Справа № 760/28696/23
Провадження № 2-з/760/1/24
03 січня 2024 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» - Ковриженко С.О. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Комплексним Договором про надання банківських послуг №26255023118006-КР від 16 березня 2016 року у сумі 673 231,49 грн та судовий збір у сумі 8078,78 грн.
01 січня 2024 року представником позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» - Ковриженком С.О. до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позовної заяви у розмірі 673 231,49 грн до виконання рішення суду у цій справі.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначає, що до Солом'янського районного суду м. Києва АТ «Банк Кредит Дніпро» було подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року було відкрито провадження по справі і призначено підготовче засідання на 22 лютого 2024 року.
З огляду на недобросовісність відповідача, що виразилась в невиконанні умов договору та неповерненні коштів за договором банк має небезпідставні побоювання, що позичальник буде і далі ухилятись від повернення кредитних коштів, а також вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього рішення по справі. Маючи можливість безперешкодного розпорядження коштами та майном, які знаходяться у беззаперечній власності ОСОБА_1 вона має можливість відчужити їх, перереєструвати на споріднених осіб. В результаті стане неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості, у разі задоволення позовних вимог.
Невжиття заходів забезпечення позову може привести до неможливості поновлення порушених прав позивача, а також утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 січня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що у провадженні Соломянського Районного суду м. Києва перебуває цивільна справаза позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за , договором про надання банківських послуг №26255023118006-КР від 16 березня 2016 року у сумі 673 231,49 грн.
01 січня 2024 року представник позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позовної заяви у розмірі 673 231,49 грн до виконання рішення суду у цій справі.
Таким чином, предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 673 231,49 грн.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі 905/448/22.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, суд вважає необхідним та достатнім застосувати захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позовних вимог - у розмірі 673 231,49 грн, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Такий вид забезпечення позову на даний час буде співмірним із заявленими позивачем вимогами та достатнім для ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача АТ «Банк Кредит Дніпро».
Керуючись статтями 149, 150-153,154, 157 ЦПК України, суд
Заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Застосувати захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позовних вимог - у розмірі 673 231 (шістсот сімдесят три тисячі двісті тридцять одна) гривня 49 копійок.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ЄДРПОУ 14352406.
Боржник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова