Справа № 571/57/24
Провадження № 3/571/89/2024
іменем України
09 січня 2024 року смт. Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області в особі судді Комзюк А.Ф., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , одруженої, на утриманні 5 неповнолітніх дітей, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопоушення Серія ВАБ №942345 від 08.12.2023: "06 грудня 2023 року близько 00 год. 28 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно гр. ОСОБА_2 , під час якого образливо до нього чіплялася, виражалася в його сторону нецензурною лайкою, шарпала його за одяг, чим самим ОСОБА_3 могла бути завдана шкода його психологічному чи психічному здоров'ю".
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнала та пояснила, що 06.12.2023 разом із дітьми приїхала до своєї матері в с.Блажове на день народження. там була сестра зі своїм чоловіком ОСОБА_2 .. Коли почала збиратися додому, чоловік сестри став не відпускати її дітей. В них розпочалася сварка і останній викликав працівників поліції повідомивши про домашнє насильство. Однак, з ОСОБА_2 спільно не проживають, спільного побуту не мають, він проживає у АДРЕСА_3 вона зі своєю сім'єю проживає в АДРЕСА_2. Вважає, що насильства відносно ОСОБА_2 не вчиняла, мала місце словесна суперечка.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає у разі умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
За змістом ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - домашнє насильство може буде вчинено лише у сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, який є родичем особі, яка вчиняє насильство.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не є родичем ОСОБА_1 , а тому її дії відносно ОСОБА_2 не можуть кваліфікуватися як домашнє насильство.
За вказаних обставин, таке повідомлення на лінію 102, суд не приймає до уваги як доказ вчинення адміністратиного правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
За приписами ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів та належного оформлення матеріалу до суду покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст. 62 Конституції України.
Аналізуючи зібрані у справі докази та правові норми, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст. 173-2, п. ч.1 ст.247, ст. ст.283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя А.Ф.Комзюк