Постанова від 29.12.2023 по справі 520/19680/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 р.Справа № 520/19680/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Кононенко З.О. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Супрун Ю.О.) від 22.09.2023 року (повний текст складено 22.09.23 року) по справі № 520/19680/23

за позовом Приватного підприємства "Транс-Сервіс"

до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації

треті особи Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012"

про визнання протиправними та скасування актів перевірок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Транс-Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправними та скасувати акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання Договору № 1391 від 01.08.2014: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023, Акт № 38 від 08.02.2023;

визнати протиправними та скасувати акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання Договору 153 від 09.11.2020: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023;

визнати протиправними та скасувати акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору № 97 від 20.03.2018: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023;

визнати протиправними та скасувати акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору 82 від 15.03.2018: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023;

визнати протиправними та скасувати акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору щодо Договору № 94 від 20.03.2018: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023;

визнати протиправними дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договорів № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між Приватним підприємством "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням транспорту Харківської військової адміністрації ХОВА в односторонньому порядку та зобов'язати Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов'язань за Договорами № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

визнати договори № 1391 від 01.08.2014 та № 153 від 09.11.2020 укладеними до 13.08.2024 та до 19.11.2025 відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13.08.2024 року та 19.11.2025 - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування;

визнати договори № 62 від 27.11.2017; № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022, Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023 року, Акт № 38 від 08.02.2023 року.

Визнано протиправними та скасовано акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання Договору 153 від 09 листопада 2020 року: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023 року.

Визнано протиправними та скасовано акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору № 97 від 20 березня 2018 року: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023 року.

Визнано протиправними та скасовано акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору 82 від 15.03.2018 року: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023 року.

Визнано протиправними та скасовано акти перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору щодо Договору №94 від 20 березня 2018 року: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023 року.

Визнано протиправними дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договорів № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та №55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між Приватним підприємством "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням транспорту Харківської військової адміністрації ХОВА в односторонньому порядку.

Зобов'язано Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов'язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Визнано договори № 1391 від 01 серпня 2014 року та № 153 від 09 листопада 2020 року укладеними до 13 серпня 2024 року та до 19 листопада 2025 року відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13 серпня 2024 року та 19 листопада 2025 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Визнано договори № 62 від 27 листопада 2017 року; № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року, Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 р. № 2915-IX.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 44243911) на користь Приватного підприємства "Транс-Сервіс" (вул. Промислова, буд. 21, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 33010796) судовий збір у сумі 21472,00 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок.

На зазначене рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс" подало апеляційну скаргу.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі № 520/19680/23, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс" (код ЄДРПОУ 44575755) до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Також, на зазначене рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" подало апеляційну скаргу.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" (код ЄДРПОУ 38160052) до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач надав до суду додаткові письмові пояснення (апеляційну скаргу чи заяву про приєднання до апеляційних скарг відповідач не подавав), в яких посилається на те, що при вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та закрити апеляційне провадження у справі.

Окремо, позивачем до суду апеляційної інстанції також надавалося клопотання про закриття апеляційного провадження.

Від відповідача у справі до суду надійшло заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

29.12.2023 р. від представників позивача, відповідача у справі та третіх осіб - ТОВ "Південбудтранс", ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та без здійснення технічної фіксації.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 р. клопотання Приватного підприємства "Транс-Сервіс" про закриття апеляційного провадження залишено без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, письмові пояснення відповідача щодо обставин справи, відзив на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно договору № 1391 від 01.08.2014 судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Так, 01.08.2014 між позивачем (надалі - «Перевізник») та Департаментом інноваційного розвитку промисловості і транспортної інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 1391 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») - Васищеве, а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором та за тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Розділом 2 Договору Сторони встановили умови організації перевезень.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. цей Договір діє з 14.08.2014 по 13.08.2019 і подовженню не підлягає. Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору.

Разом з тим, сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку. Зокрема, згідно з п. 6.1. Договору у випадку систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, припинення перевезень без погодження із Департаментом Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника.

Згідно з п. 6.2. Договору договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів. Відповідно до п. 6.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору, якщо таке невиконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Також судом першої інстанції встановлено, що сторони договору 10.02.2015 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1391 від 01.08.2014, якою було замінено сторону Договору, а саме Департамент інноваційного розвитку промисловості і транспортної інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації замінено на Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації.

Крім того, між Сторонами 24.10.2017 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 1391 від 01.08.2014, якою, серед іншого, внесено зміни до розділу 1 Договору шляхом викладення його в наступній редакції: « 1.1. Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») - Васищеве, а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором: 1.2. Умови організації перевезень Таблиця 2; 1.3. Перевезення здійснювати за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 3; 1.4. Забороняється передача Перевізником права на перевезення пасажирів на приміському (міжміському) автобусному маршруті загального користування третіми особами».

Додатковою угодою № 3 від 17.04.2019 до Договору № 1391 від 01.08.2014 Сторони внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: « 1.3. Перевезення здійснювати за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 4.

Пункт 8.1, виклавши його в наступній редакції: « 8.1. Цей Договір діє з 14.08.2014 по 13.08.2019 включно та подовжується до 13.08.2024 і подовженню не підлягає».

Додатковою угодою № 4 від 21.07.2021 до Договору № 1391 від 01.08.2014 було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 6.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника».

Щодо договору № 62 від 27.11.2017 судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2017 між Позивачем (надалі - «Перевізник») та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 62 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1167 Харків (АС-3) - Хорошеве, № 1181 Безлюдівка - Харків (АС-3) та № 1622 Харків (АС-3) - Котляри, а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

В п. 1.2. Договору Сторони встановили наступні умови організації перевезень: Таблиця 5.

Відповідно до п. 1.3. Договору перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 6.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. цей Договір діє з 01.01.2018 по 31.12.2022 включно і подовженню не підлягає.

Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору.

Сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.1. Договору у випадку систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, припинення перевезень без погодження із Департаментом Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника.

Відповідно до п. 4.2. Договору, цей договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору, якщо таке невиконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Також судом першої інстанції встановлено, що сторони 17.04.2019 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 62 від 27.11.2017, якою, серед іншого, внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: «Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 7.

До п. 5.7. виклавши його в наступній редакції: «Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником».

До п. 5.8. «Контроль за виконанням умов договору здійснює Замовник та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень у встановленому законом порядку.

Додатковою угодою № 2 від 21.07.2021 до Договору № 62 від 27.11.2017 було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника».

Стосовно договору № 153 від 09.11.2020 судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2020 між Позивачем - Приватним підприємством «Транс-Сервіс» (надалі - «Перевізник») та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 153 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1154 Харків (вул. Малом'ясницька) - Мерефа (Оболонна), а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

В п. 1.2. Договору Сторони встановили наступні умови організації перевезень: Таблиця 8.

Згідно з п. 6.1. та п. 6.2. цей Договір діє з 20.11.2020 по 19.11.2025 року включно та може бути подовжений у разі виконання абз. 9 п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 (зі змінами).

Згідно з п. 6.3. дія Договору не може бути достроково зупинена в частині відносин щодо обслуговування окремих маршрутів та/або виконання окремих рейсів, а тільки на весь об'єкт конкурсу. Разом з тим, сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Так, згідно з п. 4.1. Договору у випадку систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, припинення перевезень без погодження із Департаментом Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника.

Згідно з п. 4.2. Договору договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

Додатковою угодою № 1 від 21 липня 2021 року до Договору № 153 від 09.11.2020 було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника».

Щодо договору № 97 від 20.03.2018 судом першої встановлено, що між Позивачем - (надалі - «Перевізник») та Відповідачем 1 - Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 97 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування Слобожанське (Зміївського району) - Харків (АС-3), а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

В п. 1.2. Договору Сторони встановили наступні умови організації перевезень: Таблиця 10.

Відповідно до п. 1.3. Договору перевезення здійснювати за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 11.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.2. Договору цей Договір діє з 05.04.2018 по 04.04.2023 включно і подовженню не підлягає.

Сторони договору передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.2. Договору договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

Положеннями п. 4.3. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору, якщо таке невиконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Також судом першої інстанції встановлено, що сторони 17.04.2019 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 97 від 20.03.2018, якою, серед іншого, внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: «Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 12.

Крім того, сторонами внесені зміни до п. 5.7. шляхом викладення його в наступній редакції: «Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником».

Також, до п. 5.8 договору «Контроль за виконанням умов договору здійснює Замовник та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень у встановленому законом порядку.

Стосовно договору № 55 від 30.05.2017 судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2017 між Позивачем (надалі - «Перевізник») та Відповідачем 1 - Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 55 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування Слобожанське (Зміївського району) - Харків (ст.м. «Ак. Барабашова»), а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору Сторони встановили наступні умови організації перевезень: Таблиця 13.

Згідно з п. 6.1., п. 6.2. Договору цей Договір діє з 31.05.2017 по 30.05.2022 включно і подовженню не підлягає. Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору.

Разом з тим, сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Також судом першої інстанції встановлено, що сторони 17.04.2019 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 55 від 30.05.2017, якою, серед іншого, внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: «Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами: Таблиця 15. до п. 5.7., виклавши його в наступній редакції: «Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником». П. 5.8. «Контроль за виконанням умов договору здійснює Замовник та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень у встановленому законом порядку.

Щодо договору № 82 від 15.03.2018 судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2018 між Позивачем (надалі - «Перевізник») та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 82 про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1702 Хорошеве - Харків (ст.м. «Проспект Гагаріна») через Бабаї, а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

В п. 1.2. Договору Сторони встановили наступні умови організації перевезень: Таблиця 16.

Згідно з п. 6.1., п. 6.2. цей Договір діє з 16.03.2018 по 15.03.2023 включно і подовженню не підлягає.

Разом з тим, сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.2. Договору договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови.

Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

За умовами п. 5.4. Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником».

Крім того п. 5.8 передбачено, що «Контроль за виконанням умов договору здійснює Замовник та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень у встановленому законом порядку.

Додатковою угодою № 1 від 21.07.2021 до Договору № 82 від 15.03.2018 було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника».

Стосовно договору № 48 від 30.05.2017 судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2017 між Позивачем (надалі - «Перевізник») та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 48 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруту загального користування № 1671 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») - Безлюдівка (ст. Удянська), а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

В п. 1.2. Договору Сторони встановили умови організації перевезень: Таблиця 18.

Згідно з п. 6.1., п. 6.2. цей Договір діє з 31.05.2017 по 30.05.2022 включно і подовженню не підлягає.

Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору. Разом з тим, сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

Сторони 17.04.2019 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 48 від 30.05.2017, якою, серед іншого, внесли зміни:

до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: «Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 20;

до п. 5.7., виклавши його в наступній редакції: «Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником»;

до п. 5.8. «Контроль за виконанням умов договору здійснює Замовник та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень у встановленому законом порядку».

Додатковою угодою № 2 від 21.07.2021 до Договору № 48 від 30.05.2017 було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника».

Стосовно договору № 94 від 20.03.2018 судом першої інстанції встановлено, що 20.03.2018 між Позивачем (надалі - «Перевізник») та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 94 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3), а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

В п. 1.2. Договору Сторони встановили умови організації перевезень: Таблиця 21.

Згідно з п. 6.1., п. 6.2. цей Договір діє з 18.04.2018 по 17.04.2023 включно і подовженню не підлягає.

Разом з тим, сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому, відповідно до Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.03.2022 № 2119-IX, неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Крім того, 29.04.2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 512 (набрання чинності відбулося 05.06.2022 року) вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту".

Згідно внесених змін визначено, що договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору.

Такі зміни передбачають, що договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Таким чином, продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору.

Позивач послався на те, що незважаючи на введення воєнного стану в Україні та проведення бойових дій у Харківській області, підприємство продовжувало виконувати умови Договору та спрямовувало свої дії на забезпечення потреб населення у перевезенні пасажирів відповідно до реально існуючого пасажиропотоку, виконувало мобілізаційні завдання, евакуаційні рейси тощо. Станом на теперішній час, позивач підтвердив свою спроможність та бажання виконувати зобов'язання відповідно до укладених з ним договорів.

Проте, листами від 21.12.2022 за № 05-06/1309, № 05-06/1308, № 05- 06/1304, № 05-06/1302, № 05-06/1306, 05-06/1305, № 05-06/1307, № 05-06/1303 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс», що робочою групою з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, утвореною на підставі наказу Управління від 15.02.2022 № 01-08/07, було здійснено перевірку виконання умов Договору № 1391 від 01.08.2014 та виявлено порушення п.п. 3.4.9., Договору № 62 від 27.11.2017 та виявлено порушення п.п. 2.4.9., Договору № 153 від 09.11.2020 та виявлено порушення п.п. 2.4.1., Договору № 97 від 20.03.2018 та виявлено порушення п.п. 2.4.1.; Договору № 55 від 30.05.2017, та виявлено порушення п.п. 2.4.9., Договору 82 від 15.03.2018 та виявлено порушення п.п. 2.4.9., Договору № 48 від 30.05.2017 та виявлено порушення п.п. 4.1., Договору № 94 від 20.03.2018 та виявлено порушення п.п. 4.1.

У зв'язку з цим, Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації просило забезпечити виконання умов Договорів, про що проінформувати Управління на його офіційну електронну адресу.

На виконання вимог Управління, викладених у листі від 21.12.2022 за № 05- 06/1309, № 05-06/1308, № 05-06/1304, ПП «Транс-Сервіс» листами від 12.01.2023 вих. № 7, № 8, № 12, № 14, № 10, № 11, № 9, № 13 було надано відповідь, в якій позивач повідомив, що перевезення пасажирів, з урахуванням існуючих потреб мешканців відповідних територіальних громад, відповідають сьогоденню в умовах воєнного стану у повній мірі, і приведені у відповідність до умов вищезазначеного договору.

Також позивачем повідомлено, що перевезення на цей час за вказаним маршрутом у договорах № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017 тимчасово припинено на підставі статті 30 Закону України «Про автомобільний транспорт», що потреби у транспорті загального користування на цей час мешканців Безлюдівської селищної територіальної громади забезпечені автобусами приміського маршруту «Хорошеве - Харків» в умовах воєнного стану у повній мірі.

Крім того, позивачем повідомлено, що при збільшенні кількості пасажирів на цьому напрямку за запитом Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації або Безлюдівської селищної територіальної громади перевезення будуть приведені у відповідність до умов вищезазначеного договору.

Також, Управлінню було надано перелік транспортних засобів ПП «Транс-Сервіс» разом із копіями документів на право користування ними, які на цей час обслуговують зазначений автобусний маршрут, та зазначено, що інших автобусів не за переліком підприємство не використовує.

В свою чергу, Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації 25.01.2023 вдруге надіслало листи № 05-06/134, № 05-06/139, № 05-06/135, № 05-06/132, № 05-06/133, № 05-06/136, № 05-06/137, № 05-06/138, із повідомленням про здійснення робочою групою з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, утвореною на підставі наказу Управління від 15.02.2022 № 01-08/07, повторної перевірки виконання умов договорів та виявлення порушень, а саме: Договору № 1391 від 01.08.2014 - порушення п.п. 3.4.7., Договору № 62 від 27.11.2017 - порушення п.п. 2.4.2., Договору № 153 від 09.11.2020 - порушення п.п. 2.4.1., Договору № 97 від 20.03.2018 - порушення п.п. 2.4.2.; Договору № 55 від 30.05.2017 - п.п. 2.4.2., № 82 від 15.03.2018, Договору № 48 від 30.05.2017 - порушення у п.п. 4.1., Договору № 94 від 20.03.2018 - порушення п.п. 2.4.1.

У відповідь на листи від за № 05-06/134, № 05-06/139, № 05-06/135, № 05-06/132, № 05- 06/133, № 05-06/136, № 05-06/137, № 05-06/138 у листах від 31.01.2023 вих. № 17, № 22, № 18, № 15, № 16, № 19, № 20, № 21 ПП «Транс-Сервіс» повідомило Управління про проведення роз'яснювальної роботи з усім персоналом підприємства, у тому числі і водійським складом, щодо обов'язкового дотримання норм чинного законодавства у роботі автомобільного транспорту.

ПП «Транс-Сервіс» 12.01.2023 листом вих. № 5 звернулося до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо внесення змін до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі, Договорів № 1391 від 01.08.2014 року, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 в частині заміни рухомого складу, а саме: До Договору № 1391 від 01.08.2014 року: Таблиця 23. До Договору № 62 від 27.11.2017: Таблиця 24. До Договору № 153 від 09.11.2020: Таблиця 25. До Договору № 97 від 20.03.2018: Таблиця 26. До Договору № 55 від 30.05.2017: Таблиця 27. До Договору № 94 від 20.03.2018: Таблиця 28. Внесення цих змін обґрунтоване введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, зменшенням пасажиропотоку та необхідністю покращення якісних характеристик рухомого складу.

Листом від 07.02.2023 № 05-06/233 Управління надало відповідь, якою фактично не заперечувало проти укладання відповідних додаткових угод, але з умовою щодо приведення 4 транспортних засобів у відповідність до Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Шлях».

Листом вих. № 31 від 13.02.2023 ПП «Транс-Сервіс» повідомило Управління про виконання цієї умови.

