Єдиний унікальний № 334/6637/23 Головуючий в 1 інст. Телегуз С.М.
Провадження № 33/807/895/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
26 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , захисника - адвоката Рогозіна О.В., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Рогозіна О.В. на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 02.08.2023 року о 18:34 в м. Запоріжжя, Вознесенівський район, пр. Металургів буд.14 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21103», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на бодікамеру БК 471546, чим порушив п.2.5 ПДР України. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР. Від надання пояснень відмовився. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Рогозін О.В. вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
При цьому ОСОБА_1 випадково само обмовився та вказав, що нібито під'їхав на транспортному засобі, але потім заперечував факт керування.
Суд зайняв позицію обвинувачення за відсутності належних доказів керування.
Наголошує, що з відеозапису не вбачається, що у ОСОБА_1 є ознаки наркотичного сп'яніння.
Просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Також просить постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження
Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки повний текст постанови було вручено лише 28.11.2023 року, тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є обґрунтованими, виходячи з принципу правовладдя, який визнається і діє в Україні (ст. 8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
Щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рогозіна О.В., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній докази та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР України дотримано не було.
В основу висновків щодо винуватості ОСОБА_1 місцевим судом було покладено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №047209 від 02.08.2023 року (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 02.08.2023 року о 18:34 в м. Запоріжжя, Вознесенівський район, пр. Металургів буд.14 керував транспортним засобом «ВАЗ 21103», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на бодікамеру БК 471546, чим порушив п.2.5 ПДР України. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР. Від надання пояснень відмовився. Відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;
- рапорт працівника поліції Омельчук М. (а.с.2), яким вказано, що за адресою пр. Металургів, 14 виявлено водія ОСОБА_1 за порушення п.8.4в ПДР України. Під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 в останнього виявлені були ознаки наркотичного сп'яніння. Водієві запропоновано пройти огляд у лікаря нарколога у медичному закладі, на що останній відмовився;
- направлення на огляд КУ «ЗОКНД» ЗОР від 02.08.2023 (а.с.3), яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від огляду водій відмовився;
- оптичний носій інформації у вигляді СД-диску (а.с.6), який містить відеозаписи з місця події та якими встановлено, що ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем та порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в рушенні вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують інкриміновані обставини.
Суд відхиляє апеляційні доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зокрема, доводи про те, що матеріали справи не містять доказів керування автомобілем та доказів порушення п. 2.5 ПДР України.
Переглянутими відеозаписами з місця події встановлено, що на пасажирському сидінні перебуває ОСОБА_1 , автомобіль стоїть з порушенням паркування. Під час розмови, ОСОБА_1 не заперечує, що він є водієм автомобіля. Будь-яких інших осіб, які могли бути водіями автомобіля під час події не було.
Від огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано відеозаписом з місця події.
Сукупність вказаних обставин свідчить саме про те, що ОСОБА_1 був водієм автомобіля та порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
До доводів про те, що під час події у ОСОБА_1 були відсутні будь-які ознаки сп'яніння і працівники поліції їх не встановили, суд ставиться критично, виходячи з наступного.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.
З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши зовнішній вигляд та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що останній може перебувати в стані наркотичного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану сп'янінні в спеціалізованому медичному закладі.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта з приводу того, що працівник поліції не встановив будь-яких ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи міститься в направлені, де відображено первинні ознаки сп'яніння, які були виявлені у водія.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч. 1 ст. 130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Рогозіна О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Рогозіна О.В., залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 334/6637/23