СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16796/23
пр. № 2/759/601/24
09 січня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просило стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року в розмірі 21 675,76 грн., судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11.08.2020 року між первісним кредитором - ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 307525424. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти в сумі 2 100,00 грн на банківську карту НОМЕР_1, що належить відповідачу. Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 2 100,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року. 04.08.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 04/08/23-01. Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Зазначив, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 80).
Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялась за адресою її місця проживання/перебування згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 (а.с. 79).
Згідно наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення конверти повернуті до суду неврученими за «закінченням терміну зберігання».
Частина 1 ст. 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористалась, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 року.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подала, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи з викликом сторін або у загальному позовному провадженні не подавалися.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 11.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 307525424 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 2 100,00 грн. (а.с. 13-14).
13.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 307525424 від 11.08.2020 року, якою сторони погодили збільшення суми кредиту на 100,00 грн. та виклали графік розрахунків у новій редакції (а.с. 47).
06.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 307525424 від 11.08.2020 року, згідно якої сторони дійшли згоди у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який був наданий кредит, на 26 днів, починаючи з 10.09.2020 року сплату процентів у розмірі 1,53 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди та розповсюдження дії цієї додаткової угоди на правовідносини між сторонами з 10.09.2020 року (а.с. 48).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. ст. 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що позивачем додано копію договору № 307525424, укладеного 11.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 13-14).
Згідно п. 1.1. Договору, за цим договором товариство зобов'язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 2 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4 або п. 1.5. цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Відповідно до п. 1.3. Договору на період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,42 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.4. Договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 4.7. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Згідно графіку розрахунків, який є додатком № 1 до Договору, сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу - 10.09.2020 року; сума кредиту - 2 100,00 грн; нарахований процент - 894,60 грн.; до сплати разом - 2 994,60 грн. (а.с. 14).
Як вбачається з доданої до позовної заяви копії додаткової угоди від 13.08.2020 року до договору № 307525424 від 11.08.2020 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі, сторони домовились погодили збільшення суми кредиту на 100,00 грн. та виклали графік розрахунків у новій редакції: термін платежу - 10.09.2020 року; сума кредиту - 3 550,00 грн; нарахований процент - 1 498,81 грн.; до сплати разом - 5 048,81 грн. (а.с. 47).
Як вбачається з доданої до позовної заяви копії додаткової угоди від 06.09.2020 року до договору № 307525424 від 11.08.2020 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який був наданий кредит, на 26 днів, починаючи з 10.09.2020 року сплату процентів у розмірі 1,53 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди та розповсюдження дії цієї додаткової угоди на правовідносини між сторонами з 10.09.2020 року (а.с. 48).
Однак, як вбачається з додаткової угоди від 13.08.2020 року до договору № 307525424 від 11.08.2020 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , та графіку розрахунків, який є додатком №1 до додаткової угоди, та додаткової угоди від 06.09.2020 року, останні не містять підписів позичальника ОСОБА_1 , а саме одноразового ідентифікатора, як це передбачено Договором. Вказане, незважаючи на те, що позивачем надано окремо довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 12) без підпису, яка містить одноразовий ідентифікатор, не дає підстав вважати, що відповідач була ознайомлена саме із цими умовами додаткових угод, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.
28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року (а.с. 41-46).
28.11.2019 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою вищначено строк закінчення договору як 31.12.2020 року (а.с. 27).
21.10.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт за договором) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор за договором) укладена Додаткова угода № 25 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у якій сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції: ТОВ «Таліон Плюс» (фактор за договором) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт за договором) уклали договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції від 21.10.2020 року про наступне: розділ 1 «Визначення термінів», п. 2. У випадках, не передбачених цією Додатковою угодою, сторони керуються положеннями Договору; п. 3. Дана Додаткова угода набирає чинності з 21.10.2020 року (а.с. 25-26).
Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 107 від 10.11.2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача (а.с. 53).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року (а.с. 20-25, 56-58).
04.08.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 04/08/23-01 (а.с. 66-70).
Відповідно до реєстру боржників від 04.08.2023 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача (а.с. 54-55).
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року становить 21 675,76 грн, яка складається з: 7 999,65 грн. заборгованість по кредиту; 13 676,11 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Звертаючись д суду із вказаним позовом, на підтвердження наявності права на звернення із відповідним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач вказував на наявність у нього такого права на звернення до суду, оскільки 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року. В подальшому, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, а потім, між 04.08.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 04/08/23-01.
Разом з тим, суд критично оцінює вказані твердження позивача, виходячи з наступного.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
З договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги. Відповідно до п. 2.1. згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписання Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Тобто, саме підписанням реєстру прав вимоги сторони цього договору засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги, форма якого затверджена в додатку № 1 договору.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс», однак, у визначені ст. 83 ЦПК України строки, позивачем не було надано реєстру прав вимог, підписаного уповноваженими особами ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яким би підтверджувалося набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Крім того, умовами договору факторингу від 28.11.2018 року узгоджено, що за відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» сплачується ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування, доказів на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги до ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Витяг з реєстру прав вимоги № 107 від 10.11.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» за підписом ОСОБА_2 та розрахунок заборгованості moneyveo за підписом ОСОБА_3 , що не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги 05.08.2020 року за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року, укладеного з ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс».
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Тому, суд надходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 307525424 від 11.08.2020 року від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», через що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України, зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко