Справа № 761/47561/23
Провадження № 1-кс/761/30878/2023
25 грудня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-технічною освітою, працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000001168 від 16.11.2023 року,-
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 16.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22023000000001168.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає про те, що на розгляді Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт і угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22023000000001168 від 16.11.2023 (виділеному з кримінального провадження № 22023000000000170 від 20.02.2023) за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України
31.08.2023 ОСОБА_5 його затримано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
31.08.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України.
01.09.2023 Шевченківським районним судом м. Києва до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 29.10.2023.
19.10.2023 постановою Першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000170 продовжено до трьох місяців, тобто до 30.11.2023.
24.10.2023 ухвалою Шевченківського районного суду ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 30.11.2023, включно.
16.11.2023 постановою прокурора матеріали кримінального провадження №22023000000000170 в копіях та оригіналах виділено в окреме провадження відносно підозрюваного ОСОБА_5 за №22023000000001168.
17.11.2023 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України.
20.11.2023 в порядку ст. 290 КПК України ОСОБА_5 разом з своїми захисниками почали ознайомлюватись з вищевказаними матеріалами.
27.11.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 26.12.2023.
28.11.2023 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні з угодою про визнання винуватості скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва.
07.12.2023 в ході підготовчого судового засідання суддею Дніпровського районного суду м. Києва ініційовано питання про скерування до Київського апеляційного суду подання про визначення підсудності у даному кримінальному провадженні за Деснянським районним судом м. Києва.
18.12.2023 ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва підслідність у кримінальному провадженні визначено за Дніпровським районним судом м. Києва.
В той же час підготовче судове засідання у кримінальному провадженні призначено на 10.01.2024 на 12 год. 00 хв., а суддя Дніпровського районного суду м. Києва перебуває у щорічній відпустці.
Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Обвинувачення у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними доказами, а саме: інформація УКЗНД ДЗНД СБ України №5/1/4-9798 від 02.06.2023, №5/1/4-11117 від 27.06.2023, №5/1/4-14070 від 11.08.2023, №5/1/4-14378 від 16.08.2023; відповідь Центрального юридичного управління ГШ ЗС України №316/2527 від 13.06.2023, згідно якої підроблення документів для осіб призовного віку про їх непридатність для проходження військової служби з метою перетину державного кордону України та/або уникнення у такий спосіб мобілізації є перешкоджанням законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ЗС України в особливий період, що проявляється у неможливості проведення комплектування ЗС України та інших військових формувань, що може призвести до зниження рівня боєздатності ЗС України; протоколами допиту свідка ОСОБА_6 від 31.05.2023, 03.07.2023, 11.08.2023, 16.08.2023; протоколом огляду від 20.06.2023; протоколом огляду №5/1/4-11283 від 20.06.2023; протоколом за результатами проведення візуального спостереження №5/1/4-5443т від 26.06.2023; протоколом про результати проведення негласної слідчої розшукової дії ОТЗ АК, ВК №5/1/4-5133т від 21.06.2023; протоколом огляду грошових коштів №5/1/4-10782 від 20.06.2023; протоколом огляду особи №5/1/4-10783 від 20.06.2023; протоколом про результати проведення негласної слідчої розшукової дії ОТЗ АК №5/1/4-5938 від 18.07.2023; копією виписки із медичної картки амбулаторного хворого денного стаціонару терапевтичного профілю №1546 від 04.08.2023 за період з 21.07.2023 по 04.08.2023 із діагнозом: хронічна прогресуюча диксогенна попереково-крижова мієлорадикулопатія LS-S1 ліворуч, невропатія лівого малогомілкового та великогомілкового нервів з вираженим больовим, м'язево-тонічним синдромом, частковим нетриманням сечі на тлі ускладненого попереково-крижового остеохондрозу з протрузіями міжхребцевих дисків Th12-L1, L1-L2, L5-S1, екструзія міжхребцевого диску L2-L3, формальною килою диску L4-L5 з компресією заднього корінця спинномозкового нерву та дурального мішка, порушення функцій хребта. остеохондроз, деформуючий спондильоз, вертеброгенна цервікокраніалгія, больовий, м'язево-тонічний синдром; копією виписки із медичної картки амбулаторного хворого №1448 за період з 13.06.2022 по 26.06.2022 із діагнозом: попереково-крижовий остеохондроз, хронічний вертеброгенний радикулоневрит L5-S1 ліворуч з помірним парезом лівої ступні, виражений больовой, м'язево-тончний синдром, сенсорні розлади, виражені статистико-динамічні та статистико-локомоторні порушення, імперативні поклики до сечопуску. спинномозкового нерву та дурального мішка, порушення функцій хребта. Шийний остеохондроз, деформуючий спондильоз, вертеброгенна цервікокраніалгія, больовий, м'язево-тонічний синдром; копією виписки із медичної картки амбулаторного хворого №1498 за період з 12.07.2021 по 21.07.2021 із діагнозом: вертеброгенний радикулоневрит L5-S1 ліворуч, виражений больовий, м'язево-тонічний синдром, сенсорні розлади на тлі попереково-крижового остеохондрозу, виражений статико-динамічний та статико-локомоторні порушення, імперативні поклики до сечопуску. Шийний остеохондроз, деформуючий спондильоз, вертеброгенна цервікокраніалгія, больовий, м'язево-тонічний синдром; копією заключення за результатами рентгенографії від 14.11.2017 із наступним відомостями: «На спондилограммах шейного отдела в двух проекциях определяется сглаженность физиологического лордоза, умеренное сужение межпозвонковых пространств, субхондральный остеоскалероз замыкательных пластинок, неболшие заостренные остеофиты вдоль передних поверхностей тел позвоночинка. Заключение: остеохондроз, начальный деф.спондилез шейного отдела позвоночника»; копією протоколу МРТ - дослідження поперекового відділу хребта від 01.08.2023 із висновком: МРТ - ознаки дегеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта. Хрящові вузли дисків T12-L1 та L1-L2. Дорзальна екструзія диску L2-L3. Протрузії дисків на рівні L2-L3 та L5-S1 без компресії спинного мозку, але з компресією дурального мішка. Формінальна кила на рівні L4-L5 з компресією заднього корінця спинномозкового нерву та компресією дурального мішка; копією ЕНМГ - стимуляційна пацієнта ОСОБА_6 , 1975 р.н., від 04.08.2023 із висновком: при проведенні стимуляційної ЕНМГ нижніх кінцівок виявлено зниження М-відповіді та швидкості проведення при обстеженні лівого малогомілкового та великогомілкового нерву. У режимі F-хвилі виявлено ознаки мієлорадикулотопатії. ЕНМГ - ознаки невропатії правого малогомілкового та великогомілкового нерву та попереко-крижової мієлорадикулопатії (L4-S1, ліворуч); копією виконаної на гербовому бланку ІНФОРМАЦІЯ_2 довідку військово-лікарської комісії №1332/10 від 15.08.2023 (Додаток до положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), видану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами проведеного медичного огляду ВЛК від 15.08.2023 з діагнозом: «Ускладнений остеохондроз хребта, хронічна дискогенна мієлорадикулопатія спондилоартроз з компресією дауден і мішка. Стійкий больовий синдром» та відміткою: «Наказ МОУ №402-08 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»; копією військового квитка ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 , виданого 12.05.1993 ІНФОРМАЦІЯ_5 , із відміткою про визнання ІНФОРМАЦІЯ_6 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр. ІІ ст. 54 А, 53 В, 45 Г розподілу хвороб на підставі ст. 37 п. 6 п.п. 3 ЗУ «Про ВО і ВС»; протоколом обшуку від 31.08.2023 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якого вилучено медичні документи про проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_6 , до яких внесено завідома неправдиві відомості, що стали підставою для визнання ОСОБА_6 непридатним до військової служби та зняття з військового обліку; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом обшуку від 31.08.2023 за адресою фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_5 , у ході якого виявлено грошові кошти в іноземній валюті, а саме 5 купюр номіналом по 100 доларів США, номери та серія яких співпадає з протоколом огляду грошових коштів від 20.06.2023, які ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 як незаконну грошову винагороду для отримання статусу непридатного до військової служби та зняття з обліку в ТЦК; протоколом огляду від 31.08.2023 мобільного телефону вилученого у підозрюваного ОСОБА_5 на якому міститься переписка між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про перетин останнім державного кордону України; протоколом обшуку від 31.08.2023 за адресою місця роботи підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в КНП «КДЦ Деснянського району міста Києва», у ході якого виявлено внесення завідома неправдивих відомостей медичного характеру до електронної системи «Хелсі» та виявлено на мобільному телефоні підозрюваної ОСОБА_7 переписку між нею та ОСОБА_6 щодо обговорення процедури виготовлення та порядок проходження медичного огляду; протоколами обшуків від 31.08.2023 у ході яких вилучені речі та документи, які підтверджують причетність підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 06.10.2023; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В обґрунтування свого клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у діяннях, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, відповідальність за одне з яких передбачено виключно позбавлення волі строком від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, ризики, які враховувались судом раніше, не змінились та не зменшились, а застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам щодо можливості переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується.
У зв'язку із цим у сторони обвинувачення виникла необхідність звернутися до слідчого судді з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому, вважав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, а обвинувачення пред'явлене ОСОБА_5 є обґрунтованим, відтак просив задовольнити клопотання та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Підтвердив, що на даний час угоди про визнання винуватості укладена між обвинуваченим та прокурором на даний час не затверджена, а тому у разі не продовження строку тримання під вартою у виді тримання під вартою, останній може відмовитися від подальшого укладення угоди.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання і продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . На обґрунтування вказаних доводів зазначила, що ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення визнає у повному обсязі, відтак між обвинуваченим та прокурором укладено угоду про визнання винуватості. Щодо існування ризиків позапроцесуальної поведінки обвинуваченого захисник зазначила, що вказані ризики на даний час не існують, ОСОБА_5 не має наміру переховуватися та впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки він сам зацікавлений у затверджені угоди про визнання винуватості. Також сторона захисту відзначила, що обвинувачений має на утриманні одну неповнолітню дитину, одружений, відтак просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також зазначив, що стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовано до обвинуваченого, а відтак просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
У судовому засіданні встановлено, що на розгляді Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт і угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22023000000001168 від 16.11.2023 (виділеному з кримінального провадження №22023000000000170 від 20.02.2023) за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України
31.08.2023 ОСОБА_5 його затримано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
31.08.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України.
01.09.2023 Шевченківським районним судом м. Києва до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 29.10.2023.
19.10.2023 постановою Першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000170 продовжено до трьох місяців, тобто до 30.11.2023.
24.10.2023 ухвалою Шевченківського районного суду ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 30.11.2023, включно.
16.11.2023 постановою прокурора матеріали кримінального провадження №22023000000000170 в копіях та оригіналах виділено в окреме провадження відносно підозрюваного ОСОБА_5 за №22023000000001168.
17.11.2023 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України.
20.11.2023 в порядку ст. 290 КПК України ОСОБА_5 разом з своїми захисниками почали ознайомлюватись з вищевказаними матеріалами.
27.11.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 26.12.2023.
28.11.2023 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні з угодою про визнання винуватості скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва.
07.12.2023 в ході підготовчого судового засідання суддею Дніпровського районного суду м. Києва ініційовано питання про скерування до Київського апеляційного суду подання про визначення підсудності у даному кримінальному провадженні за Деснянським районним судом м. Києва.
18.12.2023 ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва підслідність у кримінальному провадженні визначено за Дніпровським районним судом м. Києва.
В той же час підготовче судове засідання у кримінальному провадженні призначено на 10.01.2024 на 12 год. 00 хв., а суддя Дніпровського районного суду м. Києва перебуває у щорічній відпустці.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно вимог до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
Так, на переконання слідчого судді, на день розгляду клопотання ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання.
Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, аналізуючи зазначені прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого визнано, можливість переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, вчинить дії щодо ухилення від суду.
Так, інкриміновані ОСОБА_5 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесені до тяжкого злочину, відповідальність за один з яких передбачено у вигляді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом його винним сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останнього від суду.
Надаючи оцінку можливості впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що наведений у клопотанні прокурора ризик, а саме, ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не знайшов свого підтвердження. Так, прокурором наведенні лише припущення, які не були підтвердженні жодним належним та допустимим доказом, щодо можливості існування на даний час вказаних ризиків. Крім того, досудове розслідування вже закінчено та обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості направлений на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва, а відтак всі речі та документи вже вилучені і перебувають під безпосереднім контролем органу досудового розслідування.
При цьому, твердження прокурора щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушень, у якому обвинувачується не ґрунтуються на матеріалах, долучених до клопотання, та характеризуючих ознаках особи, з огляду на те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягалася.
Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не знайшов свого підтвердження.
Відтак, як прокурором не доведено наявність ризиків такого ступеню, який би давав підстави слідчому судді застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішень, зокрема, «Харченко проти України» від 10.02.2011, «Фельдман проти України» від 08.04.2010 неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
У рішенні від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини щодо застосування п. 3 ст. 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того, ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у п. 3 ст. 5 Конвенції (п. 66 рішення від 09.01.2003 у справі «Шишков проти Болгарії», п. 40 рішення від 10.06.2008 у справі «Тейс проти Румунії»).
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, слідчий суддя повинен з?ясувати наявність достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, наявність обставин, які б обґрунтовували застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, працевлаштований, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину , раніше не судимий.
Крім того, слідчим суддею також враховано, що відповідно до угоди про визнання винуватості від 28.11.2023 укладеної між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , сторонами узгоджено покарання із застосуванням положень ст. ст. 69, 70, 75 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною із перевезенням осіб за кордон та організацією працевлаштування осіб за кордоном, з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного остаточного визначеного покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку.
Зазначені факти на переконання слідчого судді у разі продовження застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть негативно вплинути на його фізичний та майновий стан та стан здоров'я членів його родини.
Слідчим суддею також враховано і наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2020 у справі «Хайредінов проти України» зазначив, що тримання особи під вартою буде свавільним, якщо національні суди не розглянули можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
В той же час, згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим та прокурором обґрунтування клопотання.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики та дані про особу обвинуваченого, а саме, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, перебування на його утриманні дружини, малолітньої дитини, наявність у нього місця роботи, узгоджене сторонами покарання не повязане з позбавленням волі, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, з урахуванням усіх обставин справи, на думку слідчого судді, буде достатнім запобіжним заходом, здатним забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду. За тих же обставин, слідчий суддя також вважає, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, крім домашнього арешту, у тому числі і особистого зобов'язання, може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. ч 1 та 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У справі «Манчіні проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст.5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можливо зробити висновок про те, що цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи викладене, а також те, що органом досудового розслідування доведено причетність ОСОБА_5 до події інкримінованих правопорушень та часткову наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, однак не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає за доцільне на даній стадії кримінального провадження застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 30 днів, тобто до 23.01.2024 включно, з покладенням визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, а саме: прибувати по першому виклику до прокурора, або суду на визначений ними час; не відлучатися із м. Києва, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; уникати спілкування з іншими підозрюваними/обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, з метою уникнення можливості вчинення дій, визначених ст. 177 КПК України.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 30 днів, тобто до 23.01.2024 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України:
-прибувати по першому виклику до прокурора, або суду на визначений ними час;
-не відлучатися із м. Києва, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-уникати спілкування з іншими підозрюваними/обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні.
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 .
Роз'яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити негайно з під варти та доставити його до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченим, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1