справа № 753/23665/23
провадження № 3/753/2/24
"09" січня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м.Вінниці, громадянина України, солдата резерву військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого (фактично) за адресою: АДРЕСА_2 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.172-20 КпАП України, -
09 грудня 2023 року о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі під час виконання службових обов'язків в особливий період на території виконання обов'язків в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , знаходився у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом тестування на алкоголь приладом «Алконт-М № 00224» від 09 грудня 2023 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 станом на 18 годину 49 хв. 09 грудня 2023 року перебував у стані алкогольного сп'ягніння, проба - 2,04%.
Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 17220 КпАП України.
ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, звернувся до суду із заявою про визнання вини та розгляд справи за його відсутності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, згідно поданої ним заяви.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Вина правопорушника підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх супувності.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КпАП України, суддею не встановлені.
Так, докази про вчиення ОСОБА_2 правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
Таким чином, вважаю доведеною вину військовослужбовця у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КпАП України.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, винність його дій, вчинених у умовах особливого періоду, наслідки вчиненого ним правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ч.3 ст. 172-20 КпАП України.
Із матеріалів справи встановлено, що такий правопорушник неодноразово притягувався за аналогічне правопорушення (ч.3 ст.172-20 КпАП України), й у т.ч. протягом року, востаннє 06.12.2023 року із накладення штрафу 25 000 грн. 00 коп. на користь держави.
Частиною 1 ст. 172-20 КпАП України передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб (ч.3 ст. 172-20 КпАП України).
Ст. 401 КпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, відтак правопорушник звільняється від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 17220 ч.1, ст. 26, ст.ст. 283 - 285 КпАП України, суддя -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.3 ст. 17220 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 (нуль) коп. на користь держави.
ОСОБА_2 звільнити від сплати судового збору.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення через Дарницький районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до ВДВС РУЮ за територіальністю.
Строк звернення до виконання - три місяці.