Справа № 750/65/24
Провадження № 1-кс/750/70/24
05 січня 2024 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові клопотання прокурора Чернігівської окружної прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, Тульської області м. Тула, військовослужбовцю ЗС РФ (БАРС - 7), військова частина № НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_10 (пункт постійної дислокації РФ - АДРЕСА_4.)
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 438 КК України,
Слідчий СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обгрунтування поданого клопотання, слідчий посилається на наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, останній перебуває поза межами території України. Інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наведеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання та просив задовольнити його з наведених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.
На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розгляд клопотання проводиться слідчим суддею за відсутності підозрюваного ОСОБА_5 , який перебуває на території Російської Федерації.
Заслухавши доводи прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважаю, що клопотання прокурора є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022272010000042 від 06.03.2022, відкритому за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Згідно ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
b) захоплення заручників;
c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
У разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов'язана застосовувати як мінімум такі положення:
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеної Конвенції, поранені та хворі, а також інваліди та вагітні жінки перебувають під особливим захистом і користуються особливим шануванням.
Згідно зі ст. ст. 27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування та образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
Відповідно до ст. 31 Конвенції, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Крім того, ст. 32 Конвенції визначає, що високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Відповідно до ст. 33 вказаної Конвенції пограбування та репресії стосовно осіб, які перебувають під захистом, і їхнього майна забороняється.
У ст. 147 Конвенції зазначається, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року. (Протокол ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР N 7960-XI (7960-11) від 18.08.89).
Крім того, статтею 51 визначено, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.
Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити воєнні об'єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об'єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.
Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов'язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов'язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.
Також, статтею 52 визначено, що цивільні об'єкти не повинні бути об'єктом нападу або репресалій. Цивільними об'єктами є всі ті об'єкти, які не є воєнними об'єктами, як вони визначені в пункті 2.
Напади повинні суворо обмежуватися об'єктами. Що стосується об'єктів, то воєнні об'єкти обмежуються тими об'єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу.
У разі сумніву в тому, чи не використовується об'єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використовується в цивільних цілях.
Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу І встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
Для реалізації злочинного наміру щодо спроб окупації території України, серед інших залучено військовий підрозділ ЗС РФ, в якому проходив службу військовослужбовець РФ ОСОБА_7 , а саме в/ч № НОМЕР_4 - ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_3 ).
Так, 03.03.2022, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцями ЗС РФ, спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ рухалися колоною військової техніки по автодорозі с. Рогощі Чернігівської області в напрямку с. Хмільниця Чернігівського району.
У цей час, по вул. Космонавтів в с. Рогощі Чернігівського району Чернігівської області у їхньому напрямку рухався автомобіль марки Renault Duster», р.н. НОМЕР_5 сірого кольору, без будь-яких інших розпізнавальних знаків, емблем, окрім реєстраційного номера та логотипу виробника, під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким у салоні перебували: на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на задньому пасажирському сидінні: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Помітивши біля повороту на с. Хмільниця Чернігівського району Чернігівської області колону військової техніки ЗС РФ, яка просувалась по дорозі в напрямку зазначеного населеного пункту, ОСОБА_8 невідкладно з'їхав на узбіччя та зупинив автомобіль, він особисто та всі пасажири продовжили сидіти на своїх місцях, не роблячи жодних різких рухів.
Зазначені особи були одягнуті в цивільний одяг, не мали при собі будь-якої зброї, не чинили жодного опору просуванню військовослужбовцям ЗС РФ по населеному пункту с. Рогощі, а тому відповідно не становили загрози для військовослужбовців ЗС РФ та не могли розцінюватись як комбатанти.
Однак, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, у порушення вимог ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілих та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що пасажири автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_5 є цивільними особами, які перебувають під захистом, з метою їх умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншим людям, використовуючи вогнепальну автоматичну зброю невстановленого зразка споряджену проміжними патронами підвищеної пробивної здатності калібру 5,45х39 мм., з відстані біля 45 м. почали вести прицільний вогонь по автомобілю «Renault Duster» та пасажирам у ньому, здійснивши не менше 11 пострілів.
Внаслідок вказаних дій автомобіль Renault Duster НОМЕР_5 отримав механічні пошкодження, а цивільним особам спричинено тілесні ушкодження.
Зокрема, ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального поранення грудної клітини, з переломом 3 ребра, розміжченням тканини лівої легені, масивною крововтратою, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого останній помер на місці події.
ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального поранення грудної клітини з переломом 2 ребра, розміжченням тканини лівої легені, розриву висхідної аорти, масивної крововтрати, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого остання померла на місці події.
ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рубців м'яких тканин тильної поверхні лівої кисті, які є наслідками загоєння ран, що виникли від дії твердих предметів, якими в тому числі могли бути рештки скла чи металу і які в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення правої кисті, осколкового поранення правого плеча з наявністю стороннього тіла металевої щільності у м'яких тканинах цієї ділянки, які в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_10 та ОСОБА_13 тілесних ушкоджень не спричинено.
Таким чином, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_5 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб разом з невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, здійснив напад на цивільних осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , які не брали участі в бойових діях та перебували під захистом, поєднаний з умисним вбивством ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , чим порушив вимоги ст.ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 51, ч.ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977.
16.11.2023 стосовно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 438 України, яке опубліковано у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 16.11.2023 №230 в рубриці «Оголошення», та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Будучи повідомленим про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України, підозрюваний ОСОБА_5 на виклик до Чернігівської окружної прокуратури 20.11.2023, 21.11.2023, 22.11.2023 не з'явився, про поважні причини неприбуття слідчого та прокурора не повідомив.
Згідно інформації ВКП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 05.12.2023, ОСОБА_5 перебуває на території не підконтрольній Україні - ТОТ Луганської області.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 06.12.2023 ОСОБА_5 оголошено в розшук, у зв'язку із переховуванням підозрюваного від органів розслідування.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.12.2023 у кримінальному провадженні за № 42022272010000042 від 06.03.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
.Повідомлення про початок спеціального досудового розслідування опубліковано 12.12.2023 в на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», а також в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур'єр» в рубриці «Оголошення».
За змістом ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою -агресором, таабо оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст. 183 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження і доводів прокурора в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, переховується від органів досудового розслідування та суду на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, не з'являвся за викликами до слідчого, у зв'язку з чим його оголошено в розшук.
За наведених вище обставин, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України та строк дії такої ухвали не зазначається відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_14