021 до 22.05.2023.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, погоджується з судом першої інстанції, що розрахунки вищенаведених компенсаційних виплат є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Заперечень щодо невірності розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 у справі №910/8252/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП".
4. Матеріали справи №910/8252/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов