справа 278/6491/23
08 січня 2024 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, розглянув заяву про забезпечення позову у цивільній справі за зверненням заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав, зобов'язання повернути земельну ділянку, --
Направленою й розглядуваною заявою її автор просить суд постановити рішення, яким вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку видану у власність Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області.
Розгляд позову, разом з яким подано заяву про його забезпечення, вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. На підставі положень ч. 4 ст. 153 ЦПК України, судом вирішено провести судове засідання, щодо розгляду заявленого питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Представник прокуратури (далі за текстом скорочено позивач або прокурор) у судовому засіданні направлену заяву про забезпечення позову підтримав й просив задовольнити. У обґрунтування заявленого суду повідомив наступне. Видана оспорюваним рішенням земельна ділянка із визначеним цільовим призначенням суперечить плану зонування міста Житомира, що затверджений Житомирською міською радою, а отже і не відповідає законодавству України. За таких обставин, у разі задоволення позову, можуть виникнути перешкоди у реалізації такого судового акту.
Представник Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі за текстом скорочено представник ради або органу місцевого самоврядування) заперечував задоволення заяви, через безпідставність як самого звернення так і наведених у ньому тверджень. Так, спірна земельна ділянка перебуває у межах земель, якими відає Оліївська територіальна громада, а отже будь-які дозвільні документи м. Житомира не розповсюджуються за межами компетенції її адміністративно - територіальної одиниці. Будь-яких погоджень з радою при розробці згадуваної документації Житомирською міською радою не проводилось. Спільних рішень щодо цього не приймалось тощо. Більше того, прокурором не наведено доказів наявності підстав для потреби вжиття заходів забезпечення позову. За таких обставин звернення задоволеним бути не може.
ОСОБА_1 повідомлялась судом про існування даного судового провадження і проведення у ньому засідання, щодо забезпечення позову, однак у судове засідання ані особисто ані через представника не з'явилась і не направила суду з даного приводу будь-яких матеріалів. Судом вирішено проводити розгляд заяви у відсутність даного відповідача.
Заслухав пояснення учасників розгляду й дослідив матеріали позивача, судом установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.
Прокурор звертаючись із даним позовом зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2858 сформована за рахунок території функціонального призначення для реконструкції садибної та багатоквартирної малоповерхової забудови під багатоквартирну житлову забудову, а також до територій магістральної вулиці та дороги, що визначено Генеральним планом міста Житомира. Тобто, спірне рішення Оліївської сільської ради, щодо видачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки суперечить затвердженому Житомирською міською радою плану зонування міста Житомира. У зв'язку із цим просив накласти арешт на дане нерухоме майно.
Процесуальним законом дане питання врегульовано наступним чином.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 153 ЦПК України).
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" зазначив, що "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам" (пункт 4). Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Проаналізувавши фактичні обставини справи й вимоги процесуального закону, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.
Суду не надано доказів наявності взагалі та у тому числі реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення вимог. Суд констатує, що оскаржуване рішення ради прийняте, як і набуття прав власності відповідачкою відбулось більш як два роки потому. З того часу до дня звернення до суду із даним позовом не сталось будь-яких подій, які б свідчили про актуальність заявлених заходів. Щонайменше доказів про це суду не надано і усно у ході розгляду заяви нічого не наведено.
Більше того, надані прокурором матеріали, на переконання суду, не свідчать про наявність спору, який вимагає наразі нагального вжиття заходів забезпечення, оскільки усе обґрунтування порушень допущених Оліївською сільською радою при ухваленні оскаржуваного рішення збудовані на тому, що вони суперечать рішенням Житомирської міської ради.
Аналіз рішень Житомирської міської ради і затверджених нею планів, у сукупності з прийнятими Оліївською сільською радою актами і переданою на їх підставі земельною ділянкою із згадуваним кадастровим номером, суд вважає, свідчить, що радою прийнято рішення відносно земель, що перебувають у її віданні. Затверджені міською радою й не погоджені з сільською радою плани щодо земель останньої, не мають ніякого значення для Оліївської територіальної громади. Подібного висновку у правовідносинах між тими самими органами місцевого самоврядування дійшов і ВС у справі №906/837/18 рішенням від 11 грудня 2019 року (номер рішення у реєстрі 86336806).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суд, --
Відмовити у задоволенні заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Повне рішення виготовлене 9 січня 2024 року.
Суддя Євген Татуйко