Дата документу 30.11.2023 Справа № 335/6329/23
Єдиний унікальний №335/6329/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/1365/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
30 листопада 2023 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Енергодар Запорізької області, громадянина України, який не одружений, не працює, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 листопада 2023 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 грудня 2023 року включно, з можливістю внесення застави на умовах, визначених ухвалою слідчого судді від 17 травня 2023 року.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував того, що ризики, заявлені прокурором є необґрунтованими та вже нівелювались.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 вже тривалий час тримається під вартою, має неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано та упереджено продовжив йому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, зауважує на тому, що прокурор не дотримується вимог ст.ст.177-178 КПК України та не надає обґрунтованих доказів його вини у інкримінованих злочинах.
Вказує на те, що стороною обвинувачення були порушені його права, а також порушені вимоги ст.ст.219-225, 290 КПК України.
Згідно з ухвалою суду, в провадженні суду на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали, як наслідок, обставини, визначені п.п.1-3 ч. 1 ст.194, ст.199 КПК України, на його переконання є дійсними.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційних скарг; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скаргах; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, останні задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наявних матеріалів убачається, що ці вимоги закону судом дотримані.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, потерпілої, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, які є тяжкими злочинами.
При цьому всі докази сторін ще не досліджені та будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду, незаконний вплив на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який не працює, постійного джерела доходів не має, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, раніше обвинувачений неодноразово судимий, наразі обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. Окрім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки, також вказав на те, що свідки та потерпілі у цьому кримінальному провадженні судом ще не допитувались.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту та самим обвинуваченим, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження апелянтів щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначив про можливість внесення застави на умовах, визначених ухвалою слідчого судді від 17 травня 2023 року (справа №335/4209/23, 1-кс/335/1286/2023).
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність доказів його вини колегія суддів вважає передчасними та такими, що мають перевірятися судом першої інстанції у встановленому законом порядку та оцінюватись у сукупності з іншими доказами.
Перевірка вказаного питання на цій стадії процесу до компетенції апеляційного суду не відноситься.
На зазначеній стадії, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, суд апеляційної інстанції переглядає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на стадії судового провадження.
Посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_6 вже тривалий час тримається під вартою, має неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , на думку колегії суддів, правильність висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки суттєво не зменшує встановлених ризиків та в даному випадку не свідчить про достатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
Більш того, доводи сторони захисту з зазначеного приводу нічим не підтверджені.
Наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення зазначених вище ризиків.
Обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються.
Упередженості та тяганини з боку суду першої інстанції не убачається, як не убачається і порушення процесуальних прав обвинуваченого під час розгляду клопотання, а доводи обвинуваченого про протилежне нічим не підтверджені
Дані про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 листопада 2023 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 грудня 2023 року включно, з можливістю внесення застави на умовах визначених ухвалою слідчого судді від 17 травня 2023 року, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3