08 січня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/16257/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мемос Компани” до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Мемос Компани” (далі - ТОВ “Мемос Компани”, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №9885/Ж10/25-01-09-01-02 від 11.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактична перевірка у позивача проведена безпідставно, що призводить до визнання її незаконної та не породжує правових наслідків такої перевірки. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач надіслав відзив, в якому позов не визнає та зазначає, що фактична перевірка у позивача проведена з підстав, передбачених Податковим кодексом України. За результатами перевірки виявлено порушення ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (із змінами та доповненнями); п.1. п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що слугувало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлеь-рішень. Також відповідач заперечує проти розміру судових витрат на правничу допомогу, в зв'язку з їх неспівмірністю.
Ухвалою суду від 28.11.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи ТОВ “Мемос Компани” є юридичною особою, та з 06.04.2018 взято на податковий облік. За основним видом діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).
13.09.2023 Головним цправлінням ДПС у Чернігівській області з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання законодавства щодо цін та ціноутворення, та на підставі пп. 19-1.1.4, п.191.-1, ст.19-1; пп. 20.1.4, п.п. 20.1.8, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, пп.20.1.12, пп.20.1.13 п.20.1 ст.20; пп. 75.1.3, п. 75.1 ст.75, п. 80.1, пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2, п.80.6, п.80.8 ст.80, п.82.3 ст.82, п.230.1 ст.230, п.69.27 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-BP (зі змінами та доповненнями), ст.16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального” від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами ), Закону України “Про ціни в ціноутворення” від 21.06.2012 №5007-VI (із змінами та доповненнями), видано наказ №2063-П про проведення фактичної перевірки ТОВ "Мемос Компани" у кафетерії, за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, прос. Миру, буд. 61 з 13.09.2023, тривалістю 10 діб (а.с.19)
За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.09.2023 №9131/Ж5/25-01-07-05-01 (далі - акт перевірки) (а.с.22-25), в якому зафіксовано порушення, а саме:
- ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (із змінами та доповненнями), а саме непоодинокі випадки реалізації алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах та згідно фіскальних чеків за період з 05.06.2023 по 28.07.2023 реалізовано алкогольні напої з однаковими реквізитами марок акцизного податку (AЕRР758617), (АFBP213858) на загальну суму 1388,00 грн;
- п.226.7 ст. 226 Податкового кодексу України, кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
На підставі акту перевірки, 11.10.2023 Головним управлінням ДПС в Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 9885/Ж10/25-01-09-01-02, яким визначено суму штрафних санкцій 17000,00 (а.с.34-35).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на судовий захист відображене у ч.1 ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку рішенню та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.
За усталеною практикою Верховного Суду є висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у ст. 2 КАС України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі-ПК) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК).
Відповідно до п. 80.2. ст. 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів ( пп. 80.2.1 п. 80.2 ст.809 ПК ) ;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів ( пп 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК);
- під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо), (п. 80.6 ст. 80 ПК України).
При цьому суд звертає увагу на те, що під поняттям “підстава” розуміється не нумераційне позначення підпункту ст. 80 ПК України, а обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати. Іншими словами під “підставою” необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини, що обумовили необхідність застосування певної норми.
Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаними правовими нормами при призначенні (проведенні) такої перевірки.
У відзиві відповідач зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача слугувала інформація про порушення платником податків діючих норм законодавства України, викладена в листі ДПС України від 30.08.2023 № 4605/7/99-00-07-04-03-07.
Водночас зі змісту наказу від 13.09.2023 № 2063-П, судом встановлено відсутність у тексті інформації, яка свідчила б про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів; законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); законодавства щодо цін та ціноутворення, та у зв'язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.
Суд зазначає, що у вказаному наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.
У той же час суд вважає за необхідне зазначити, що інформація на підставі якої видано наказ від 13.09.2023 № 2063-П, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Саме з цього виходила колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №520/1304/2020 (постанова від 22 вересня 2020 року).
На переконання суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому, за відсутності підстав для проведеної перевірки, як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19 листопада 2019 року у справі №160/8859/18, від 30 червня 2019 року у справі №825/1747/17.
Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Суд при прийнятті рішення враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.01.2018 у справі № К/9901/924/18 (2а-1570/4582/11).
Суд зазначає, що зі змісту наказу від 13.09.2023 № 2063-П неможливо встановити, що саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки, що слугувало підставою для призначення такої перевірки, а отже, акт перевірки від 25.09.2023 №9131/Ж5/25-01-07-05-01, отриманий в результаті фактичної перевірки є неналежним доказом, виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Посилання відповідача на лист ДПС України від 30.08.2023 № 4605/7/99-00-07-04-03-07 з відображенням відповідної інформації за даними ІКП “Податковий блок”, як на підставу правомірності проведення перевірки, є недостатнім доказом і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та надання всіх необхідних доказів на підтвердження обставин, що дають підстави для висновку про порушення платником податку вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, законодавства щодо оформлення трудових відносин, та законодавства щодо цін та ціноутворення.
Посилання відповідача на законодавство у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального не охоплює коло питань, які визначені позивачем в меті наказу про проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПУ України, тому суд їх відхиляє.
Отже, підстави, на які податковий орган посилається для проведення фактичної перевірки, не відповідають, визначеній у наказі від 13.09.2023 № 2063-П, меті такої перевірки та відповідним нормам, визначених ПК України, у зв'язку з чим у відповідача відсутні повноваження на проведення перевірки за даних умов.
Крім того, суд зазначає, що підстави проведення перевірки щодо здійснення виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, визначені пп. 80.2.1-80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, а здійснення контролю за дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками передбачені п. 80.6 ст. 80 ПК України, однак за наявності визначених цими підпунктами обов'язкових підстав, а саме:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПУ України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПУ України);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, (пп. 80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПУ України).
Однак відповідачем не доведено належними доказами наявність наведених фактів, у зв'язку з чим у податкового органу відсутні підстави для проведення фактичної перевірки щодо дотриманням суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); дотримання законодавства щодо цін та ціноутворення.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст. 77 КАС України).
Зазначене обумовлює покладення обов'язку доказування на відповідача.
Проте, на виконання вказаних норм, відповідачем не надано суду належні та достовірні докази, які б спростували наведені вище обставини.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн на підтвердження яких позивачем надані відповідні документи (а.с.16-17, 41-46, 77-78), суд зазначає таке.
Згідно ч.4 та ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу ч. 6 та ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є “неминучими”.
За таких обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Мемос Компани” до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного ДПС у Чернігівській області №9885/Ж10/25-01-09-01-02 від 11.10.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мемос Компани” судовий збір у розмірі 2684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Мемос Компани” вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, 14017 код ЄДРПОУ 42051225.
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000.
Повне судове рішення складено 08.01.2024.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО