Справа № 359/9121/23
Провадження № 2/359/2617/2023
Іменем України
01 грудня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності у порядку спадкування, -
15 вересня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, яким просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/25 часток житлового будинку житлового типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, на якій він розташований. На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Позивач звернувся до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Василець Т.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте йому відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За цих обставин позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх спадкових прав на майно.
Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року провадження у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідом-ленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість представник позивача подала заяву, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність, на задоволенні позову наполягала та просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, натомість подав до суду заяву, якою не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 , а розгляд справи просив проводити у його відсутність.
Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність вказаних сторін.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані заяви та матеріали справи, в тому числі належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передба-чених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 10 лютого 2023 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ).
Родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 17 вересня 1981 року Бориспільським міськарх ЗАГС Київської області; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданим 01 червня 2004 року Созонівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданим 10 червня 2020 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспіль-ському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить окрім іншого, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розтало-ваний в АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк позивач звернувся до приватного нотаріуса Бориспіль-ської районного нотаріального округу Василець Т.В. із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим заведена спадкова справа. Наведене підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 72480590 від 16 травня 2023 року.
Інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у майні ОСОБА_3 немає. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Син спадкодавця ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданим 10 червня 2020 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспіль-ському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого відділом ЗАГС виконкому Бориспільського міського Рада народних депутатів, 08 травня 1981 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб.
07 липня 2006 року ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 виданим 27 лютого 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспіль-ського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Судом також встановлено, що позивач звертався до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Василець Т.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність оригіналу правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Наведене підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріаль-ного округу Київської області Василець Т.В. від 21 серпня 2023 року за №333/02-31.
Згідно копії Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 виданого 23 липня 2002 року виконавчим комітетом Гірської сільської ради, 8/25 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 .. Свідоцтво видане на підставі виконкому Гірської сільської ради від 30 квітня 2002 року № 5А.
Відповідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації Бориспільської міської ради» від 23 травня 2023 року, адресу будинку АДРЕСА_1 змінено на адресу: АДРЕСА_1 на підставі довідки Гірської сільської ради № 625-02-16-2023 від 23 травня 2023 року.
23 травня 2023 року КП «ТІ БМР» на ім'я ОСОБА_9 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що будинок побудований в 1963 році.
З наявних в матеріалах справи документів встановлено, що спору про спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , немає. Доказів протилежного суду не надано.
Спірні правовідносини регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України «Спадкове право». Як вбачається із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно вимог ст. 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як встановлено у ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщи-ни з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадко-давцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийнят-тя спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року за № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за №7/5.
Відповідно вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов'язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_3 виникло право власності на вказаний житловий будинок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, набув право власності на дане майно в порядку спадкування з моменту відкриття спадщини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення станови-ща, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядну-вання, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2 - 5 ст. 13 цього Кодексу.
Зважаючи на вказане, суд вважає доведеними обставини, зазначені в позовній заяві, а відтак наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 ..
На підставі викладеного та керуючись ч.3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 331, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. 10-13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 353-354 Цивільного процесуального України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності у порядку спадкування, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/25 часток житлового будинку житлового типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 грудня 2023 року.
Суддя Л.В. Яковлєва