Справа № 760/25232/21
Провадження №2/760/3731/24
08 січня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
20 вересня 2021 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява МТСБУ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ кошти в розмірі понесених витрат в сумі 53577,35 грн, витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 1297,08 грн та судовий збір в розмірі 2270 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24 червня 2020 року близько 11 години 26 хвилин на вул. Георгія Кірпи у м. Києві з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року. У результаті вищевказаної пригоди був пошкоджений автомобіль «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 та за кермом якого знаходився ОСОБА_3 . Згідно Звіту №636 від 10 серпня 2020 року складеного спеціалістом ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу склала 53577,35 грн. 01 липня 2020 року представник потерпілого повідомив про дорожньо-транспортну пригоду позивача, а також звернувся із заявою про здійснення регламентної виплати в МТСБУ. 04 листопада 2020 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 53577,35 грн. У зв'язку з залученням аварійного комісара відповідно до положень ст.40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ понесло витрати у розмірі 1297,08 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року, вищезазначену справу було розподілено головуючому судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.
Згідно ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є : 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Однак відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0311331764839 лист повернувся до суду без вручення відповідачу у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідачу було повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та додатками. Однак відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0311331699840 лист повернувся до суду без вручення відповідачу у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, пояснень щодо позову в порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України, не подавала.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
24 червня 2020 року близько 11 години 26 хвилин на вул. Георгія Кірпи у м. Києві з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року у справі №760/15215/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про підтверджується інформацією щодо страхування вищевказаного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
У результаті вищевказаної пригоди був пошкоджений автомобіль «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 та за кермом якого знаходився ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в СГ «ТАС» згідно Полісу №108706913, строк дії якого - з 13 листопада 2019 року по 12 листопада 2020 року.
У зв'язку із відсутністю у відповідача договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 26 червня 2019 року водій пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 повідомив про дорожньо-транспортну пригоду позивача, а також звернувся із заявою про виплату відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП.
Згідно Звіту №636 від 10 серпня 2020 року складеного спеціалістом ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Пежо» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу склала 53577,35 грн.
03 листопада 2020 року МТСБУ прийнято рішення про виплату власнику пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 53577,35 грн.
04 листопада 2020 року відповідно до платіжного доручення №2543925 МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 53577,35 грн.
Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого були відшкодовані збитки завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.
Частина 1 статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1187, ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Таким чином за загальним правилом обов'язок відшкодувати майнову шкоду покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Зазначене правило підлягає застосуванню також у випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Поряд з цим, стаття 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Випадки, у яких відшкодування шкоди здійснює особа відмінна від її заподіювача, передбачені, зокрема, у статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України від 01.07.2004 №1961-IV)
Згідно підпункту «а» пункту 41.1 ст.41 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п. 21.1 ст.22 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень статті 29 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положеннями п.9.1 ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Зі змісту вищевказаних правових норм вбачається, що у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках обов'язок відшкодувати шкоду у повному обсязі чи частково покладається на спеціального суб'єкта, за фактичних обставин справи - на МТСБУ. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як встановлено судом, МТСБУ відшкодовано шкоду, завдану відповідачем у результаті дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим в межах виплаченого відшкодування МТСБУ набуло право зворотної вимоги до відповідача.
За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для стягнення в порядку регресу з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в розмірі 53577,35 грн.
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на послуги аварійного комісара в розмірі 1297,08 грн, суд відмовляє у цій частині з огляду на наступне.
Згідно Положення п. 34.2., 34.4. ст.34, п. 40.3. ст.40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють повноваження МТСБУ щодо залучення аварійних комісарів, експертів та юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, а також інші норми вказаного Закону не передбачають право МТСБУ на відшкодування з боку винної особи витрат, пов'язаних із залученням вказаних вище осіб.
Крім того, як вбачається з вказаних вище положень законодавства, залучення аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, замість власних працівників для вирішення питань, пов'язаних із страховим відшкодуванням, є правом, а не обов'язком МТСБУ.
Нормами вказаного Закону, а саме п. 34.3, передбачено лише обов'язок страховика (МТСБУ) відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) в разі, якщо потерпілий самостійно обирає аварійного комісара або експерта. Будь-яких інших випадків, коли витрати на аварійного комісара, експерта або юридичну особу, у штаті якої аварійні комісари чи експерти, підлягають відшкодуванню, вказаним Законом не передбачено.
Як вбачається з положень ст. 28, 29 вказаного вище Закону, до складу витрат, що відшкодовуються страховиком (МТСБУ) та які можуть бути стягнуті в порядку регресу, витрати на аварійного комісара, експерта або оплату послуг юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, також не входять.
За таких обставин, відсутні підстави для відшкодування відповідачем витрат в розмірі 1297,08 грн, що пов'язані із залученням позивачем на власний розсуд іншої особи.
Відповідно до ст.141ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2224,60 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 53577 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім) гривень 35 копійок у рахунок відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України 2224 (дві тисячі двісті дввадцять чотири) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Моторне (Транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова