Справа № 758/15562/21
Категорія 35
06 листопада 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2021 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності та надає послуги на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню. Договір розміщений на офіційному сайті позивача та в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Квартира за адресою АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже, ОСОБА_2 є споживачем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які постачає позивач. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов договору є факт отримання послуг споживачем. Факт відсутності письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від оплати за спожиті послуги.
Однак за результатами оплат було з'ясовано, що ОСОБА_2 користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги, в результаті чого станом на 01 серпня 2021 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 45 328,88 грн., яка складається із заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 22 733,73 грн. та заборгованості з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 595,15 грн.
Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (Кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (новий Кредитор) прийняв право вимоги до ОСОБА_2 з оплати спожитих, проте не оплачених до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у розмірі 32 040,51 грн.
З огляду на наведене, позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_2 загальну суму заборгованості у розмірі 77 369,39 грн., у тому числі:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги: з централізованого опалення - у розмірі 18 866,69 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 13 173,82 грн.,
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги: з централізованого опалення - у розмірі 22 733,73 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 22 595,15 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 понесені ним витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2021 року головуючим у справі визначено суддю Лещенко О.В.
Ухвалою судді від 12 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив, крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 .
03 липня 2023 року представником позивача подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою суду від 03 липня 2023 року таке клопотання задоволено, замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 , на належного відповідача, яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
17 липня 2023 року представником позивача подано до суду позовну заяву в новій редакції, в якій він просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості у розмірі 77 369,39 грн., у тому числі:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги: з централізованого опалення - у розмірі 18 866,69 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 13 173,82 грн.,
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги: з централізованого опалення - у розмірі 22 733,73 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 22 595,15 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
24 липня 2023 року, до початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, в якій просив застосувати до вимог позивача про сплату заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води позовну давність.
На підставі розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи, оскільки згідно наказу №18/02-02 від 01 серпня 2023 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду міста Києва судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області Лещенко О.В.».
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою судді від 03 серпня 2023 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02 жовтня 2023 року представником позивача подано до суду заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в якій представник зазначила, що відповідно до положень п.12 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України строк позовної давності за вимогами до відповідача ОСОБА_1 підлягає застосуванню з березня 2017 року. Із урахуванням вказаного строку, відповідно до розрахунку, складеного позивачем, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за надані послуги до 01 травня 2018 року у загальному розмірі 14 263,10 грн., у тому числі: з централізованого опалення - у розмірі 6 793,51 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 7 469,59 грн.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за її відсутності.
З огляду на наведене, суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №277497827 від 30 вересня 2021 року, та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 липня 2014 року.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено Договір про відступлення права вимоги № 602-18, відповідно до якого ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право грошової вимоги до споживачів теплової енергії, комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині їх зобов'язання перед кредитором оплати неустойки (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційних нарахувань, судових та інших витрат, витрат на адвокатські послуги, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-яких інших без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладання цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачами обов'язків з оплати спожитої теплової енергії та/або комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та є предметом судового розгляду або підтверджені судовими рішеннями, як такі, що підлягають стягненню із споживачів.
Згідно з додатками № 1 і № 2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року до переліку споживачів послуг централізованого опалення та зобов'язань, право вимоги яких відступається, увійшов ОСОБА_1 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та споживачем послуг та має заборгованість з централізованого опалення та з постачання гарячої води.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви, станом на 01 серпня 2021 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 45 328,88 грн., яка складається із заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 22 733,73 грн. та заборгованості з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 595,15 грн.
Разом із цим, згідно з уточненим розрахунком заборгованості, наданим представником позивача до суду 02 жовтня 2023 року, у відповідача залишилася заборгованість за надані послуги до 01 травня 2018 року у загальному розмірі 14 263,10 грн., у тому числі: з централізованого опалення - у розмірі 6 793,51 грн. (18 866,69 грн. - 12 073,18 грн.); з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 7 469,59 грн. (13 173,82 грн. - 5 704,23 грн.).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, чинними на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Положення ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006, покладають на власників (користувачів) житла обов'язок щомісяця вносити плату за житлово - комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, а отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наданий позивачем до суду уточнений розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , за період з 01 травня 2018 року до 01 серпня 2021 року, згідно з яким за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за вказаний період у загальному розмірі 45 328,88 грн., яка складається із заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 22 733,73 грн. та заборгованості з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 595,15 грн., відповідачем не спростований.
Жодних сумнівів щодо правильності такого розрахунку у суду немає.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за вказаний період у вказаному розмірі.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за період до 01 травня 2018 року, щодо яких відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, суд керується наступним.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, №611 від 16 червня 2021 року.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до березня 2017 року.
З огляду на наведене, суд вважає, що за вимогами позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви в квітні 2021 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Із уточненого розрахунку заборгованості, наданого представником позивача до суду 02 жовтня 2023 року, вбачається, що позивачем було перераховано розмір заборгованості, нарахованої відповідачу за період з 01 липня 2015 року до 01 травня 2018 року та, із урахуванням вищевказаних вимог законодавства щодо строку позовної давності, обраховано загальний розмір заборгованості відповідача, яка утворилася до 01 травня 2018 року.
Відповідно до такого розрахунку у відповідача ОСОБА_1 залишилася заборгованість за надані послуги до 01 травня 2018 року у загальному розмірі 14 263,10 грн., у тому числі: з централізованого опалення - у розмірі 6 793,51 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 7 469,59 грн.
Будь-яких доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги до 01 травня 2018 року у загальному розмірі 14 263,10 грн. знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, а тому такі вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 30 вересня 2021 року позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 33,00 грн.
Крім того, позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №756256 від 12 жовтня 2021 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведене, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у загальному розмірі 2303,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 59591,98 грн., із яких:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги: з централізованого опалення - у розмірі 6793,51 грн; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 7469,59 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги: з централізованого опалення - у розмірі 22733,73 грн.; з централізованого постачання гарячої води - у розмірі 22595,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 33,00 грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи, та 2270,00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органи Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 13.11.2023.
Суддя Олена КОВБАСЮК