печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22900/21-ц
18 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Підпалого В.В.,
при секретарі судових засідань Каракоха В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс» про стягнення заборгованості, -
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути із ТОВ «Фінансо Плюс» безпідставно одержані кошти в сумі 32 476,90 грн., інфляційні витрати в сумі 2 131,47 грн. та 3% річних в розмірі 718,02 грн., а всього 35 326,39 грн., та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що Позивач у період з 15.02.2021 р. по 17.02.2021 р. здійснила на користь відповідача три платежі на загальну суму 32 476,90 грн. У грудні 2020 року позивач натрапила на шахрайську фінансову організацію під назвою « Квантум Сістем », яка передала реєстраційні дані іншій аналогічній компанії «Траст Макворі Кепітал». У телефонних розмовах менеджери компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонували фінансові послуги - розміщення депозитного вкладу. Позивачу стало відомо, що фінансових організацій із назвами « Квантум Сістем » та «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цих організацій на території України не виступає жоден легітимний суб'єкт господарської діяльності. Усі суб'єкти господарської діяльності, на рахунки яких сплачувались гроші Позивача, створені не раніше другої половини жовтня 2020 року, зареєстровані в різних регіонах України. На даний час частина з них вже припинила діяльність. Всі кошти сплачені Позивачем на користь компанії «Траст Макворі Кепітал», були сплачені на рахунок ТОВ «Фінансо Плюс». На думку Позивача, грошові кошти в розмірі 32 476,90 грн. одержані відповідачем без будь-якої правої підстави і неправомірно перебувають у розпорядженні набувача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2023 року відкрито провадження у справі.
В судове засідання Позивач не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, уразі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 15.02.202 р. Позивач здійснила переказ коштів у сумі 9 100,00 грн. на розрахунковий рахунок Відповідача за призначенням платежу «за предоставленные консультационные услуги» (а.с.147).
Того ж дня вона сплатила 6 962,00 грн. на той самий рахунок з аналогічним призначенням платежу (а.с.148).
17.02.2021 р. Позивач сплатила на той же самий розрахунковий рахунок Відповідача з аналогічним призначенням платежу кошти в розмірі 16 414,90 грн. (а.с. 149).
У грудні 2020 року позивач натрапила на шахрайську фінансову організацію під назвою « Квантум Сістем », яка передала реєстраційні дані іншій аналогічній компанії «Траст Макворі Кепітал». У телефонних розмовах менеджери компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонували фінансові послуги - розміщення депозитного вкладу.
Приблизно 14-15 лютого 2021 р. Позивачу зателефонував менеджер компанії «Траст Макворі Кепітал» і повідомив, що за виведення коштів Позивача з компанії, вона повинна сплатити комісію в еквіваленті 570доларів США. Оплату було необхідно провести через систему інтернет-банкінгу «Приват24». Оскільки, Позивач самостійно не користувалась інтернет-банкінгом, платіж здійснювався за допомогою і під керівництвом менеджера компанії «Траст Макворі Кепітал».
Як з'ясувалось в подальшому, кошти в розмірі 9 100,00 грн. та 6 962,00 грн. були сплачені не на користь компанії «Траст Макворі Кепітал», а на рахунок ТОВ «Фінансо Плюс».
Невдовзі Позивачу зателефонував співробітник компанії «Квантум Сістем» і повідомив, що вона повинна сплатити «Податок» в еквіваленті 585 доларів США за додатково нараховані їй кошти. Процедура оплати відбувалась аналогічним способом. Пізніше було виявлено, що 17.02.2021 р. кошти в розмірі 16 414,90 грн. були також сплачені на рахунок ТОВ «Фінансо Плюс».
Позивачу стало відомо, що фінансових організацій із назвами « Квантум Сістем » та «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цих організацій на території України не виступає жоден легітимний суб'єкт господарської діяльності. Усі суб'єкти господарської діяльності, на рахунки яких сплачувались гроші Позивача, створені не раніше другої половини жовтня 2020 року, зареєстровані в різних регіонах України. На даний час частина з них вже припинила діяльність. Всі кошти сплачені Позивачем на користь компанії «Траст Макворі Кепітал», були сплачені на рахунок ТОВ «Фінансо Плюс».
Позивач, особисто не знайома з жодним із працівників, посадових осіб або засновників Відповідача. Жодних послуг, у тому числі консультативних, Відповідач їй не надавав. У Позивача немає будь-яких визначених законом обов'язків перед Відповідачем.
Стосовно вказаних подій Позивачем 30.03.2021 р. було заяву про кримінальне правопорушення, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021221130000456 за ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 р. по справі №201/6498/20, зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Згідно ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.
Відтак, пред'явлений позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.
У частині 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Суд перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним. Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги про боргу в розмірі 32 476,90 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 2 131,47 грн., 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 718,02 грн. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 192, 524, 530, 533, 610, 625, 1212 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-284, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс» про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс'на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані кошти в сумі 32 476,90 грн., інфляційні витрати в сумі 2 131,47 грн. та 3% річних в розмірі 718,02 грн., а всього 35 326,39 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс'на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ТОВ «Фінансо Плюс», 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4, корп. А, ЄДРПОУ 43923221
Суддя В.В. Підпалий