06.01.2024 Справа №607/389/24 Провадження №1-кс/607/82/2024
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 від 05.01.2024, яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12024211040000003 від 01.01.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременець Тернопільської області, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 ,
Слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 звернулася із клопотанням від 05.01.2024, яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12024211040000003 від 01.01.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначення застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 , яке мотивується наступним.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь - який час повернутися в Україну.
Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває по даний час.
Згідно ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі - Закон України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з ч. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Пункт 2-9 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (надалі - Постанова КМУ № 57) передбачає, що у разі введення в Україні воєнного стану, пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше. Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів (правила доповнено пунктом 2-9, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 20.05.2022) з дня перетину державного кордону.
Досудовим розслідуванням встановлено, у невстановлений точний час, дату та місце у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на організацію та сприяння безперешкодному перетину державного кордону України за допомогою внесення даних про осіб у систему «Шлях». З метою реалізації злочинного умислу, 25 грудня 2023 року о 23:25 год. ОСОБА_5 , розмістив у програмному засобі «Телеграм» на каналі за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 оголошення щодо допомоги чоловікам призовного віку з оформлення документів на безперешкодний перетин кордону України. В подальшому ОСОБА_8 , який є військовозобов'язаним, при перегляді телеграм - каналів у програмному засобі «Телеграм» побачив вказане оголошення та зателефонував на зазначений у ньому номер телефону НОМЕР_1 , під час телефонної розмови із чоловіком, як пізніше встановлено, що це ОСОБА_5 , останній повідомив, що може організувати виїзд ОСОБА_8 за кордон, шляхом внесення відомостей про нього в систему «Шлях» в якості «волонтера», зазначені послуги оцінив у 3500 доларів США. Також в ході розмови ОСОБА_5 повідомив, що зможе завезти ОСОБА_8 до Німеччини, але за це необхідно доплатити додатково, також зазначив, що необхідно надати копії своїх документів, але які саме повідомить під час зустрічі, яка має попередньо відбутись 02.01.2023. Так, 02 січня 2024 року близько 12:48 год. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 зустрілись за адресою: АДРЕСА_3 та в ході розмови ОСОБА_5 повідомив військовозобов'язаному ОСОБА_8 , що для безперешкодного перетину державного кордону України спочатку йому необхідно передати частину грошових коштів у сумі 1800 доларів США та копії особистих документів, а саме: копії паспорту громадянина України, копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копії картки платника податків та фотокартки. Після цього ОСОБА_5 повідомить день, коли буде можливий виїзд, оскільки на пункті пропуску на ділянці українсько-польського кордону повинна бути певна зміна працівників ДПС України, а також запевнив, що дані про ОСОБА_8 буде внесено у систему «Шлях». Окрім того ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_8 , що решту суми в розмірі 1700 доларів США, останній повинен передати перевізнику із яким буде їхати, після перетину державного кордону України на території Республіки Польщі. В подальшому, 04 січня 2024 близько о 10:21 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на пр. С. Бандери 90 у м.Тернополі, діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний умисел, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «воєнний стан», введений в дію Законом України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», попередньо роз'яснивши механізм безперешкодного виїзду за кордон отримав грошові кошти у сумі 1800 доларів США(за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 04.01.2024 становить 68 598 гривень) від військовозобов'язаного ОСОБА_8 за організацію у перетині ним державного кордону України.
04 січня 2024 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
04 січня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про кримінальне правопорушення від 01.01.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.01.2024; протоколом огляду від 03.01.2024; протоколом про виготовлення несправжніх(імітаційних) засобів від 04.01.2024; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 04.01.2024; протоколом огляду особи та вручення грошових коштів від 04.01.2024; протоколом огляду місця події від 04.01.2024; протоколом затримання особи підозрюваною у вчиненні злочину від 04.01.2024 та іншими зібраними матеріали кримінального провадження, до яких слід віднести результати проведених негласних слідчих розшукових дій, проте які станом на дату подання клопотання не розсекреченні.
Слідчий у клопотанні зазначає і підтримується в судовому засіданні прокурором, що відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке є умисним, тяжким злочином.
Метою застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного, які йому відомі; продовжувати вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та її належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання захисник і підозрюваний заперечили викладені в клопотанні обставини та вимоги, просять відмовити у його задоволенні, посилаючись на його не обґрунтованість з мотивів, які надані ними в судовому засіданні, зокрема необґрунтованістю підозри і не доведеність долученими доказами до клопотання причетність ОСОБА_5 до дій, які йому інкримінуються, вважають дії органу досудового розслідування як провокація до нібито вчиненого злочину та недопустимість зібраних слідством доказів, які долучені до клопотання і просять, в разі доведеності клопотання на думку слідчого судді, враховуючи особу підозрюваного, застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід зможе забезпечити вказані прокурором ризики та виконання обов'язків.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, з наведених у ньому підстав, підозрюваного та захисника, приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково, відмовивши при цьому у задоволенні клопотання сторони захисту, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан; вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Частина 2 статті 177 цього Кодексу передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього. При цьому, повідомлення особи про підозру, повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі. Якщо немає системи доказів, а є лише окремі докази винуватості, що не узгоджуються з іншими, значить не можна приймати рішення про повідомлення особи про підозру.
Обґрунтованість повідомлення про підозру означає, що кожне положення, сформульоване в ній, ґрунтується на зібраних доказах.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке є тяжким злочином і санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна. При цьому, підозра у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, які долучені слідчим до клопотання.
Вказані докази в даному випадку є достатніми при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, виходячи із системного аналізу зібраних доказів.
Посилання в судовому засіданні захисника на необґрунтованість підозри, відсутність доказів, які б вказували про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення із викладеними у повідомленні про підозру обставинами або ж причетність до його вчинення, спростованні матеріалами клопотання, наданими і дослідженими в судовому засіданні обґрунтуваннями прокурора щодо їх зібрання та допустимості згідно вимог КПК України.
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Водночас, вивченням особи ОСОБА_5 встановлено, що він має постійне місце проживання та реєстрації, не одружений, офіційно не працевлаштований, не судимий, проте раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування підтверджено у клопотанні та відповідно і доведено в судовому засіданні прокурором наявність ризиків, передбаченого ст. 177 КПК України, для запобігання яких слідчий звернулася із клопотанням про застосування запобіжного заходу, а саме, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та його санкцію - ухилення ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом вчинення незаконного впливу на свідка, знищенням документів та інших предметів, які мають значення для кримінального провадження і можуть бути використанні в якості доказів, а також, що не виключено, продовжувати вчинення незаконної діяльності.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летель проти Франції» від 26.06.1991р. зазначив, що «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виняткову міру запобіжного заходу протягом певного часу». Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
А тому, вищевказані обставини дають підстави вважати, що з урахуванням особи ОСОБА_5 та його поведінки, при встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення і в період дії воєнного стану на території України, застосуванням іншого, більш м'якого із запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить уникнення виникнення вищевказаних ризиків.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і його майновий стан, слідчий суддя приходить до висновку про визначення розміру застави у кримінальному провадженні із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та забезпечать уникнення встановлених при розгляді клопотання ризиків у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотанні сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 від 05.01.2024, яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12024211040000003 від 01.01.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Датою закінчення строку дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 03 березня 2024 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_5 у справі №607/389/24 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2024 року.
У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_5 строком до 00 год. 00 хв. 03 березня 2024 року, наступні обов'язки:
-- з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;
-- не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-- здати до УДМСУ в Тернопільській області на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;
Контроль за виконанням ухвали покласти слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 .
Роз'яснити ОСОБА_5 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебува є під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1