Справа № 755/19391/23
Провадження №: 3/755/8578/23
"21" грудня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. розглянувши матеріали, що надійшли з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколу серії ВАВ 587296 від 08.12.2023 ОСОБА_1 08.12.2023 року о 02:30 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, відносно дружини ОСОБА_2 , а саме кричав і вдарив, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу серії ВАВ 587295 від 08.12.2023 ОСОБА_1 08.12.2023 року о 02:30 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, відносно малолітнього сина ОСОБА_3 16.11.2022, а саме кричав у його присутності, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу серії ВАВ 587294 від 08.12.2023 ОСОБА_1 08.12.2023 року о 02:30 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, відносно малолітнього сина ОСОБА_1 16.11.2022, а саме кричав у його присутності, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - Куницька А.І., в судовому засіданні , пояснила , що 08.12.2023 року між ним та ждружиною виник конфлікт, який вже залагодили, просила долучити свідоцтва про народженнядвої дітей та характеристику з місця роботи, щиро розкаявся та просив суворо не карати.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 червня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Отже, враховуючи обставини справи, та пояснення ОСОБА_1 а також експертний висновок, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки притаманні домашньому насильству, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та дружиною адміністративного правопорушення.
Однак, суд, вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Невід'ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено чи викликали дії будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства ОСОБА_1 в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Крім того, як зазначає в своїй постанові ВС № 463/1352/16-а від 08.07.2020, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище зазначене суддя приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 173-2, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя-
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя