Справа № 161/9184/22 Провадження №11-кп/802/128/24 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
08 січня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12022030580000650 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Луцька, Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не працює, неодружений, раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк визначено обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вироком суду вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав психотропну речовину у великому розмірі, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою її подальшого збуту на території міста Луцька.
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_7 отримав 43 полімерні пакети із психотропною речовиною у великому розмірі, обіг якої обмежено - амфетамін, які зберігаючи при собі, з метою збуту, переніс на територію, прилеглу до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжував незаконно зберігати при собі, з метою збуту, до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме до 21 год. 26 хв. 19 травня 2022 року.
Згідно із висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-22/3856-НЗПРАП від 20 травня 2022 року надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну (у перерахунку на амфетамін-основу) становить 0,1064 г.
Згідно із висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-22/3854-НЗПРАП від 23 травня 2022 року надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну (у перерахунку на амфетамін-основу) становить 0, 1018 г, 0, 1073 г, 0, 3389 г, 0, 1014 г, 0, 1042 г, 0, 1103 г, 0, 0060 г, 0, 0041 г, відповідно.
Згідно із висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-22/3855-НЗПРАП від 25 травня 2022 року надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну (у перерахунку на амфетамін-основу) становить 0, 1190 г, 0, 1260 г, 0, 1112 г, 0, 1132 г, 0, 1178 г, 0, 1081 г, 0, 1235 г, 0, 1176 г, 0, 1168 г, 0, 1186 г, 0, 1071 г, 0, 1170 г, 0, 1230 г, 0, 1210 г, 0, 1122 г, 0, 1144 г, 0, 1175 г, 0, 1219 г, 0, 1202 г, 0, 1111 г, 0, 1253 г, 0, 1313 г, 0, 1116 г, 0, 0999 г, 0, 1102 г, 0, 1167 г, 0, 1181 г, 0, 1169 г, 0, 1153 г, 0, 1332 г, 0, 1116 г, 0, 1097 г, 0, 1162 г, 0, 1253 г, відповідно.
У ході судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів та не доведено, що обвинувачений ОСОБА_7 мав умисел на збут психотропних речовин іншим особам, у зв'язку із чим, перекваліфікував його дії та визнав винуватим за ч. 2 ст. 309 КК України.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, унаслідок м'якості. Висновки суду про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України вважає необґрунтованими, зробленими без належної оцінки таких доказів, як: протокол затримання від 19 травня 2022 року; протокол тимчасового доступу до речей та документів від 10 червня 2022 року; висновків експерта № СЕ-19/103-22/3856-НЗПРАП від 20 травня 2022 року; № СЕ-19/103-22/3854-НЗПРАП від 23 травня 2022 року; № СЕ-19/103-22/3855- НЗПРАП від 25 травня 2022 року, які беззаперечно доводять факт придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін загальною масою 4, 9589 г, що становить великий розмір, з метою його збуту. Прокурор зазначає, що без належної оцінки суду залишився і той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 , який на час вчинення інкримінованого йому злочину на обліку у лікаря - нарколога чи психіатра не перебував, систематично психотропні речовини не вживав, придбав та зберігав психотропну речовину у надто великому розмірі для вживання однієї людини яку, у подальшому, розфасував у 43 полімерні пакети, маючи намір її, у подальшому, реалізувати. Тоді як помилковість кваліфікації протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 стала наслідком невідповідності призначеного йому судом покарання тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, унаслідок м'якості. Прокурор звертає увагу колегії суддів на те, що ОСОБА_7 , попри молодий вік, не навчається, не працює, суспільно - корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, вчинив тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Водночас, не обґрунтована судом і необхідність застосування, по відношенню до обвинуваченого ст. 75 КК України. Сукупність наведених обставин вказує на необхідність посилення застосованого судом заходу кримінального примусу, шляхом збільшення розміру визначеного покарання та його відбування реально, а також застосування конфіскації майна, як додаткового виду покарання. У зв'язку із цим, просить вирок Луцького міськрайонного суду від 08 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_7 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Через помилкову оцінку судом першої інстанції доказів, у відповідної до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно їх дослідити.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу у повному обсязі, просив задовольнити, обвинуваченого, його захисника, які, кожен окремо, відносно задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту психотропної речовини у великому розмірі, і такі його протиправні дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України.
Оцінивши у сукупності та взаємозв'язку досліджені по справі докази та даючи їм юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку, що кваліфікація протиправних дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, в ході судового розгляду, свого підтвердження не знайшла, а доводи прокурора про те, що обвинувачений придбавав та зберігав психотропну речовину у великому розмірі, маючи умисел на її збут, суд визнав непереконливими.
Проте, із таким його висновком не погоджується колегія суддів.
Для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов'язаного із незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то у такому випадку може мати місце умисел на збут.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Убачаючи достатньо переконливими доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставну перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, а відповідно, і допущену судом першої інстанції помилковість при оцінці доказів та, ураховуючи, що рішення про зміну правової кваліфікації, у зазначеному випадку, потребує іншої - відмінної оцінки доказів, колегія суддів, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, задовольняє клопотання прокурора про їх повторне дослідження.
Так, місцевий суд взяв до уваги показання обвинуваченого, який у суді ствердив про те, що у травні місяці 2022 року придбав амфетамін у кількості 10 грам, розфасування якого здійснив для зручності та виключно з метою власного вживання. Жодного разу його не реалізував і такого наміру не мав. Водночас, оцінюючи такі його показання, на предмет їх допустимості, суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_7 не зміг повідомити, як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, наскільки часто він вживає психотропну речовину та у якій кількості це робить одноразово; яким чином без спеціально призначеного для цього обладнання, він зміг розфасувати психотропну речовину в пакетики фактично однаковою масою; чому серед вилучених знаходились два пусті пакетики з нашаруванням психотропної речовини.
При безпосередньому дослідженні колегією суддів протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення із додатком до нього від 19 травня 2022 року установлено, що під час затримання особи за адресою: АДРЕСА_2 у гр. ОСОБА_7 , 10 червня 1994 року виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi» у чохлі; 8 (вісім) zip-пакетів із порошкоподібною речовиною невідомого походження, ззовні схожою на наркотичну та 1 (один) zip-пакет порожній; 1 (один) zip-пакет із порошкоподібною речовиною невідомого походження, ззовні схожою на наркотичну; 34 (тридцять чотири) zip-пакети із порошкоподібною речовиною невідомого походження, ззовні схожою на наркотичну та 1 (один) zip-пакет порожній; банківська картка «Приват Банк» та дві банківські картки «Monobank».
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-22/3856-НЗПРАП від 20 травня 2022 року надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину - обіг, якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну у речовині (у перерахунку на амфетамін - основу) становить 0,1064 г.
Висновком експерта № СЕ-19/103-22/3854-НЗПРАП від 23 травня 2022 року установлено, що надані на дослідження порошкоподібні речовини білого кольору у шести прозорих полімерних пакетах з пазовими замками, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну у речовині (у перерахунку на амфетамін - основу) відповідно становить 0,1018 г, 0,1073 г, 0,3389 г, 0,1014 г, 0,1042 г, 0,1103 г.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/103-22/3855-НЗПРАП від 25 травня 2022 року, надані на дослідження порошкоподібні речовини білого кольору у 34 прозорих полімерних пакетах з пазовими замками, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну у речовині (у перерахунку на амфетамін - основу) відповідно становить 0,1190 г, 0,1260 г, 0,1112г, 0,1132 г, 0,1178 г, 01081 г 0,1235 г, 0,1176 г, 0, 1168 г, 0,1186 г, 0,1071 г, 0,1170 г, 0,1230 г, 0,1210 г, 0,1122 г, 0,1144 г, 0,1175 г, 0,1219 г, 0,1202 г, 0,1111г, 0,1253 г, 0,1313 г, 0,1116 г, 0,0999 г, 0,1102 г, 0,1167 г, 0,1181 г, 0,1169 г, 0,1153 г, 0,1332 г, 0,1116 г, 0,1097 г, 0,1162 г, 0, 1253 г.
Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 10 червня 2022 року зафіксовано інформацію, яка міститься у мобільному додатку «Телеграм» у мобільному телефоні марки «Xiaomi», який було вилучено в ході затримання ОСОБА_7 19 травня 2022 року, зокрема переписку із абонентами «Влада Дашкі, «Сергій Скороход», «Саня Село Хз», «Едік Бодіка», «Ваня Хомич» з приводу зустрічей та передачі коштів. При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 у судах двох інстанцій аргументовано не спростував доводів прокурора про те, що певні висловлювання, хоча і у завуальованій формі, проте все ж стосуються збуту психотропних та наркотичних речовин.
На переконання колегії суддів, місцевий суд, перекваліфіковуючи дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, не врахував, що загальна маса вилученої у ОСОБА_7 психотропної речовини, яка була ним особисто розфасована у 43 полімерні пакети майже однаковою масою приблизно по 0, 2 г, складає 4,9589 г, що є великим розміром. Окрім того, обвинувачений, на момент вчинення інкримінованого йому злочину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував, систематично психотропні речовини не вживав. Відтак, така кількість психотропної речовини є очевидно занадто надмірною для вживання однією особою. Стверджуючи про придбавання та зберігання психотропної речовини, виключно для власного споживання, обвинувачений у суді як часто він вживає психотропну речовину, у який спосіб, пояснити не зміг. Також ОСОБА_7 офіційних джерел існування не має, наявність законного заробітку не знайшла свого підтвердження, що додатково вказує на наявність у нього мети збуту придбаної у встановленій кількості психотропної речовини.
Усе вищевикладене у сукупності із змістом його переписки у мобільному додатку «Телеграм», спростовує доводи обвинуваченого про те, що він не мав мети збуту психотропних речовин, а придбавав та зберігав їх лише для власного вживання.
Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам у їх сукупності та взаємозв'язку, у зв'язку із чим, зробив помилковий висновок про не доведення стороною обвинувачення наявності у діях ОСОБА_7 мети збуту психотропної речовини.
Таким чином, колегія суддів вважає висунуте обвинувачення, за обставин місця та часу, зазначених у обвинувальному акті, цілком доведеним, як і кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини у великому розмірі.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, у відповідності до положень статей 66, 67 КК України.
Відповідно до положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який хоча і має постійне місце реєстрації та проживання, проте винуватість, за усім обсягом пред'явленого йому обвинувачення, яке визнане апеляційним судом доведеним, не визнав, відтак, у вчиненому не розкаявся, попри молодий вік, не навчається, не працює, суспільно - корисною працею не займається, тобто у нього відсутнє постійне джерело доходу. Злочин вчинений ним у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, тоді як поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з обігом психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я, благополуччя людей, тому правильне застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вчинення таких злочинів, має надважливе значення. Тобто, самі обставини вчинення злочину свідчать про його підвищену суспільну небезпечність, унаслідок чого задовольняється незаконний попит на психотропні речовини. Сам обвинувачений не відноситься до жодної із категорії осіб, які в силу свого віку, стану чи процесуальної поведінки, заслуговують на менш тяжче покарання, аніж те, що визначене санкцією закону про кримінальну відповідальність.
Ураховуючи відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу ОСОБА_7 , великий розмір психотропної речовини, яку обвинувачений придбавав та зберігав з метою її збуту, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому до відбуття покарання у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі, визначеного санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, яке слід відбувати в умовах ізоляції від суспільства, з огляду на достатність розміру мінімального основного покарання, передбаченого санкцією даної норми закону України про кримінальну відповідальність із одночасним призначенням додаткового обов'язкового покарання у виді конфіскації усього належного йому на праві приватної власності майна.
Таке покарання, на переконання колегії суду, повністю відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Саме такий вид та розмір покарання буде відповідати тяжкості вчиненого ним правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та зважаючи на необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, колегія суддів, у відповідності до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині засудження обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України та призначення йому покарання скасовує та ухвалює у цій частині новий вирок.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині засудження обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України та призначення йому покарання скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року в частині засудження обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України та призначення йому покарання - скасувати.
Ухвалити у цій частині новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його ув'язнення за період з 19 до 21 травня 2022 року (затримання особи без ухвали слідчого судді), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.
В іншій частині вирок суду - залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Головуючий
Судді: