Справа № 405/4409/23
Провадження №2/405/673/23
30 червня 2023 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з зазначеним позовом, в якому просить:
визнати дії Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області такими, що завдали їй ( ОСОБА_1 ) моральну шкоду в період з 13.03.2023 року до 23.06.2023 року, та якї (дії) полягали у перевищенні повноважень слідчим Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Кузьменко Є.І. та прокурором О.Д'ячковим;
стягнути на її ( ОСОБА_1 ) користь з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Дослідивши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали в порядку вирішення питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що позовну заяву слід повернути позивачу, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вбачається з позовної заяви предметом спору є визнання дій службової особи органу державної влади - слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Кузьменко Є.І. та прокурора О.Д'ячкова, такими, що полягають у перевищенні останніми повноважень, та які (дії) завдали позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, тим самим, предметом спору є також стягнення моральної шкоди, при цьому, вимога про стягнення моральної шкоди у даному спорі є похідною від вимоги про визнання дій службової особи органу державної влади - слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Кузьменко Є.І. та прокурора О.Д'ячкова, такими, що полягають у перевищенні останніми повноважень.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинств.
Згідно з ч. ч.1, 3 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
В свою чергу, позивач, звертаючись до суду з зазначеним позовом, крім вимоги про стягнення моральної шкоди, також заявила вимогу про визнання дій Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області такими, що завдали їй ( ОСОБА_1 ) моральної шкоди та які (дії) полягали у перевищенні повноважень слідчим Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Кузьменко Є.І. та прокурором О.Д'ячковим.
При цьому, на обґрунтування зазначеної позовної вимоги, позивач зазначила, що працівники поліції та прокуратури, в порушення вимог Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про прокуратуру» та вимог КПК України, без наявності підстав 13.03.2023 року внесли до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань відомості про вчинення нею ( ОСОБА_1 ) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, чим поставили під сумнів її доброчесність перед суспільством та особами, з якими вона має комерційні відносини.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Статтею 1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому, пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України встановлено, що здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні віднесено до повноважень слідчого судді.
В статті 303 КПК України наведено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Так, у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
При цьому, частинами 1-3 статті 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарг.
Статтею 307 КПК України встановлено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Тим самим, оскільки контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється слідчими суддями у відповідності до приписів КПК України, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області такими, що завдали їй ( ОСОБА_1 ) моральної шкоди, які (дії) полягали у перевищенні повноважень слідчим Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Кузьменко Є.І. та прокурором О.Д'ячковим, - не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
Судовий захист особою своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів гарантується. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 188 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом та щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Відповідно до приписів пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
З огляду на зазначене, підстав для застосування положень ст.188 ЦПК України за даним позовом судом не встановлено.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються за правилами різних видів судочинства, а саме: цивільного та кримінального судочинства, об'єднання заявлених позивачем вимог в одному провадженні є недопустимим в силу положень цивільного процесуального законодавства та передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ з дотриманням певної форми звернення з такими вимогами до суду, що зумовлює застосування судом положень п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.
Поряд з цим, відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України суд зауважує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись п. 2 ч. 4 ст. 185, 188, ст. 258, ст. 260, ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, - повернути позивачу ОСОБА_1 на підставі п.2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Копію заяви залишити в суді.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова