Єдиний унікальний номер 205/6480/23
1-кп/205/489/24
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська
Провадження № 1-кп/205/489/24 Справа № 205/6480/23
09 січня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу під час розгляду кримінального провадження №120230041690000435 від 31.03.2023 стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянки України, українки, яка має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушен ня, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (надалі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_4
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор, в порядку ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченому ОСОБА_3 , яке мотивував наявністю ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК запобігти яким можливо лише шляхом застосування до обвинуваченого виключного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник залишили вирішення цього питання на розсуд суду.
Суд, заслухавши заявлене клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши їх доводи та обґрунтування доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження суд доходить висновку, що обґрунтування, викладені у клопотанні прокурора знайшли своє повне підтвердження під час розгляду справи, з огляду на таке.
Так, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, яке, відповідно до ст. 12 КК, належить до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до 10 років, а тому розуміючи можливе застосування такого суворого покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При цьому, зазначений ризик об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, а тому вказаний ризик також є доведеним, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному провадженні лише розпочато, судом не допитано усіх свідків сторони обвинувачення, а тому ОСОБА_3 потенційно може впливати на них, з метою схилити їх до зміни показів на власну користь, а тому існування вказаного ризику, на переконання суду, на даному етапі кримінального провадження прокурором доведено у повному обсязі.
Відповідно до ст. 178 КПК, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, має постійне місце мешкання та реєстрації. Водночас, зазначені обставини не можуть слугувати підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, оскільки вони існували і на момент вчинення інкримінованого їй злочину, однак не стали тими стримуючими факторами, які б могли запобігти його вчиненню.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, суд повно та об'єктивно дослідивши усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК і вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В той же час, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на вказане положення закону та враховуючи фактичні обставини даного кримінального провадження, стадію судового розгляду, суд вважає за недоцільне визначення застави ОСОБА_3 , як альтернативного запобіжного заходу, оскільки на переконання суду вказаний запобіжний захід, на даний час, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 08 березня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1