про відмову у відкритті провадження
08 січня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/61/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Кошман Ірина Вадимівна до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
03.01.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради (відповідач), з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 грудня 2023 року №843/28 "Про надання суду подання органу опіки та піклування щодо доцільності (недоцільності) призначення громадян опікунами (делеговані повноваження)" де вирішено надати суду подання щодо недоцільності призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном недієздатного діда, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ;
зобов'язати виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо надання йому до суду подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради про доцільність призначення опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст.171 КАС України).
Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених статті 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметом спору у даній справі є рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.12.2023 №843/28 "Про надання суду подання органу опіки та піклування щодо доцільності (недоцільності) призначення громадян опікунами (делеговані повноваження)", яким вирішено надати суду подання щодо недоцільності призначення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного діда, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де він має право користуватись житловим приміщенням.
Розглянувши вказану позовну заяву суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно із ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків коли для розгляду цих спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України, визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст.19).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є як і спеціальний суб'єктний склад, так і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.10.2023 заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Кошман Ірини Вадимівни, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна - задоволено частково та вирішено: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Карапчів, Вижницького району, Чернівецької області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним, строком на два роки з моменту вступу рішення суду в законну силу; встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Карапчів, Вижницького району, Чернівецької області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
12.12.2023 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення "Про надання суду подання органу опіки та піклування щодо доцільності (недоцільності) призначення громадян опікунами (делеговані повноваження)" №843/28, яким вирішено надати суду подання щодо недоцільності призначення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного діда, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де він має право користуватись житловим приміщенням.
Не згода позивача із вказаним рішення і стала підставою для звернення до суду із цим позовом в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що питання щодо встановлення опіки урегульовано нормами ЦК України.
Так, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 56 ЦК України).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування (п.п. 4 п. "б" ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу (ч. 1 ст. 63 ЦК України).
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ст. 60 ЦК України).
Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (ч. 5 ст. 63 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що оспорюване рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов'язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18) (провадження № 11-606апп18), предметом судового розгляду у якій були оцінка правомірності висновку та рішення органу опіки та піклування про позбавлення особи батьківських прав.
Як у даній справі, так і у вищезгаданій справі, розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, оскаржувані рішення органу опіки та піклування відповідно до приписів чинного законодавства України не є остаточними рішеннями, такі рішення підлягали оцінці судом під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, а так само й про призначення опікуна.
Тож саме у межах справи про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного діда, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 має доводити доцільність призначення його опікуном.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 04.07.2018 у справі №820/7173/16 (провадження № 11-613апп18), якщо порушення своїх прав особа встановила у тих наслідках, викликаних рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі №357/11426/21 (провадження № 61-3271св23) врахував, що у справі, яка переглядається, відповідач відповідно до викладеного правового висновку, сформульованого в іншій справі, діяв не як суб'єкт владних повноважень, оспорюване рішення виконавчий комітет ухвалив як орган опіки та піклування на реалізацію приписів саме Глави 6 ЦК України для вирішення питання судом про призначення опікуна.
Такі висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18).
Зважаючи на те, що даний спір пов'язаний з опікою, тобто з цивільними правовідносинами, що регулюються нормами ЦК України, то суд приходить до висновку про належність розгляду даної справи саме за правилами цивільного судочинства.
Окрім цього, суд бере до уваги той факт, що рішення про встановлення опіки над ОСОБА_2 винесено Шевченківським районним судом м. Чернівці.
Суд вважає за доцільне також відмітити те, що позивачем не зазначено в позовній заяві та не надано жодних доказів, регулювання порушеного в позовній заяві питання щодо встановлення опікунства саме нормами КАС України.
За наведених обставин суд вважає, що заявлені у цій справі позовні вимоги не є публічно-правовими, оскільки в межах заявлених позовних вимог, на переконання суду, існує спір про цивільне право, який має виражений приватноправовий характер.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на те, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей для розгляду справ, пов'язаних із цивільно-правовими відносинами.
У відповідності до п.1 ч .1 ст. 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України позовна заява повинна розглядатися за правилами цивільного процесуального законодавства за місцем проживання заявника.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Кошман Ірина Вадимівна до органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення з вказаними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш