Справа № 348/882/23
Провадження № 1-кп/348/96/24
09 січня 2024 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023096200000071 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Монастирець, Стрийського району, Львівської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, учасника бойових дій, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
інші учасники: прокурор ОСОБА_4 ,
встановив:
23.01.2023 ОСОБА_3 перебуваючи в м. Бахмач, Чернігівської області, з метою отримання та використання посвідчення водія, в обхід встановленого законом порядку, вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, надав всі необхідні копії документів через месенджер Telegram та оплатив за підробку посвідчення 8000,00 гривень. За замовленням ОСОБА_3 невстановлена особа виготовила підроблене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 02.02.2023 у відділенні "Нова пошта" ОСОБА_3 забрав підроблене посвідчення водія. Такими діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, а саме пособництво у підробленні посвідчення, яке надає право керувати транспортними засобами, з метою його використання іншою особою.
Крім цього, 03.04.2023 приблизно о 15.37 ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Chery» моделі «Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зупинився на вимогу працівника поліції у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху та надав посвідчення водія НОМЕР_3 , як документ, який надає право керувати транспортним засобом, завідомо знаючи, що цей документ є підробленим. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, для встановлення обставин, які впливають на призначення покарання, а саме документів, що стосуються особи обвинуваченого.
Обвинуваченийвизнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю. Дав такі показання. Під час проходження військової служби, у січні 2023 року, він вирішив замовити через мережу Інтернет посвідчення водія. З цією метою у мережі Інтернет через застосунок «Фейсбук» він знайшов сайт на якому пропонували виготовити посвідчення водія. Обвинувачений надав невідомій особі копії необхідних документів через месенджер Telegram, заплатив за посвідчення 8000,00 гривень. Це посвідчення обвинувачений використовував до моменту виявлення підробки працівниками поліції. У вчиненому щиро кається, просив його суворо не карати. Додатково зазначив, що процедуру отримання посвідчення водія він знає, оскільки його родич працює у автошколі.
Крім цього, в судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копію його паспорта громадянина України; копію військового квитка; копію посвідчення учасника бойових дій; вимогу СІП Надвірнянського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області згідно з якою обвинувачений раніше не судимий; довідку про не перебування обвинуваченого на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога; копію акту обстеження, відповідно до якого обвинувачений проживає з дружиною та 2 її неповнолітніми дітьми: ОСОБА_5 , 2010 року народження, та ОСОБА_6 , 2012 року народження; копію свідоцтва про шлюб, відповідно до якої обвинувачений перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 14.11.2020; копії свідоцтв про народження дітей, відповідно до яких обвинувачений є батьком ОСОБА_8 , 2011 року народження, та ОСОБА_9 , 2014 року народження.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, та докази, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, як пособництво у підробленні посвідчення, яке надає право керувати транспортними засобами, з метою використання його іншою особою та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, сімейний стан, стан здоров'я, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд зазначає, що при призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначити йому покарання у виді штрафу за кожне із них, у межах санкції частини статті КК України, згідно зі ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, посвідчення серії НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_3 , яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні на підставі постанови від 03.04.2023, слід знищити.
На підставі ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 2265,36 гривень на користь держави.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.358КК України - у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок;
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358КК України - у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На підставі ст.70 КК України, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Речовий доказ - посвідчення серії НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_3 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривні 36 копійок на користь держави.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1