Також, підприємство позивача 06.02.2023 листами вих. № 26, № 27, № 28 звернулося до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо подовження строку дії Договорів № 62 від 27.11.2017, № 55 від 30.05.2017, № 48 від 30.05.2017 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 512 від 29.04.2022 та підтвердило спроможність виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Повторно направлені листи від 03.04.2023 № 49 та 49/1 та 49/1.

Проте, листами від 15.02.2023 № 05-06/275, № 05-06/268, № 05- 06/274, № 05-06/269, № 05-06/270, 05-06/272, № 05-06/267, № 05-06/266 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс» про розірвання Управлінням в односторонньому порядку Договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018; № 82 від 15.03.2018; № 48 від 30.05.2017; № 94 від 20.03.2018.

Щодо розірвання Договору № 1391 від 01.08.2014 Управління послалося на листи від 12.10.2021 № 04-07/517 та від 22.08.2022 № 05-06/716, Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023, Акт № 38 від 08.02.2023; щодо Договору № 153 від 09.11.2020- на лист від 17.11.2021 № 04-07/817, Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 та Акт № 34 від 08.02.2023; щодо Договору № 97 від 20.03.2018- на Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 та Акт № 35 від 08.02.2023; щодо Договору 82 від 15.03.2018- на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023; щодо Договору № 94 від 20.03.2018- на листи від 04.02.2022 № 05-08/7 та від 16.05.2022 № 05-06/439, Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 та Акт № 39 від 08.02.2023.

Не погодившись зі складеними відповідачем актами та діями щодо розірвання вказаних вище договорів в односторонньому порядку, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що фактично порушення у вищезазначених актах не зазначено, відповідачем не конкретизовано, внаслідок яких дій чи бездіяльності, виникло порушення умов договору, а саме формулювання порушення в згаданих вище актах № 18 від 16.12.2022, № 26 від 23.01.2023, № 38 від 08.02.2023; № 24 від 16.12.2022, № 33 від 23.01.2023, № 34 від 08.02.2023; № 25 від 16.12.2022, № 32 від 23.01.2023, № 35 від 08.02.2023; № 22 від 16.12.2022, № 30 від 23.01.2023; № 23 від 16.12.2022, № 31 від 23.01.2023, № 39 від 08.02.2022 виконано шляхом цитування положень договору. Також суд першої інстанції зазначив, що спірних актах не зазначено конкретного порушення, неможливо встановити порушення позивачем умов договорів, так і неможливість виконання ним договорів. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що посилання на використання позивачем транспортних засобів, які не передбачені п. 1.3. договорів не є доказом порушення умов договору з тих підстав, що в договорі встановлено кількість автобусів на маршруті без врахування резервних.

Стосовно Договорів № 62 від 27.11.2017, № 55 від 30.05.2017, № 48 від 30.05.2017 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який було укладено між позивачем та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управління у листі № 05-06/268, № 05- 06/269, № 05-06/267 повідомило, що Договір вважається не дійсним і таким строк якого вже закінчився.

Підставою для таких висновків відповідача вказано несвоєчасність подання листів відповідно до п. 53 та п. 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081.

Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, ці пункти містять різні взаємовиключні підстави, умови та процедуру, необхідні для продовження дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Також суд першої інстанції послався на те, що перевірки були проведені поза порядком встановленим нормативно-правовими актами, за участю особи, яка взагалі не була уповноважена на участь у перевірці перевізника, а про проведення перевірки ПП «Транс-Сервіс» не повідомлялося, до участі у перевірці жодна посадова особа підприємства не була залучена.

На підставі наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги третя особа - ТОВ "Південбудтранс" послалася на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення проігнорував те, що позивач всупереч вимоги ст. 172 КАС України фактично, об'єднав в одній позовній заяві декілька окремі позови, які не пов'язані поданими доказами. Цей факт суттєво ускладнив вирішення спору та дослідження доказів, а позивач не навів суду першої інстанції пояснень, які б свідчили, що заявлені вимоги пов'язані між собою однією підставою виникнення або поданими доказами, клопотання щодо необхідності об'єднання заявлених вимог в одне провадження позовна заява ПП «Транс-Сервіс» не містить, а тому заявлені вимоги не могли бути об'єднані в одне провадження. Також послався на те, що позовна заява ПП «Транс-Сервіс» подана після спливу встановленого законом строку звернення до суду, з порушенням строку позовної давності. Крім того зазначив, що ПП «Транс-Сервіс» в травні - квітні 2023 року зверталось з позовами до Господарського суду Харківської області: про визнання поновленими Договорів № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 (справа № 922/1203/23); про визнання укладеними Договорів № 1391 від 01.08.2014 та № 153 від 09.11.2020 та визнання поновленим Договору № 62 від 27.11.2017 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 (справа № 922/1246/23); про визнання укладеним Договору № 97 від 20.03.2018 та визнання поновленим Договору № 55 від 30.05.2017 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 (справа № 922/1223/23). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 по справі № 922/1246/23 справи № 922/1203/23 та № 922/1246/23 були об'єднані в одне провадження з присвоєнням номеру справи - № 922/1203/23. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 по справі № 922/1203/23 рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/1203/23 скасовано, провадження по справі № 922/1203/23 закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

У зв'язку з цим апелянт вважає, що дії ПП «Транс-Сервіс» маюсь характер зловживання процесуальними правами, а поведінка позивача характеризується надмірною процесуальною активністю, повторними зверненнями до суду з тотожними або аналогічними позовами.

Також посилається на те, що за наслідками перевірки виконання ПП «Транс-Сервіс» умов спірних Договорів проводились Робочою групою на підставі пунктів спірних Договорів та Наказу № 01-08 07. в результаті яких було складено відповідні Акти, і відповідно в цих Актах зазначені конкретні пункти спірних Договорів, умови яких були порушені ПП «Транс-Сервіс».

В доводах апеляційної скарги третя особа - ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ - 2012» посилається на те, що акт перевірки не визнається правовим актом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, та відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України. Також зазначає, що Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації було встановлено факти порушення умов договорів, зокрема Договору № 1391 від 01.08.2014, у зв'язку з чим було і розірвано договори в односторонньому порядку. Крім того зазначив, що перевірка дотримання договорів здійснюється не як захід державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а тому Управління здійснювали перевірку не дотримання суб'єктом господарювання законодавства, а перевірку дотримання стороною договору (перевізником) умов цього договору. Також послався на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено п. 5 ч. 1 ст. 171 та п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін, висновків суду першої інстанції та доводів, які викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що між ПП «Транс-Сервіс» (Перевізник) та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено низку договорів, а саме: Договір № 1391 від 01 серпня 2014 року, Договір № 153 від 09 листопада 2020 року, Договір № 62 від 27 листопада 2017 року, Договір № 97 від 20 березня 2018 року, Договір № 55 від 30 травня 2017 року, Договір № 82 від 15.03.2018 року, Договір № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, а Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. зазначені далі Договори діють у певний період, а саме: Договір за № 82 з 16 березня 2018 року по 15 березня 2023 року; Договір за № 48 з 31 травня 2017 року по 30 травня 2022 року; Договір за № 97 з 05 квітня 2018 року по 04 квітня 2023 року; Договір за № 55 з 31 травня 2017 року по 30 травня 2022 року; Договір за № 62 з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2022 року; Договір за № 153 з 20 листопада 2020 року по 19 листопада 2025 року; Договір за № 94 з 18 квітня 2018 року по 17 квітня 2023 року; Договір за № 1391 з 14 серпня 2014 року 13 серпня 2024 року (з урахуванням продовження строку його дії) включно і подовженню не підлягає. Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору.

Також сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку.

Зокрема, згідно з п. 4.1. Договору у випадку систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, припинення перевезень без погодження із Департаментом Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника. Згідно з п. 4.2. Договору договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з військовою агресією рф, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні відповідно до Законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 № 2263-IX, від 16.11.2022 р. № 2738-IX продовжувався неодноразово. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 р. № 2915-IX, воєнний стан в Україні продовжено ще на 90 днів - до 20 травня 2023 року.

29.04.2022 року Кабінет Міністрів України постановою № 512 (дата набрання чинності - 05.06.2022 року) вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

При цьому, як вказував позивач, незважаючи на збройну агресію рф, введення внаслідок цього воєнного стану в Україні та проведення бойових дій у Харківській області, ПП «Транс-Сервіс» продовжує виконувати умови Договору та спрямовує свої дії на забезпечення потреб населення у перевезенні пасажирів відповідно до реально існуючого пасажиропотоку, виконує мобілізаційні завдання, евакуаційні рейси тощо. Станом на теперішній час заявник підтверджує свою спроможність та бажання виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що листами від 21.12.2022 за № 05-06/1309, № 05-06/1308, № 05- 06/1304, № 05-06/1302, № 05-06/1306, 05-06/1305, № 05-06/1307, № 05-06/1303 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс», що робочою групою з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, утвореною на підставі наказу Управління від 15.02.2022 № 01-08/07, було здійснено перевірку виконання умов Договору № 1391 від 01.08.2014 та виявлено порушення п.п. 3.4.9., Договору № 62 від 27.11.2017 та виявлено порушення п.п. 2.4.9., Договору № 153 від 09.11.2020 та виявлено порушення п.п. 2.4.1., Договору № 97 від 20.03.2018 та виявлено порушення п.п. 2.4.1.; Договору № 55 від 30.05.2017, та виявлено порушення п.п. 2.4.9., Договору 82 від 15.03.2018 та виявлено порушення п.п. 2.4.9., Договору № 48 від 30.05.2017 та виявлено порушення п.п. 4.1., Договору № 94 від 20.03.2018 та виявлено порушення п.п. 4.1.

На виконання вимог Управління, викладених у листі від 21.12.2022 року за № 05-06/1305, № 05-06/1307, № 05-06/1309, № 05-06/1308, № 05-06/1304, № 05-06/1302, № 05-06/1306, ПП «Транс-Сервіс» листами від 12.01.2023 року було надано відповідь, в якій заявник повідомив, що перевезення пасажирів, з урахуванням існуючих потреб мешканців відповідних територіальних громад, відповідають сьогоденню в умовах воєнного стану у повній мірі, і приведені у відповідність до умов вищезазначеного договору. Також Управлінню було надано перелік транспортних засобів ПП «Транс-Сервіс» разом із копіями документів на право користування ними, які на сьогоднішній день обслуговують зазначений автобусний маршрут, та зазначено, що інших автобусів не за переліком підприємство не використовує.

Щодо кожного договору окремо, ПП «Транс-Сервіс» листами звернулося до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо внесення змін до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі, Договори № 1391, № 62, № 153, № 97, № 55 в частині заміни рухомого складу. Внесення цих змін підприємство позивача обґрунтовувало введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року та зменшенням пасажиропотоку. Також перевізник повідомляв, що перевезення за вказаним маршрутом у договорах № 82 від 15.03.2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року тимчасово припинено на підставі статті 30 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, потреби у транспорті загального користування на цей час мешканців Безлюдівської селищної територіальної громади забезпечені автобусами приміського маршруту «Хорошеве - Харків» в умовах воєнного стану у повній мірі. Також повідомив, що при збільшенні кількості пасажирів на цьому напрямку за запитом Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації або Безлюдівської селищної територіальної громади перевезення будуть приведені у відповідність до умов вищезазначеного договору.

Позивач 06 лютого 2023 року листами за № 26, за № 27, за № 28 звернувся до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо подовження строку дії Договорів № 48, № 55, № 62 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 512 від 29 квітня 2022 року та підтвердив спроможність виконувати свої зобов'язання за Договорами.

Разом із тим в подальшому, листами від 15.02.2023 року № 05-06/272, № 05-06/267, № 05-06/275, № 05-06/268, № 05-06/274, № 05-06/270 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс» про розірвання Управлінням в односторонньому порядку Договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який було укладено між ПП «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації.

При цьому, судом встановлено, що відповідач послався на несвоєчасність подання листів у відповідності до п. 53 та 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081. Також, відповідач приймаючи рішення про одностороннє розірвання Договорів послався на: акти перевірки виконання Перевізником умов Договору № 82 від 15.03.2018; акти перевірки виконання Перевізником умов Договору № 1391 від 01.08.2014; акти перевірки виконання Перевізником умов Договору № 153 від 09.11.2020; акти перевірки виконання Перевізником умов Договору № 97 від 20.03.2018.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання: Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023 року, Акт № 38 від 08.02.2023 року; Договору 153 від 09 листопада 2020 року: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023 року; Договору № 97 від 20 березня 2018 року: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023 року; Договору 82 від 15.03.2018 року: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023 року; Договору щодо Договору № 94 від 20 березня 2018 року: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023 року та висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач послався на те, що про проведення перевірки він не повідомлявся та до участі у проведенні такої перевірки не представники підприємства позивача не залучалися. Також вказав, що в актах перевірки не зазначено конкретного порушення, а міститься лише цитування певних положень договорів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових/посадових осіб щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення чи дій, прийнятого або вчинених на підставі такого акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та прямо створює для нього певні негативні наслідки, а отже не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки обов'язкові рішення суб'єкта владних повноважень мають відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання: Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023 року, Акт № 38 від 08.02.2023 року; Договору 153 від 09 листопада 2020 року: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023 року; Договору № 97 від 20 березня 2018 року: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023 року; Договору 82 від 15.03.2018 року: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023 року; Договору щодо Договору №94 від 20 березня 2018 року: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023 року з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Що стосується висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання в односторонньому порядку договорів № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, колегія суддів зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (п. 15 Порядку № 1567).

Положеннями ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого пункту 8 означеного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

З аналізу норм, зазначених в розділі «Рейдова перевірка» Порядку № 1567, вбачається, що рейдова перевірка проводиться на підставі затвердженого тижневого графіку на підставі направлення. При цьому, цей розділ не містить у собі обов'язок контролюючого органу направляти на адресу суб'єкта господарювання графік проведення рейдових перевірок та направлення.

Відповідно до п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку № 1567).

Відповідно до п. п. 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз. 2 п. 29 Порядку № 1567).

Таким чином, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому, розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не зазначає, на підставі яких саме норм права була призначена перевірка виконання підприємством позивача договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, окрім як посилання на наказ Управління транспорту ХОДА від 15.02.2022 р. № 01-08/07 «Про утворення робочої групи з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування», а надані до матеріалів справи акти перевірки не відповідають формі складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (надані акти складені в довільній формі).

Крім того, судом встановлено та відповідачем у справі не спростовано, що згідно відповіді Управління транспорту № 04-05/523 на адвокатські запити від 06.03.2023 р. Положення та Регламент про Робочу групу з контролю за виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування не затверджувалось наказом (розпорядженням) начальника Управління.

Також, згідно відповіді Управління транспорту від 20.04.2023 р. № 04-03/656 на адвокатські запити управлінням накази, рішення, розпорядження про перевірку ПП «Транс-Сервіс» у період з 24.02.2022 по теперішній час не видавались.

Судовим розглядом також встановлено, що до робочої групи було включено службову особу іншого органу державної влади: старшого державного інспектора Відділу державного нагляду контролю у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) - Станіслава Гопція.

Разом з тим, як вказувалося вище, дії працівників (посадових осіб) Укртансбезпеки мають узгоджуватися із відповідними законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами, про що вказувалося вище. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів дотримання порядку проведення перевірки.

Згідно з відповіддю Укртрансбезпеки від 31.07.2023 року № 3204/38/23-23 на адвокатський запит, який долучений позивачем до матеріалів справи, жодні звернення та/або доручення на проведення перевірки виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі укладених з ПП «Транс-Сервіс», від Департаменту економіки та міжнародних відносин Харківської військової адміністрації та/або Управління транспорту Харківської військової адміністрації звернення не направлялися. Так само не видавалося звернення та/або доручення на ім'я старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гопцій С.В. на проведення перевірки виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі укладених з ПП «Транс-Сервіс».

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку що надані відповідачем акти перевірок не є належними доказами, які підтверджують факт порушення підприємством позивача (свідчать про недотримання ним) умов укладених договорів на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування.

Також колегія суддів зазначає, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (надалі за текстом - Закон України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньо-обласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації; на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію; на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно з п. 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабміну Міністрів України від 03.12.2008р. № 1081 (далі по тексту - Порядок), передбачено, що контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про автомобільний транспорт» суд вважає, що ними не передбачено іншого виду перевірок автомобільних перевізників ніж планова, позапланова та рейдова.

Такий вид перевірки, як перевірка щодо виконання умов договорів ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачений.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007, № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що проведені перевірки були проведені поза порядком встановленим нормативно-правовими актами, за участю особи, яка взагалі не була уповноважена на участь у перевірки перевізника.

За умовами договорів право розірвати його в односторонньому порядку реалізується шляхом письмового повідомлення однією із сторін Договору про це іншу сторону не менш ніж за двадцять днів до його розірвання.

У той же час, Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації не дотримано вимог Договору, з огляду на відсутність обґрунтованого письмового повідомлення про розірвання Договору, із зазначенням дати розірвання.

Листами від 15.02.2023 р. Управління транспорту відповіло, що вважає договори розірваними та недійсними.

Одночасно листами 15.02.2023 р. Управління транспорту попередило про розірвання договорів. Згідно з п. 4.2. Договору договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови.

Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.

Отже, в силу положень договору він не може вважатися розірваним 15.02.2023 р. Підставою розірвання договору відповідач зазначає порушення зафіксовані в актах перевірок.

Так, в листах Управління транспорту від 15.02.2023 р. зроблено конкретні посилання на акти перевірок.

Проте п. 4.1 договору у випадку систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, припинення перевезень без погодження із Департаментом Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника.

Тобто, право на розірвання договору у Замовника виникає при одночасній наявності і систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, і припинення перевезень без погодження із Департаментом.

В цьому випадку, припиненням перевезень без погодження із Департаментом Замовник розірвання Договору не обґрунтовував.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 2344-ІІІ договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об'єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедуру визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут).

Згідно з пп. 2 п. 55 Порядку організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу. Розірвання договору або анулювання дозволу відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору або дозволу. У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці; підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно пунктів 5.7. спірних договорів, Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником».

У відповідності до пп. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, відповідно до якого організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником-переможцем конкурсу у 2) забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником у разі: наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу у частині незабезпечення регулярності перевезень з вини перевізника (менш як 90 відсотків за місяць), використання автобусів, що не відповідають зазначеним умовам за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками, відправлення автобусів з місць, що не передбачені розкладом руху. Розірвання договору або анулювання дозволу здійснюється не раніше ніж через 30 календарних днів після надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу) та встановлення повторного факту такого порушення (попередження не застосовується у разі настання транспортної події з вини водія автобуса з потерпілими та/або загиблими, яка спричинена діяльністю перевізника). У такому разі для роботи на автобусному маршруті загального користування призначається організатором конкурсу автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце (за наявності), на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано). У разі відсутності автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, призначається організатором конкурсу до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.

Вказаною нормою не передбачено права на односторонню відмову від договору, а покладено на організатора обов'язок забезпечити дострокове розірвання договору, що має відбуватися згідно загальних положень договірного права та положень умов договорів. Можливість розірвання передбачена, але порядок такого розірвання має бути реалізовано шляхом звернення до суду.

У відповідності до пп. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 встановлено обов'язок органу звернутися до суду в разі невиконання чи виконання неналежним чином зобов'язань іншою стороною договору.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності заходу принципу правомірності необхідно проаналізувати три критерії: чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством); чи є легітимною мета такого обмеження; чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Враховуючи викладене, дострокове розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі пп. 2 п. 55 Порядку, оформлене листами-повідомленнями, не відповідає принципу правомірності та пропорційності.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договорів № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та №55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між ПП "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням транспорту Харківської військової адміністрації ХОВА в односторонньому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов'язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи оцінку вимогам позивача в цій частині, колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин застосування такого способу захисту прав як зобов'язання відповідача утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов'язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є необґрунтованими, оскільки в подальшому, відповідач, за наявності обставин та підстав, що прямо передбачені вимогами законодавства, яке регулює відносини у сфері перевезень пасажирів, здійснювати контроль за виконанням цих договорів, а доводи позивача в цій частині позовних вимог фактично ґрунтуються лише на його припущеннях щодо того, що відповідач в подальшому може чинити перешкоди у належному виконанні таких договорів.

На підставі цього, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов'язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в іншій частині, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем належними доказами не доведено фактів неналежного виконання перевізником умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, слід зробити висновок, і про відсутність правових підстав для одностороннього розірвання Замовником укладеного з Перевізником договору в контексті приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (з врахуванням змін, внесених постановою КМУ № 512 від 29.02.2022).

Так, суд зазначає, що у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).

ЄСПЛ зауважив, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).

У Рішенні Конституційного Суду України № 6-р/2019 від 20 червня 2019 року зазначено, що одним з елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно в цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття легітимних очікувань).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави.

Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зобов'язувати особу, яка звертається до суду у межах принципу диспозитивності, використовувати лише той чи інший спосіб захисту не відповідає нормам чинного законодавства і завданням, у цьому випадку, адміністративного судочинства.

У статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ні Конституцією, ні жодним законом України не передбачено можливості відмови в позові у випадку, якщо спосіб захисту є неефективним чи не передбачений законом або договором, оскільки це обмежує законодавчо встановлений принцип цивільного права, за яким право на обрання певного способу захисту порушеного права належить позивачу і обмежується лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відмова в задоволенні позову є наслідком установлення судом факту відсутності порушення відповідачем прав позивача, оскільки розгляд справи має відбуватися з дотриманням принципу верховенства права.

Отже, будь-який спір, переданий на вирішення суду з дотриманням правил юрисдикції та підсудності, має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог. При вирішенні спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлених обставин вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тобто якщо позивач дотримався передбаченого процесуальним законодавством порядку звернення до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, то в такому зверненні може бути відмовлено виключно з підстав, установлених законом, а саме невстановлення судом порушення, оспорення чи невизнання відповідачем чи відповідачами прав позивача.

Системний аналіз ст.ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 5 ГПК України дає

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява No 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)). (п. 8.40. Постанови ВП ВС від 25.01.2022 у справі No 143/591/20).

Таким чином, «ефективний спосіб судового захисту» - це пред'явлена до суду вимога (матеріально-правовий захід примусового характеру) про захист приватного права чи інтересу, що відповідає змісту порушеного права чи інтересу та забезпечує його реальне поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Стосовно вимоги позивача визнати договори поновленими, суд зазначає, що ці вимоги як спосіб захисту порушеного права сформульовано за договорами, у яких термін дії припинився під час воєнного стану.

Положеннями постанови КМУ № 512 від 29.04.2022 року визначено, що у разі наявності згоди сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору договір перевезення вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Як зазначалося вище, в актах перевірки відповідачем не зазначено конкретного порушення та не вказано про неможливість виконання ним договорів, у зв'язку з чим умов для розірвання договорів у відповідача не було.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що згідно журналів виїзду - заїзду транспортних засобів перевезення здійснювалося автобусами, визначеними у відповідних пунктах договору, за переліком без врахування резервних транспортних засобів.

Посилання відповідача на використання позивачем транспортних засобів, які не передбачені п. 1.3. договорів не є доказом порушення умов договору з тих підстав, що в договорі встановлено кількість автобусів на маршруті без врахування резервних. Тому важливим і принциповим є і конкретизація транспортного засобу, і особи водія.

В разі наявності не облікованого автобусу на маршруті, в першу чергу, має бути встановлено повні обставини перебування такого транспортного засобу на дорозі. На балансі підприємства перебуває понад 160 автобусів, у розпорядженні підприємства матеріально - технічна база, тощо. Отже, можливість виконання договорів станом на 15.02.2023 у позивача була наявна.

Стосовно Договорів № 62 від 27.11.2017, № 55 від 30.05.2017, № 48 від 30.05.2017 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який було укладено між підприємством позивача та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управління у листі № 05-06/268, № 05- 06/269, № 05-06/267 повідомило, що Договір вважається не дійсним і таким строк якого вже закінчився.

Підставою такого висновку Управління вказало несвоєчасність подання листів відповідно до п. 53 та п. 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказані вище пункти містять різні взаємовиключні підстави, умови та процедуру, необхідні для продовження дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Так, п. 53 Порядку регулює інший різновид правовідносин між сторонами, зокрема ті, які склалися за результатами конкурсу, не охоплює екстраординарні події (форс-мажорні обставини), викликані запровадженням в Україні правового режиму воєнного стану та містить загальне положення, відповідно до якого строк дії договору продовжується один раз на три роки за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об'єкті конкурсу, а також за відсутності у зазначеного автомобільного перевізника, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду, порушень умов укладеного попереднього договору, строк дії якого становить від трьох до п'яти років.

Наявність більш нових та комфортабельних автобусів у ПП «Транс-Сервіс» підтверджується його зверненням до Управління транспорту з листом вих. № 5 від 11.01.2023 щодо внесення змін до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі, Договорів № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020; № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, в частині заміни рухомого складу.

В свою чергу, п. 4, яким доповнено Порядок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022, не містить жодних часових та формальних вимог до перевізника щодо підтвердження ним спроможності виконувати свої зобов'язання за Договором.

Згідно п. 4 Порядку договір, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, автоматично вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

При цьому, подання будь-яких заяв від перевізника не вимагається. У той же час, відповідно до п. 4 продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору.

Згода ПП «Транс-Сервіс» підтверджується продовженням виконання зобов'язань за договорами після закінчення терміну їх дії, запереченням щодо розірвання договорів в односторонньому порядку та направленими листами від 06.02.2023 № 26-28, та повторними від 03.04.2023 № 49 та 49/1 та 49/1.

В свою чергу, згода Управління транспорту обумовлюється наявністю потреби у задоволенні запиту населення на послуги з перевезення, яка продовжує існувати на період воєнного стан.

Крім цього, Управління не є вільним у виборі контрагента та згідно п. 4 Порядку правовідносини з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування продовжують існувати саме з перевізником - попереднім переможцем конкурсу. Отже, для перевізника, який за маршрутами вже виконував перевезення встановлено переважне право продовжити виконання за договором.

Право на поновлення договору за тим самим перевізником встановлено Законом України «Про автомобільний транспорт» та приписами постанови КМУ № 512 від 29.04.2022 року.

На підставі наведених вище обставин, суд вважає належними та ефективними способами захисту порушеного права, в межах цих правовідносин, обраних позивачем по справі - визнання укладеними та визнання поновленими спірних договорів, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 172 КАС України, колегія суддів зазначає, що згідно цієї норми, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги у цій справі заявлені до одного і того самого відповідача, ці вимоги є пов'язаними між собою підставою виникнення, витікають з одних і тих правовідносин та об'єднані спільною доказовою базою, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяву позивачу.

Щодо доводів апелянтів про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог (щодо скасування актів перевірки) у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вказував позивач, оскаржувані акти перевірок позивачем отримано лише 31.03.2023 р. разом із відповідями на адвокатські запити та до цього моменту акти перевірок позивачу не надсилалися, в інший спосіб відповідачем не вручалися.

При цьому, як вказувалося вище, позивач про проведення перевірки не був повідомлений та посадові особи підприємства позивача до її проведення не залучалися, а тому враховуючи дату отримання цих актів та дату звернення до суду першої інстанції, позивачем строк, що визначений ст. 122 КАС України не було пропущено. Крім того, під час апеляційного перегляду справи суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів апелянтів про те зловживання позивачем правом на звернення до суду в частині вимог про визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договору № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо звернення саме з такою позовною вимогою, зокрема до Господарського суду Харківської області, тобто предмети цієї справи та справи № 922/1099/23 різні, а співпадіння (тотожність) предмету доказування у декількох судових справах не свідчить про тотожність предметів спору.

На підставі цього, доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання: Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023 року, Акт № 38 від 08.02.2023 року; Договору 153 від 09 листопада 2020 року: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023 року; Договору № 97 від 20 березня 2018 року: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023 року; Договору 82 від 15.03.2018 року: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023 року; Договору щодо Договору №94 від 20 березня 2018 року: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023 року та в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов'язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Транс-Сервіс" залишити без задоволення.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош

Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 08.01.2024 року

Попередній документ

116156545

Наступний документ

116156547

Інформація про рішення:

№ рішення:	116156546
№ справи:	520/19680/23
Дата рішення:	29.12.2023
Дата публікації:	10.01.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (14.12.2023)
Дата надходження:	18.10.2023
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування актів перевірок

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

07.12.2023 13:15	Другий апеляційний адміністративний суд
14.12.2023 15:20	Другий апеляційний адміністративний суд
21.12.2023 16:30	Другий апеляційний адміністративний суд
29.12.2023 11:00	Другий апеляційний адміністративний суд