Справа №293/712/20
Провадження №1-кп/293/49/2024
09 січня 2024 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцї)
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020060310000047 від 12.02.2020 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бежів Черняхівського (нині Житомирського) району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, має на утримані двох малолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не є особою з інвалідністю, раніше судимого:
- 13.09.2005 року Черняхівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання 29.06.2010 по відбуттю строку покарання;
- 02.04.2013 року Черняхівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. Звільнений від відбування покарання 14.03.2016 по відбуттю строку покарання;
- 19.01.2022 Черняхівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Коростишів Житомирської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , заміжньої, має на утримані двох малолітніх дітей, з середньою освітою, не працюючої, не є особою з інвалідністю, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
18.11.2019 близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 перебували біля буд. АДРЕСА_5 , де проживав їх спільний знайомий ОСОБА_6 . Переконавшись у відсутності ОСОБА_7 за місцем проживання, в цей день та час, за вищевказаних обставин у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, ОСОБА_4 за допомогою камінця розбив скло у одному з вікон будинку. ОСОБА_5 , згідно розподілених ролей, через утворений отвір проникла в середину будинку, звідки таємно викрала наступне майно:
DVD-плеєр марки «ВВК» моделі «DV31081», вартістю 237 гривень 00 копійок; принтер марки «CANON» моделі «РІХМА MG2440», вартістю 691 гривня 11 копійок; електричний подовжувач довжиною 13,5 метрів, вартістю 110 гривень 37 копійок; хлібопічку електричну марки «Liberton» моделі «LBM05» вартістю 924 гривні 37 копійок.
Після цього ОСОБА_5 передала викрадене майно через віконний отвір ОСОБА_4 та в подальшому, утримуючи викрадене майно при собі, вони спільно розпорядились ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, шляхом проникнення до жила, таємно викрали чуже майно, яке належало ОСОБА_6 , чим спричинили останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1962 гривень 85 копійок.
Крім цього, 20.11.2019 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 перебували біля буд. АДРЕСА_5 , де проживав їх спільний знайомий ОСОБА_6 .
Переконавшись у відсутності ОСОБА_7 за місцем проживання, в цей день та час, за вищевказаних обставин у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у приміщення літньої кухні.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у приміщення літньої кухні, ОСОБА_5 застосувавши фізичну силу, руками зірвала навісний замок на вхідних дверях літньої кухні, та відкрила вхідні двері.
У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи спільні злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, через вхідні двері проникла в середину літньої кухні.
Виявивши в середині приміщення пральну машину марки «Whirlpool», моделі 6415/1, повідомила про це ОСОБА_4 , який також через вхідні двері літньої кухні проник в середину приміщення та спільно з ОСОБА_5 винесли пральну машину марки «Whirlpool», моделі 6415/1, вартістю 3782 гривень 84 копійки з приміщення літньої кухні.
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 утримуючи викрадене майно при собі, спільно розпорядились ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, шляхом проникнення до приміщення літньої кухні, таємно викрали чуже майно, яке належало ОСОБА_6 , чим спричинили останньому матеріальної шкоди на загальну суму 3782 гривень 84 копійок.
За таких обставин ОСОБА_4 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненених повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.
ОСОБА_5 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті.
Показав, що дійсно в листопаді місяці 2019 разом із ОСОБА_5 вчинили карадіжу майна, належного ОСОБА_6 . Перелік викраденого майна, зазначений в обвинувальному акті відповідає дійсності. Щиро розкаявся у вчиненому. Просив суворо не карати.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті.
Щодо обставин крадіжки надала аналогічні покази показам обвинуваченого ОСОБА_4 . Щиро розкаялась у вчиненому, просила суворо не карати, зважити на те, що на її утриманні перебувають малолітні діти.
Потерпілий в судове засідання не з'явився. Про дату час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У матеріалах справи міститься заява потерпілого про розгляд справи без його участі. В заяві зазначає, що претензій матеріального характеру до обвинувачених не має, щодо міри покарання покладається на розсуд суду (а.с.82).
Оскільки обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та обвинувачені не оспорюють фактичні обставини провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинувачених, які визнали себе винними та добровільно повідомили суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинувачених, суд дійшов таких висновків.
Показання обвинувачених є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.
Суд уважає безпосередньо досліджені докази, що характеризують особу кожного обвинуваченого належними, допустимими та достовірними.
Сторони кримінального провадження не оспорювали фактичних обставин кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
За таких обставин, суд уважає доведеним, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення, тому їх дії суд кваліфікує за ч.3 ст. 185 КК України.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІІІ. Мотиви призначення покарання.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті надати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Загальні засади призначення покарання визначені ст. 65 КК України. Даною нормою закону визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за N 7 "Про судову практику призначення судами кримінального покарання" суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
Отже при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання за ч.3 ст. 185 КК України, суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за корисливі злочини, за місцем проживання характеризується як особа відносно якої скарг та заяв від жителів за зареєстрованим місцем проживання не надходило, компрометуючих даних сільська рада не має, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, має двох малолітніх дітей.
Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння, оскільки виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства та є неможливим обрати відносно нього покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Далі суд враховує, що вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 у справі №293/2543/21, ОСОБА_4 визнано виним за ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 у справі №293/2543/21 набрав законної сили 11.04.2022.
Кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження 18.11.2019 та 20.11.2019, тобто до ухвалення та набрання законної сили попереднім вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 (справа №293/2543/21), що свідчить про наявність правових підстав для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_4 остаточного до відбуття покарання, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань,у виді позбавлення волі.
На переконання суду, визначення обвинуваченому такого покарання повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
В судовому засіданні при дослідженні даних про обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, судом не встановлено.
Важливим є те, що таке покарання буде сприяти виправленню обвинуваченого, вихованню та соціальній реабілітації та не становитиме "особистий і надмірний тягар для особи".
Обрання такого способу призначення покарання у цій ситуації враховує "принцип пропорційності", справедливо співвідноситься із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 виду та міри покарання за ч.3 ст. 185 КК України, суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною до трьох років, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, в той час з урахуванням засад виваженості та справедливості, досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - покарання має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 можливе без ізоляції її від суспільства, а тому призначає їй покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку вона не скоїть нових кримінальних правопорушень та виконає обов'язки передбачені п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Суд уважає, що звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від відбування реального покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням на неї обов'язків, передбачених 1,2 ч.1, п.2 ч. 3 ст.76 КК України буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
ІV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу
У кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувався та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченим запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного відбування покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 у справі №293/2543/21.
V. Рішення щодо речових доказів
Арешт на майно не накладався.
Долю речових доказів суд, вважає за необхідне вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
VІ. Рішення щодо процесуальних витрат та цивільного позову
Процесуальні витрати у справі, які становлять у загальному розмірі 3 268,80 грн за проведення судово-товарознавчих еспертиз суд стягує з обвинувачених на користь держави, а саме:
з обвинуваченого ОСОБА_4 суд стягує 1961,28 грн за проведення судово-товарознавчої експертиизи за висновком судового експерта №548/621/622/623/20-25
з обвинуваченої ОСОБА_5 суд стягує 1307,52 грн за проведення судово-товарознавчої експертиизи за висновком судового експерта №549/20-25.
Здійснюючи такий розподіл судових витрат суд виходить з принципу дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень глави 8 КПК України, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан обвинувачених.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Ке руючись ст. 2,7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394,395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за попереднім вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 у справі №293/2543/21, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2(два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного відбування покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 у справі №293/2543/21.
ОСОБА_5 визнати винуватою за ч.3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк засудженій ОСОБА_5 рахувати з 09.01.2024.
Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1961 гривень 28 копійок процесуальних витрат за проведення судово-товаознавчої експертиизи за висновком судового експерта №548/621/622/623/20-25
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1307 гривень 52 копійки процесуальних витрат за проведення судово-товарознавчої експертиизи за висновком судового експерта №549/20-25.
Речові докази:
пральну машинку торгової марки WHIRLPOOL, DVD - програвач торгової марки ВВК, принтер торгової марки CANON разом з паперовою коробкою до нього, електричний подовжувач, електричну хлібопіч торгової марки LIBERTON, передані на зберігання до камери схову речових доказів ВПД № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області (раніше Черняхівський ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області) - повернути ОСОБА_6 , як власнику.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Відповідно до п.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО