Справа № 554/7989/23 Номер провадження 22-ц/814/804/24Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
08 січня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні м. Полтава цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року, постановлену суддею Сініциним Е.М., повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
29 серпня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.07.2011 року, що утворилась станом на 17.07.2023 року у розмірі 32 433,87 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що недоліки, визначені ухвалою суду від 04 вересня 2023 року, не усунуті, відповідно до вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зміст поданої позовної заяви свідчить про дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки звертаючись до суду із позовом, а у подальшому, усуваючи недоліки, викладені в ухвалі про залишення його без руху, позивач вказав зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту його прав та інтересів, виклав обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Вказує, що на відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається одноразово відразу, у договорах про надання споживчого кредиту у вигляді кредитної ліміту на платіжну картку (де ліміт змінюється як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення), неможливо зазначити суму виданого кредиту. Позивач може зазначити межі встановленого кредитного ліміту, що і було зроблено позивачем. Розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту). Вважає, що позивач виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, а тому відсутні підстави для повернення позову позивачу. Також вказує, що до відкриття провадження у справі суд не може ані здійснювати оцінку доказів, ані роз'яснювати, які докази можуть підтверджувати ті чи інші обставини справи, ані досліджувати докази. Залишення позовної заяви без руху з підстав недоведеності позовних вимог чи неналежності, недопустимості, недостовірності чи ненадання якихось доказів є неприпустимим. Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та допустився надмірного формалізму і за наявності процесуальної можливості для відкриття провадження у справі, дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Як встановлено судом першої інстанції,позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху визначено недоліки: неконкретизованість позовних вимог в частині зазначення розміру кредиту, за яким позивач просить стягнути заборгованість; розрахунок заборгованості, має шрифт приблизним розміром 6-7 друкарських пунктів, що є порушенням вимог до оформлення документів, згідно ДСТУ 4163:2020 від 01.07.2020 року, відповідно є нечитаємим (а.с. 97-98).
18.09.2023 року від позивача до суду надійшла заява з зазначенням про усунення недоліків та доручення копій документів (а.с. 99-165).
Вивчивши зміст заяви, суд першої інстанції встановив, що в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2023 року вказані недоліки, які необхідно було усунути, позивачу був наданий десятиденний строк для усунення недоліків, який є достатнім для їх виправлення, але позивачем не здійснено необхідних дій для виконання Ухвали суду від 04.09.2023 року.
Зокрема, позивачем подана заява про усунення недоліків, в той же час необхідно було надати уточнену позовну заяву, в якій чітко і конкретно зазначити розмір кредиту або розмір відкритої кредитної лінії, за якими позивач просить стягнути заборгованість, що зроблено не було, відповідно ухвала суду є невиконаною.
Позивачу було роз'яснено, що у разі не усунення недоліків, заява буде вважатися неподаною.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в України визнається і діє принцип верховенства права, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред'явити до суду позовну заяву, заяву в порядку окремого провадження, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Частинною 3 статті 185 ЦПК України, визначено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви не поданою.
За результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необхідність визнання заяви неподаною з тих підстав, що позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву, в якій чітко і конкретно зазначити розмір кредиту або розмір відкритої кредитної лінії, за яким позивач просить стягнути заборгованість є необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2023 року позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишена без руху з підстав того, щозі змісту позовної заяви не вбачається, в якому розмірі був наданий кредит або в якій сумі була відкрита кредитна лінія. Крім того, не вказано чи були перераховані кошти і на який номер картки. Який кредитній ліміт був встановлений, лише вказано: «У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн…». Неконкретизованість позовних вимог не дає можливість впевнитись в наявності чи відсутність обставин, викладених в позовній заяві. Крім того, в п.7.1., ДСТУ 4163:2020 «Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації. Вимог до оформлення документів», прийнятої 01 липня 2020 р. за № 144, чинний з 01.09.2021 р., організаційно-розпорядчі документи виготовляють за допомогою автоматизованих та/або друкувальних засобів. Згідно п.7.2. для друкування текстів документів потрібно використовувати гарнітуру Times New Roman та шрифт розміром 12-14 друкарських пунктів. Допустимо використовувати шрифт розміром 8-12 друкарських пунктів для друкування реквізитів «Довідкові дані про юридичну особу», «Код юридичної особи», «Відомості про виконавця документа», виносок, пояснювальних написів до окремих елементів тексту документа тощо. Для друкування реквізиту «Назва виду документа» можна використовувати розріджений шрифт розміром 14-16 друкарських пунктів. Для друкування реквізитів «Найменування юридичної особи», «Найменування структурного підрозділу юридичної особи», «Назва виду документа» та «Заголовок до тексту документа» допустимо використовувати напівжирний прямий шрифт. Таким чином, документи, що надані АТ КБ «ПриватБанк», а саме розрахунок заборгованості, має шрифт приблизним розміром 6-7 друкарських пунктів, що є порушенням вимог до оформлення документів, згідно ДСТУ 4163:2020 від 01.07.2020 року, відповідно є нечитаємими.
Суд першої інстанції запропонував надати уточнену позовну заяву з зазначенням конкретних обставин та докази, які підтверджують вказані обставини.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви вказано, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка була додана до позову. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову (а.с. 99).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику (п.7).
Вказані висновки суду апеляційної інстанції також узгоджуються з правовими висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23, згідно яких суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів. Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим. Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 374 ч.1 п. 6 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ч.1 п. 3,4 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що передача справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц.
Керуючись ст. ст. 367 ч. 1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п. 6, 379 ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 січня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов