08 січня 2024 р. Справа № 480/2515/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/2515/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_3
про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 10 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 1236,08 грн та 14,43 грн;
- визнати протиправним та скасувати пункт 12 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині невиплати ОСОБА_1 , премії за січень 2023 року в повному обсязі;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішенням на користь ОСОБА_1 у розмірі невиплаченої премії за січень 2023 року та 20 % грошового забезпечення за лютий 2023 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 10, 11, 12 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування».
Визнано протиправним та скасовано пункт 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині невиплати у повному розмірі премії за січень 2023 року ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_4) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному розмірі премію за січень 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обов'язок збереження ввіреного військового майна слідує із прямої норми Закону. Командир взводу відповідає за військову дисципліну, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу. Згідно з п. 2 Розділу І Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі - Інструкція № 440), матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно. Таким чином, командир взводу матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2 ст. сержант ОСОБА_1 , у зв'язку з прийняттям на підставі Накладної № 17 від 31.10.2022 військового майна (протигазів ПМК-2), на підставі ст.ст. 119, 120 Статуту внутрішньої служби, набув обов'язку матеріально відповідальної особи, в тому числі у частині збереження ввірених йому засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ, 14.07.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 248 ОСОБА_1 було призначено на посаду командира 3 стрілецької роти, командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_5
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.01.2023 №55 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування стосовно:
начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 ;
позаштатного начальника інженерної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 ;
позаштатного начальника служби безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_4 ;
позаштатного начальника служби безпілотних літальних апаратів ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 ;
начальника служби зв'язку військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_5 ;
позаштатного начальника служби зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 ;
начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_6 ;
заступника командира з тилу - начальника речової служби ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_7 ;
начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_8 ;
позаштатного начальника медичної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 майора медичної служби ОСОБА_9 ;
начальника служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_10 ;
позаштатного начальника служби ракетно-артилерійського озброєння ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_11 ;
начальника продовольчої служби тилу військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_12 ;
позаштатного начальника продовольчої служби ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_13 ;
стосовно посадових осіб військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактом нестачі майна військової частини НОМЕР_2 , що призвело до завдання шкоди державному майну.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.01.2023 №57 продовжено строк проведення службового розслідування до 30.01.2023.
За результатами проведеного службового розслідування було складено акт службового розслідування від 30.01.2023 за вих. №1532, у розділі 3.4 якого зазначено, що згідно атестату військової частини №759/1/2/13/88 служба радіаційного, хімічного та біологічного захисту була відкріплена від ІНФОРМАЦІЯ_3 19.09.2022. У свою чергу матеріальні цінності, які рахуються за вище зазначеною службою по фінансовим питанням, перебувають на обліку у відділі фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_3. Під час перебування на полігоні в Рівненській області на місці розташування одного з підрозділів військової частини НОМЕР_2 14.01.2023 сталася пожежа, внаслідок якої вогнем було знищено 5 протигазів ПМК-2. Відповідно до наданих пояснень начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту капітана ОСОБА_14 , за наслідками знищення майна пожежею, наказом командира військової частини НОМЕР_2 було призначено службове розслідування. Проте станом на 29.01.2023 матеріали про результати розслідування не надані. Відповідно до видаткової накладної №17 від 10.11.2022 протигази ПМК-2, що були знищені внаслідок пожежі, були обліковані за взводом матеріального забезпечення. Командир взводу старший сержант ОСОБА_1 , на посаді з 16.07.2022. Сума збитків згідно довідки вартісної оцінки завданої шкоди майну служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту складає 1236 грн. 08 коп. Механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, установами Збройних Сил України, визначено Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 № 1075-XIV, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225, Інструкцією з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 та Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене Наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300. Враховуючи викладене вище комісія вважала, що своїми діями (бездіяльністю) посадові особи військової частини НОМЕР_2 допустили неправомірне використання, знищення та нестачу майна, що використовувалося особовим складом частини. У відповідності до вимог ч. 1 ст. З Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду заподіяну державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків. Крім того, ч. З ст.3 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду заподіяну державі" визначено, що притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Таким чином, комісія вважала, що вказані випадки використання майна, яке надходило для потреб військової частини НОМЕР_2 , але не перебувало на військовому обліку (безпілотні літальні апарати), безвідповідальне ставлення до збереження ввіреного майна (служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту та майно інженерної служби) трапилися внаслідок неправомірних рішень, невиконання чи неналежного виконанням посадовими особами військової частини НОМЕР_2 обов'язків військової служби (службових обов'язків). Тому з метою відшкодування завданої державі шкоди комісія вважала, що слід застосувати положення Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" та притягнути винних осіб військової частини НОМЕР_2 за наслідками неправомірного використання не облікованого і в подальшому втраченого військового майна та безвідповідального ставлення до збереження ввірених матеріальних цінностей до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
У розділі 4.4. вказаного акту службового розслідування зазначено, що командир взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта вища, українець, в ЗСУ з 16.07.2022, термін перебування на займаній посаді з 16.07.2022 по т.ч. Неправомірні дії старшого сержанта ОСОБА_1 та причинний зв'язок між його діями та подією, що трапилась: невжиття заходів щодо збереження ввіреного йому майна. Визначена бездіяльність призвели до нестачі матеріальних цінностей та завданню шкоди державному майну. Вчинення викладеного порушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході службового розслідування. Крім того, зазначені порушення перебувають у прямому зв'язку з виконанням старшим сержантом ОСОБА_1 обов'язків командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Вина військовослужбовця: виходячи з матеріалів службового розслідування, вина старшого сержанта ОСОБА_1 виражається у формі недбалості. Своїми діями старший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо сумлінного і чесного виконання військового обов'язку, збереження державного майна; статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є: особиста недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків з боку командиру взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 .
Пунктами 11-13 розділу 5 вказаного Акту службового розслідування було запропоновано за порушення військової дисципліни, зокрема ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.11 та ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накласти на командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - сувора догана. За неналежне виконання обов'язків військової служби та службових обов'язків, внаслідок чого державі завдано шкоду, командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) гривень 08 копійок по службі радіаційного, хімічного та біологічного захисту і 14 (чотирнадцять) гривень 43 копійки по інженерній службі. Здійснити утримання коштів з грошового забезпечення командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 розпочати встановленим порядком відповідно до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" з лютого 2023 року в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
За наслідками вказаного службового розслідування та висновків вказаного акту, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) прийняв наказ від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» пунктами 10-12 та 22 якого наказав:
10. За порушення військової дисципліни, зокрема ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11 та ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накласти на командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення- сувора догана.
11. За неналежне виконання обов'язків військової служби та службових обов'язків, внаслідок чого державі завдано шкоду, командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) гривень 08 копійок по службі радіаційного, хімічного та біологічного захисту і 14 (чотирнадцять) гривень 43 копійки по інженерній службі.
12. Здійснити утримання коштів з грошового забезпечення командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 розпочати встановленим порядком відповідно до Закону України "Про матеріальну: відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" з лютого 2023 року в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
22. Не виплачувати премію в повному обсязі за січень 2023 року командиру військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_15 , командиру інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_16 , начальнику речової служби тилу військової частини НОМЕР_2 лейтенанту ОСОБА_17 , командиру взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшому сержанту ОСОБА_1 , командиру 2-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_18 , командиру 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_19 та командиру 1-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 капітану ОСОБА_20 .
Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом в частині, що стосується його, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності на суму 14 грн. 43 коп. по інженерній службі, а тому пункти 10, 11, 12, 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відмовляючи в частині позовних вимогах, суд першої інстанції, зазначив, що стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішенням, на користь позивача у розмірі 20% грошового забезпечення за лютий 2023 року є передчасною, оскільки, ч.3 ст.14 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи коштів та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Збройні Сили України» правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV).
За нормами ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
У силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, згідно з якими, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Згідно із ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ст. 45 Дисциплінарного статуту визначено).
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема - сувора догана.
Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України,
За приписами ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частиною першою ст. 3 Закону № 160-ІХ визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За приписами частини другої ст. 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно із ч.2 ст.8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаного законодавства дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є доведення його вини у порушенні дисципліни та спричиненні матеріальної шкоди.
Слід відмітити, що наказом відповідача від 24.01.2023 № 55 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування стосовно конкретних посадових осіб, однак вказаним наказом не призначалось службове розслідування щодо позивача.
Судова колегія звертає увагу, що зі змісту фактичних підстав, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, то, як зазначив відповідач у вказаному наказі та акті службового розслідування, на полігоні в Рівненській області на місці розташування одного з підрозділів військової частини НОМЕР_2 14.01.2023 сталася пожежа, внаслідок якої вогнем було знищено 5 протигазів ПМК-2. Саме вказані обставини і свідчать, на переконання відповідача, про неякісне виконання позивачем своїх посадових обов'язків.
Але, матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача були знищені вказані 5 протигазів ПМК-2, у той же час відповідач обмежився виключно загальною фразою, що позивачем не були вжиті заходи щодо збереження ввіреного майна.
Судовим розглядом встановлено, що у зв'язку з пожежею на полігоні в Рівненській області на місці розташування одного з підрозділів військової частини НОМЕР_2 , посадовими особами ВЧ НОМЕР_2 було проведено службове розслідування, за наслідками якого було складено акт службового розслідування від 19.01.2023 №125, який був отриманий відповідачем у даній справі 01.02.2023.
Вказаний акт службового розслідування більш детально описує обставини знищення вище вказаного майна.
Так, відповідно до вказаного акту службового розсування було встановлено, наступне:
«3.2. З пояснень кухара військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_21 (до переводу з в/ч НОМЕР_2 займав посаду кухар їдальні взводу матеріального забезпечення) «З 20.00, 13.01.2023 року здійснювалось планове опалення намету (секція проживання особового складу) за допомогою наявної в наметі тимчасової металевої печі (не промислового виробництва). Останній раз підкидував дрова паливні в піч о 6.00, 14.01.2023 року, разом з тим о 6.30, 14 січня 2023 року, перейшов у секцію де здійснювалась заготівля продуктів (холодна обробка) для приготування їжі. Будь-якого іншого особового складу на цей момент в секції для проживання особового складу не було. О 07.40, готуючи сніданок спочатку помітив задимлення в зоні проживання кухарів, а потім спалах полум'я. На момент виявлення пожежі, всередині намету, секція для проживання особового складу була охоплена полум'ям. Про пожежу повідомив старшого солдата ОСОБА_22 та добовий наряд та почав разом з нарядом тушити пожежу за допомогою первинних засобів пожежегасіння (вогнегасників), піску та води; Військовослужбовці добового наряду повідомили про пожежу оперативного чергового військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_23 ».
3.3. З пояснень старшого кухаря військової частини НОМЕР_3 старшого солдата ОСОБА_22 (до переводу з в/ч НОМЕР_2 займала посаду старший кухар їдальні взводу матеріального забезпечення): «Про пожежу дізналася від солдата ОСОБА_24 о 7.40, під час приготування сніданку. З метою тушіння пожежі покликали добовий наряд. Для локалізації пожежі були застосовані первинні засоби пожежегасіння (вогнегасники), пісок та вода. Спроби самостійно ліквідувати пожежу за допомогою вогнегасників води та піску не вдалися, оскільки в наметі серед продуктів харчування в тому числі зберігалась рослинна олія в полімерній тарі, що сприяло підтриманню в осередку горіння великої температури. В подальшому почали вибухати консервовані продукти харчування. Основні зусилля особового складу який залучався для ліквідації пожежі були спрямовані на локалізацію пожежі та недопущення її поширення по території на суміжні об'єкти. Після пожежі з'ясувалося що особисті речі кухарів та інвентарне майно котрі знаходились у наметі згоріли вщент. Перелік майна вказано в рапорті».
Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв'язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилась:
в ході проведення службового розслідування неправомірних дій військовослужбовця встановлено не було.
жодних умисних дій щодо незаконного втрачання військового майна, розкрадання, або інших умисних протиправних дій збоку посадових осіб стосовно яких призначене службове розслідування не встановлено.
Вина військовослужбовців:
Згідно розділу 6 Збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців Статуту внутрішньої служби збройних сил України:
б) стаття 234. Збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців досягається шляхом:
проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту;
створення здорових умов служби і побуту військовослужбовців.
в) стаття 235. Повсякденна діяльність військовослужбовців у будь-якій обстановці має здійснюватися з додержанням вимог військових статутів і порадників щодо створення здорових умов їх служби і побуту. При ЦЬОМУ використовується специфіка завдань, що виконуються, кліматичні умови, екологічна обстановка в районі дислокації військової частини, стан матеріального забезпечення і казармено-житлового фонду.
Враховуючи всі обставини та пояснення відповідних посадових осіб, комісія прийшла до висновків що даний випадок стався у зв'язку з відсутністю належного забезпечення військовим майном місця проживання особового складу кухарів, а саме печами опалення та іскрогасниками.
Вина військовослужбовців відсутня.».
Судова колегія звертає увагу, що коли знищення майна відбулося, а саме 14.01.2023, позивач у період з 09.01.2023 по 20.01.2023 перебував у відпусці.
Враховуючи вище викладенні обставини та зміст вказаних нормативно-правових актів колегія суддів зазначає, що відповідач протиправно притягнув позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, оскільки відповідачем не було встановлено фактичні обставини, які б вказували на протиправність дії або бездіяльності позивача, що мало наслідком знищення вказаного майна.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується звисновком суду першої інстанції, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності на суму 14 грн. 43 коп. по інженерній службі, а тому пункти 10, 11, 12, 22 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 30.01.2023 №20 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки позовна вимога позивача стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі невиплаченої премії за січень 2023 року є похідною від вимоги про скасування суворої догани, то суд вважає, що вона також підлягає задоволенню, але не у спосіб визначений позивачем.
Так, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу у повному розмірі премію за січень 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі №480/2515/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк