Справа № 301/4307/23
2/301/75/24
"08" січня 2024 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області
В особі головуючої судді Даруда І.А.
при секретарі Сатін Н.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що 02.02.2015 року між ним та гр. ОСОБА_5 було досягнуто домовленість про придбання у власність позивачем ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,1.5 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована по АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_5 якій було передано вказану земельну ділянку в приватну власність на підставі рішення Великоком'ятської сільської ради народних депутатів від 30.09.1997 року.
Вони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та уклали письмово попередній договір. Згідно досягнутої домовленості позивач зобов'язався виплатити готівкою гр. ОСОБА_5 , гроші в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, а остання в свою чергу з моменту виконання взятих позивачем на себе зобов'язань, передати йому у власність земельну ділянку.
Також вони домовилися, що через 6 (шість місяців) після виготовлення технічної документації на земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера, отримання витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, вони укладуть в установленому законом порядку правочин.
Цього ж дня 02.02.2015 року в рахунок виконання взятих на себе зобов'язань позивачем було передано готівкою гр. ОСОБА_5 , гроші в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, яка відповідно передала йому правовстановлюючий документ на земельну ділянку. З вказаного часу позивач володіє та користується земельною ділянкою як власник. ІНФОРМАЦІЯ_1 власник земельної ділянки гр. ОСОБА_5 , померла що стверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідачі ОСОБА_4 , 1975 р.н., ОСОБА_6 , 1993 р.н., а також ОСОБА_3 , 1995 р.н.., будучи її чоловіком та доньками відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцями за законом, оскільки на день її смерті були зареєстровані та проживали разом з нею за адресою її проживання.
На теперішній час, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , є єдиними спадкоємцями відкритої спадщини після смерті гр. ОСОБА_5 .
Смерть гр. ОСОБА_5 , позбавила позивача на теперішній час можливості належним чином укласти правочин. Проте, згідно домовленості вони не тільки домовились між собою щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а й повністю виконали всі умови, пов'язані з купівлею-продажем вказаної земельної ділянки, однак, договір купівлі-продажу до цього часу не уклали, в зв'язку з чим просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_1 укладений між продавцем ОСОБА_5 , та покупцем ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, а справу розглянути у його відсутність.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, подали суду заяви, в яких позовні вимоги визнали, щодо задоволення позову не заперечували, а справу просили розглянути без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено: що 02.02.2015 року між позивачем та гр. ОСОБА_5 було досягнуто домовленість про придбання у власність позивачем ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,1.5 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована по АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_5 якій було передано вказану земельну ділянку в приватну власність на підставі рішення Великоком'ятської сільської ради народних депутатів від 30.09.1997 року.
Вони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та уклали письмово попередній договір (а.с.13).
Згідно досягнутої домовленості позивач зобов'язався виплатити готівкою гр. ОСОБА_5 , гроші в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, а остання в свою чергу з моменту виконання взятих позивачем на себе зобов'язань, передати йому у власність земельну ділянку.
Також вони домовилися, що через 6 (шість місяців) після виготовлення технічної документації на земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера, отримання витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, вони укладуть в установленому законом порядку правочин.
Цього ж дня 02.02.2015 року в рахунок виконання взятих на себе зобов'язань позивачем було передано готівкою гр. ОСОБА_5 , гроші в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, яка відповідно передала йому правовстановлюючий документ на земельну ділянку.
З вказаного часу позивач володіє та користується земельною ділянкою як власник.
ІНФОРМАЦІЯ_1 власник земельної ділянки гр. ОСОБА_5 , померла що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.14).
Відповідачі ОСОБА_4 , 1975 р.н., ОСОБА_6 , 1993 р.н., а також ОСОБА_3 , 1995 р.н.., будучи її чоловіком та доньками відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцями за законом, оскільки на день її смерті були зареєстровані та проживали разом з нею за адресою її проживання.
На теперішній час, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , є єдиними спадкоємцями відкритої спадщини після смерті гр. ОСОБА_5 .
Смерть гр. ОСОБА_5 , позбавила позивача на теперішній час можливості належним чином укласти правочин. Проте, згідно домовленості вони не тільки домовились між собою щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а й повністю виконали всі умови, пов'язані з купівлею-продажем вказаної земельної ділянки, однак, договір купівлі-продажу до цього часу не уклали .
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю.
У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 208 ч. 1 п. 3 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Така згода між сторонами була досягнута по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу зазначеної силосної ями та залізобетонних колон з навісу. Зокрема, було досягнуто згоди по наступних умовах договору купівлі-продажу: визначено предмет договору купівлі-продажу, погоджено ціну товару (нерухомого майна), внесено позивачем, як покупцем, належної грошової суми за придбаний товар, споруди продавцем передані, а позивач, в свою чергу, вказане майно отримав та на власний розсуд користується та володіє ними.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином з моменту передання земельної ділянки, тобто з 02.02.2015 року, позивач ОСОБА_1 , став її власником.
Згідно ст. 218 ч. 3 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Керуючись ст. ст. 4,12,19,83, 175,177,184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України ст. ст. 208,218,321,334, 638,665 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_1 укладений між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І. А. Даруда