вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2023 р. Справа № 910/7488/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - не з'явилися;
відповідача - Бєлова О.С.
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (повне рішення складене 09.10.2023)
у справі №910/7488/23 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Міністерства оборони України
до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
про стягнення заборгованості.
У травні 2023 року Міністерство оборони України звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3400595,21 грн, з яких: 332775,21 грн - пеня та 3067820,00 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №286/3/22/278 від 24.06.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) в частині дотримання термінів поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі №910/7488/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (повне рішення складене 09.10.2023) у справі №910/7488/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, та порушено приписи процесуального права.
Зокрема, скаржник вказує на те, що договір між сторонами було укладено вже під час дії воєнного стану та повномасштабної триваючої військової агресії російської федерації проти України, а тому відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, зумовлені такими обставинами. При цьому, у наданому відповідачем сертифікаті засвідчено наступні форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, введення комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги у зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час. Однак, відповідачем не надано належних доказів виникнення такої обставини непереборної сили як дефіцит/відключення електроенергії, на що останній посилався під час розгляду справи. Тому, на переконання позивача, сертифікат не є належним доказом звільнення відповідача від відповідальності за порушення терміну поставки товару.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі №910/7488/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7488/23, призначено її до розгляду на 28.11.2023, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
16.11.2023 та 17.11.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" надійшли ідентичні за змістом заяви про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
21.11.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У судове засідання 28.11.2023 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Також судом задоволено заяву відповідача та поновлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Вказана ухвала занесена до протоколу судового засідання від 28.11.2023.
У зв'язку з необхідністю додаткового з'ясування обставин справи у засіданні суду оголошено перерву до 18.12.2023.
У призначене засідання суду 18.12.2023 з'явилася представник відповідача. Натомість, представники позивача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні від 28.11.2023.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, Міністерство оборони України належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та не повідомило суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 28.11.2023 та 18.12.2023, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (постачальник) укладений договір №286/3/22/278 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), предметом якого є спідня білизна (18310000-5) (Сорочка та кальсони демісезонні, вид 2) (далі - товар).
Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно з п. 1.3 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги, згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору визначаються специфікацією: товар - спідня білизна (18310000-5) (Сорочка та кальсони демісезонні, вид 2), ТУ У 14.1-00034022-150:2016, повідомлення про зміни №2; строки (терміни) постачання - до 15.11.2022 включно 100000 комплектів; ціна товару без ПДВ - 43826000,00 грн. ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, яка не суперечить ТУ У 14.1-00034022-150:2016, повідомлення про зміни №2 (далі - нормативна або/та технічна документація).
За умовами п. 2.1 договору його ціна становить 43826000,00 грн, у тому числі ПДВ 00,00 грн (платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).
Ціна за договором може змінюватися у порядку, визначеному у ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 2.2 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату.
Відповідно до п. 4.1 договору товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.3). У разі нагальної потреби поставка товарів може здійснюватися в інші місця, визначені відповідно до заявки, наданої замовником, у тому числі в місцевості, де ведуться бойові дії та райони проведення операції Об'єднаних сил.
Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору.
У свою чергу, відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені договором.
Відповідно до абз. 1 п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (п. 2.1).
Також, за умовами п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме знищення внаслідок бойових дій виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов?язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п?яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у п. 8.2 договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняться від відповідальності, передбаченої розділом VII договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.
Згідно з п. 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який видано Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.
За умовами п. 8.4 договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов?язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулася поза контролем сторін, і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. п. 8.1-8.3 даного договору.
Невиконання або неналежне виконання постачальником п. п. 8.1-8.3 цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов?язань (п. 8.5 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 11.1 укладеного правочину).
Додатком №1 до договору сторони погодили рознарядку Міністерства оборони України за специфікацією, відповідно до якої на 2022 рік підприємству сплановано відвантаження: спідня білизна (18310000-5) (Сорочка та кальсони демісезонні, вид 2) - 100000 к-тів; до 15.11.2022 включно.
Додатком №2 до договору погоджено ростовку Міністерства оборони України за специфікацією.
Додатком №3 до договору погоджено калькуляцію ціни товару Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза".
Як зазначає позивач та вбачається з умов договору, відповідач зобов'язаний був поставити у 2022 році товар загальною вартістю 43826000,00 грн у кількості 100000 комплектів у строк до 15.11.2022.
Проте, всупереч умовам укладеного договору відповідачем договірні зобов'язання виконано з порушенням умов договору в частині термінів постачання товару.
Так, постачальником частину товару поставлено з простроченням строку, що підтверджується актами приймання-передачі №Р-1661 від 16.11.2022 на суму 3786566,40 грн, №Р-1720 від 19.11.2022 на суму 1577736,00 грн, №Р-1768 від 25.11.2022 на суму 2283334,60 грн, №Р-1875 від 05.12.2022 на суму 1630327,20 грн та №Р-2087 від 21.12.2022 на суму 7792262,80 грн.
Тобто, постачальником здійснено поставку товару загальною вартістю 17070227,00 грн з порушенням терміну поставки, визначеного договором.
У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія №286/1081 від 21.02.2023, у якій Міністерство оборони України повідомило відповідача про нарахування штрафних санкцій у розмірі 3400595,17 грн, які необхідно сплатити впродовж одного календарного місяця з дати отримання претензії.
Вказана претензія отримана відповідачем 06.03.2023, проте залишена без відповіді та без задоволення.
Як наслідок, позивач звернувся з даним позовом до суду та зазначив, що оскільки відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, з останнього підлягають стягненню штрафні санкції на підставі п. 7.3.2 укладеного правочину у загальному розмірі 3400595,21 грн, з яких: 332775,21 грн - пеня та 3067820,00 грн - штраф у розмірі 7% ціни договору (43826000,00 грн).
Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що фабрика відповідача використовує повний замкнутий цикл виробництва від виготовлення трикотажних полотен до пошиття готових трикотажних виробів. Виробничі площі розташовані у м. Києві по вулиці Нововокзальній, 41 та в Київській області, м. Бровари за адресою: б. Незалежності, 23. Починаючи з жовтня 2022 року з боку ДТЕК для підприємства почали застосувати графіки обмеження електроспоживання, а починаючи з кінця листопада ДТЕК застосовував тільки повне відключення електроживлення підприємства за графіком, що розміщувався на веб-сайті. У зв'язку з цим, відповідач вказує, що необхідність обов'язкової евакуації працівників відповідача та значний дефіцит електричної потужності внаслідок ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України стали неконтрольованою перешкодою щодо виконання договору, що у відповідності до п. 8.4 договору є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару.
Позивач у відповіді на відзив вказав на те, що ракетні обстріли по всій території України, часті повітряні тривоги, рекомендації щодо необхідності перебування в укриттях під час повітряних тривог мали місце як до, так і на момент укладення договору між сторонами, а тому твердження відповідача з приводу того, що обставини, які вплинули на виконання зобов'язань, виникли лише після укладення договору, не відповідають об'єктивній реальності.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначив, що виданий Приватному акціонерному товариству "Трикотажна фабрика "Роза" 16.02.2023 сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договору у визначений строк.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на наступне:
- листом №136 від 10.10.2022 відповідач попереджав Міністерство оборони України про відставання від графіків поставок у зв'язку з повітряними тривогами та ризиками обстрілів виробничих потужностей;
- відповідачем надано позивачу сертифікат №3200-23-0718 від 16.02.2023, яким Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин під час виконання договору №286/3/22/278 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 24.06.2022;
- листом №1/04/21203 від 07.07.2023 Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" було надано інформацію на запит позивача та наведено графік погодинних відключень електроенергії за адресою: м. Київ, вул. Нововокзальна, 41 за період з 10.10.2022 по 17.12.2022;
- від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до суду надійшов лист №08/1000/7672 з інформацією на виконання вимог ухвали від 27.07.2023, у якому товариство повідомило, що відключення електричної енергії почалося після перших ракетних обстрілів об'єктів енергетики у жовтні 2022 року. Також товариством надано інформацію щодо погодинних відключень електричних мереж, від яких заживлені електроустановки підприємства за адресою: Київська область, м. Бровари, б. Незалежності, буд. 23 за період з 10.10.2022 по 15.11.2022;
- військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану, ракетні обстріли об'єктів енергетики, починаючи з жовтня 2022 року, відключення електроенергії на території м. Києва та Київської області, в тому числі на виробничих потужностях відповідача (аварійні, стабілізаційні, екстрені тощо), є обставинами непереборної сили (обставини форс-мажору);
- відповідачем належними засобами доказування підтверджено настання форс-мажорних обставин, які у даному конкретному випадку (враховуючи, що виготовлення та поставка комплектів спідньої білизни неможливі за відсутності безперебійного або хоча б прогнозованого постачання електричної енергії за графіком тощо) призвели до часткового прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань у встановлений договором строк;
- строки постачання товару, погоджені сторонами у договорі та додатках до нього, охоплюються періодом, протягом якого постачальник перебував під дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у зв'язку з чим відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань.
Як наслідок, судом першої інстанції на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відмовлено у задоволенні заявленого позову, оскільки за висновками суду відповідач довів наданими доказами, зокрема сертифікатом №3200-23-0718 від 16.02.2023, обставини звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили.
Проте, апеляційний суд вважає необґрунтованими та передчасними наведені висновки місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до умов договору №286/3/22/278 від 24.06.2022 та рознарядки до договору відповідач зобов'язаний був поставити у 2022 році товар у кількості 100000 комплектів загальною вартістю 43826000,00 грн у строк до 15.11.2022 включно.
Проте, всупереч умовам укладеного договору відповідачем договірні зобов'язання виконано з порушенням умов договору в частині термінів поставки товару за актами приймання-передачі №Р-1661 від 16.11.2022 на суму 3786566,40 грн, №Р-1720 від 19.11.2022 на суму 1577736,00 грн, №Р-1768 від 25.11.2022 на суму 2283334,60 грн, №Р-1875 від 05.12.2022 на суму 1630327,20 грн та №Р-2087 від 21.12.2022 на суму 7792262,80 грн. Тобто, постачальником здійснено поставку товару загальною вартістю 17070227,00 грн з порушенням терміну поставки, визначеного договором.
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з абз. 1 п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (п. 2.1).
З урахуванням викладених положень, оскільки відповідачем порушено термін поставки товару, у тому числі на строк понад 30 днів, позивачем здійснено обґрунтований розрахунок штрафних санкцій у загальному розмірі 3400595,21 грн, з яких пеня становить 332775,21 грн, а штраф - 3067820,00 грн.
Відповідач визнає ту обставину, що починаючи з 16.11.2022 дійсно відбулося прострочення поставки товару, однак вважає, що наведене є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, системними та постійними обстрілами об?єктів інфраструктури. На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано сертифікат №3200-23-0718 від 16.02.2023, яким Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин під час виконання договору №286/3/22/278 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 24.06.2022 з періодом їх дії з 10.10.2022 по 20.12.2022.
Також відповідач вказує на те, що 10.10.2022 відбувся перший масований ракетний обстріл енергетичної інфраструктури України, які надалі продовжувалися. Внаслідок таких обстрілів виник значний дефіцит електричної потужності та операторами систем розподілу введено графіки погодинних та аварійних відключень споживачів електроенергії. Фабрика відповідача використовує повний замкнутий цикл виробництва від виготовлення трикотажних полотен до пошиття готових трикотажних виробів. Виробничі площі розташовані в м. Київ по вулиці Нововокзальній, 41 та у м. Бровари Київській області по б. Незалежності, 23. Починаючи з жовтня 2022 року з боку ДТЕК для підприємства почали застосувати графіки обмеження електроспоживання, а починаючи з кінця листопада ДТЕК застосовував тільки повне відключення електроживлення підприємства за графіком, що розміщувалися на веб-сайті.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими наведені доводи відповідача та прийняв до уваги у якості належного доказу наявності форс-мажорної обставини сертифікат №3200-23-0718 від 16.02.2023, виданий Київської обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.
Поряд з цим, колегія суддів вказує на помилковість таких висновків з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, позивач в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на те, що договір між сторонами було укладено вже під час дії воєнного стану та повномасштабної триваючої військової агресії російської федерації проти України, а тому відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, зумовлені такими обставинами. При цьому, у сертифікаті засвідчено наступні форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, введення комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги у зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час. Однак, відповідачем не надано належних доказів виникнення такої обставини непереборної сили як дефіцит/відключення електроенергії.
Так, відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме знищення внаслідок бойових дій виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо.
Тобто, за умовами договору форс-мажорними визнаються лише ті обставини, які не існували під час його укладення.
Суд також наголошує на тому, що договір між сторонами укладено 24.06.2022, тобто вже під час дії воєнного стану в Україні.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов?язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п?яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у п. 8.2 договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняться від відповідальності, передбаченої розділом VII договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.
Згідно з п. 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який видано Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.
За умовами п. 8.4 договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов?язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулася поза контролем сторін, і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. п. 8.1-8.3 даного договору.
Невиконання або неналежне виконання постачальником п. п. 8.1-8.3 цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов?язань (п. 8.5 договору).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.
Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).
Відповідно до ст. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав. Тобто, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо (ст. 6.1 регламенту).
Також, статтею 6.9 регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про:
- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
- непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання податкового обов'язку);
- невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);
- причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 218 ГК України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Аналізуючи та підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що для звільнення від відповідальності за договором відповідачу необхідно довести:
- факт неможливості поставки позивачу товару у встановлений договором строк;
- тривалість такої неможливості;
- причинно-наслідковий зв'язок між такою неможливістю та форс-мажорними обставинами.
Відповідач повідомив позивача про відставання від графіку поставок листом №136 від 10.10.2022.
Поряд з цим, зі змісту сертифікату про форс-мажорні обставини Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-0718 від 16.02.2023 вбачається, що відповідач звернувся з метою його отримання лише 20.01.2023, тобто вже після поставки позивачу товару з простроченням термінів такої поставки та після закінчення строку дії договору.
Вказаний сертифікат виданий для засвідчення наступних форс-мажорних обставин (дослівно): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, введення комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги у зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час.
Однак, апеляційний суд зазначає, що засвідчені у сертифікаті обставини безумовно існували станом на дату укладення договору - 24.06.2022. Тому, на переконання колегії суддів, відповідач не може посилатися на такі обставини у якості обставин непереборної сили, оскільки сторони усвідомлювали їх наявність ще під час підписання договору. Як наслідок, відсутня така ознака наведених у сертифікаті обставин, як їх непередбачуваність, тобто, що настання обставин та їх наслідки неможливо було передбачити на момент укладення договору або перед настанням терміну виконання зобов'язання.
При цьому, як вірно вказано позивачем в апеляційній скарзі, сертифікат не посвідчує виникнення такої обставини непереборної сили як дефіцит/відключення електроенергії, на що посилається відповідач.
Тому, на переконання апеляційного суду, сертифікат про форс-мажорні обставини Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-0718 від 16.02.2023 не є належним доказом звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором №286/3/22/278 від 24.06.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №905/857/19, єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні". Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.
Колегія суддів апеляційного суду безумовно враховує, що п. 8.4 договору передбачає також звільнення від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов?язків, якщо сторона доведе, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулася поза контролем сторін, і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. п. 8.1-8.3 даного договору.
Такою обставиною, що виникла після укладення договору, відповідач вважає дефіцит та відключення електроенергії, що стало наслідком ракетних обстрілів об'єктів енергетичної інфраструктури України. На підтвердження викладеного Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" надано відповідні докази.
Проте, суд наголошує, що вказані обставини слугують підставою для звільнення відповідача від відповідальності лише за умови дотримання останнім п. п. 8.1-8.3 договору, а саме:
- своєчасного повідомлення позивача (лист №136 від 10.10.2022 про затримку поставок товару не містить відомостей про відключення електроенергії);
- отримання сертифікату про форс-мажорні обставини з посиланням на неможливість своєчасної поставки товару у зв'язку з дефіцитом/відключенням електроенергії.
Однак, відповідачем вказані обставини не доведено доказами, а наданий сертифікат не є належним доказом звільнення Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" від відповідальності.
З урахуванням викладеного, висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань, не відповідають обставинам справи.
Поряд з цим, колегія суддів вказує на те, що встановлені вище обставини у сукупності з наданими відповідачем доказами свідчать про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, 30.03.2021 у справі №902/538/18, 28.06.2022 у справі №902/653/21 та 13.07.2022 у справі №925/577/21.
У постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, застосовані судом апеляційної інстанції, та положення ГПК України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Таким чином, з аналізу наявної судової практики слід зробити висновок, що зменшення неустойки можливе у тому числі за ініціативою суду, при цьому не лише судом першої інстанції, а і судом апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд зазначає, що указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття).
Частиною 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти військової агресії, критичне погіршення ситуації в енергосистемі України з жовтня 2022 року, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки надання послуг.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).
Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.
Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.
Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".
Статтею 3 Закону України "Про оборону України" встановлено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Колегія суддів зазначає, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Водночас, неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в контракті умовами, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.
Поряд з цим, як вказує відповідач, та що не заперечується позивачем, у строк до 15.11.2022 Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" поставило позивачу товар у кількості 61050 комплектів на суму 26755773,00 грн, тобто більше половини від загальної кількості комплектів було поставлено відповідачем у встановлений договором строк.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, листом №136 від 10.10.2022 відповідач попереджав Міністерство оборони України про відставання від графіків поставок у зв'язку з повітряними тривогами та ризиками обстрілів виробничих потужностей.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів виробничі площі відповідача розташовані у м. Київ, по вулиці Нововокзальній, 41 та в Київській області за адресою: м. Бровари, б. Незалежності, 23.
Так, листом №1/04/21203 від 07.07.2023 Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" було надано інформацію на запит позивача, у якому наведено графік погодинних відключень електроенергії за адресою: м. Київ, вул. Нововокзальна, 41 за період з 10.10.2022 по 17.12.2022.
Окрім цього, в матеріалах справи наявний лист Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" №08/1000/7672, у якому товариство повідомило, що відключення електричної енергії почалося після перших ракетних обстрілів об'єктів енергетики у жовтні 2022 року. Також, товариством надано інформацію щодо погодинних відключень електричних мереж, від яких заживлені електроустановки підприємства, за адресою: м. Бровари, б. Незалежності, буд. 23 за період з 10.10.2022 по 15.11.2022.
З огляду на викладене, апеляційний суд враховує також інтереси відповідача, який в умовах ракетних обстрілів та відключень електроенергії всіляко намагався виконати належним чином свої зобов'язання у встановлений термін, вживаючи для цього усіх необхідних заходів, та допустив незначне прострочення поставки товару.
Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 166387,61 грн пені та 1533910,00 грн штрафу, що разом складає 1700297,61 грн.
За вказаних обставин, позовні вимоги Міністерства оборони України підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача в частині порушення місцевим господарським судом ст. 73, 74, та 77 ГПК України та неправильного застосування ст. 218 ГК України і ст. 617 ЦК України.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усе вищенаведене, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального закону, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7488/23 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом зменшення заявленої до стягнення неустойки на 50%.
Отже, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються у повному обсязі на відповідача як особу, винну у виникненні судового спору.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7488/23 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03038, місто Київ, вулиця М. Грінченка, будинок 2/1, ідентифікаційний код 00307313) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 166387 (сто шістдесят шість тисяч триста вісімдесят сім),61 грн пені, 1533910 (один мільйон п'ятсот тридцять три тисячі дев'ятсот десять),00 грн штрафу та 51008 (п'ятдесят одна тисяча вісім),93 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03038, місто Київ, вулиця М. Грінченка, будинок 2/1, ідентифікаційний код 00307313) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 76513 (сімдесят шість тисяч п'ятсот тринадцять),39 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складений 09.01.2024 у зв'язку з перебуванням суддів Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. у відпустці з 25.12.2023 по 07.01.2024 включно та судді Буравльова С.І. з 25.12.2023 по 08.01.2024 включно.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко