08 січня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2626/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби "Порубне" 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м. Чернівці) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20 квітня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем протиправно відмовлено в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 , оскільки позивачем було надано належні документи, які дозволяють йому виїхати за межі України в умовах правового режиму воєнного стану та містять мету поїздки. Також позивач вказав, що наявність відкритої робочої візи у паспорті позивача не свідчить про його намір не повертатись в Україну після виїзду. Також позивач вказує, що з 24.12.2022 р. по 17.02.2023 р. неодноразово перетинав державний кордон та повертався в Україну, доставляючи гуманітарні вантажі від міжнародних партнерів з-за кордону, а тому відмовляючи 20.04.2023 р. у перетині державного кордону відповідач діяв непослідовно та протиправно. Крім того, позивач вказав про наявну інформацію про його особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека (зокрема у телекомунікаційній системі «Шлях»), що дає право на виїзд за межі України.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві відповідач вказує, що відомості щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внесені у «Чорний список» системи «Шлях», так як вищезазначений громадянин має на меті покинути територію України без повернення використовуючи внесення у систему «Шлях». Дане твердження підтверджується тим, що у його паспортному документі є відкрита «робоча канадська віза» від 13.03.2023 по 13.03.2026 №1-738856743, що є фактором ризику під час перевірки документів.
Відповідач стверджує, що позивачем не підтверджено мети поїздки, а тому рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_3 від 20.04.2023 року є правомірним. З вказаних підстав, відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
20.04.2023 року позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску “Порубне” з метою виїзду з території України. За результатом проходження паспортного контролю відповідачем прийнято рішення від 20 квітня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 . (а.с. 6).
При проходженні паспортного контролю надав службовій особі Державної прикордонної служби наступний перелік документів: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення БО «Благодійний фонд Надії Вовк «Берегиня»; лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України вих. №4032/27/10-23 від 06.04.2023 року; наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 06.04.2023 року №218 «Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану»; лист БО «БФ Сергія Шахова» № 1/6 від 03.03.2023 року; лист БО «БФ Надії Вовк «Берегиня» до начальника Державної прикордонної служби України про сприяння виїзду за кордон волонтеру ОСОБА_1 ; договір №02/04-23 від 18.04.2023 р. про провадження волонтерської діяльності; заяву БО «Благодійний фонд Надії Вовк «Берегиня» №05/03/23/1 від 5 березня 2023 року; обґрунтування БО «БФ Надії Вовк «Берегиня» щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення та обґрунтування Німецько-українського товариства Рейн-Некар, що є відправником гуманітарних вантажів із Німеччини для потреб населення України за допомогою БО «БФ Надії Вовк «Берегиня»; витяг з реєстру територіальної громади про адресу місця проживання позивача. (а.с. 7-19, 42).
Також матеріали справи містять копію відкритої робочої візи позивача в Канаду з 13.03.2023 р. по 13.03.2026 р., копію скріншоту з Бази даних «Шлях» щодо позивача. (а.с. 33-34).
До матеріалів справи додано лист АБ «Укргазбанк» від 20.04.2023 р. №1221/14412/2023 щодо співпраці банку та ТОВ «ФІНІК.ПРО», директором якого являється ОСОБА_1 . (а.с. 40-41).
Матеріали справи містять інформацію Державної прикордонної служби України від 28.05.2023 р. щодо перетину позивачем державного кордону 15.01.2023 р., 03.02.2023 р., 19.02.2023 року. (а.с. 42).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийняття оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 62, 63 цієї Конституції.
З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває і на час розгляду цієї справи у суді.
У свою чергу, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі - Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону №1710 прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Згідно з ст. 3 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 року № 3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі - Правила перетинання державного кордону) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Згідно з п. 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з п. 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Відповідно до п. 12 Правил перетинання державного кордону визначено що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
З наведених законодавчих норм судом висновується, що особи (водії), що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Судом у цій справі встановлено, що Благодійною організацією «Благодійний фонд Надії Вовк «Берегиня» направлено до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України заяву від 05.03.2023 року вихідний номер №05/03/23/1 про прийняття рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також населення України. У вказаній заяві викладено прохання про прийняття рішення щодо виїзду за межі України (країна відправлення гуманітарної допомоги: Німеччина) військовозобов'язаних водіїв, серед яких ОСОБА_1 (серія та номер паспорта для виїзду за кордон: НОМЕР_1 , серія та номер посвідчення водія: НОМЕР_2 , дата народження водія: ІНФОРМАЦІЯ_3 , державний реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 ) (№п/п 4).
06.04.2023 року Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України було видано Наказ за №218 «Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану». Зокрема, у зазначеному переліку водіїв містяться відомості про ОСОБА_1 - водія БО «БФ Надії Вовк «Берегиня» (№за/п 54).
Листом №4032/27/10-23 від 06.04.2023 року Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України направлено зазначений наказ №218 від 06.04.2023 року до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Окрім цього, позивачем надано суду витяг з офіційного інтернет-ресурсу Укртрансбезпеки (https://vshlyahu.dsbt.gov.ua/sheet/page/checkApplication) щодо пошуку заявки у телекомунікаційній системі «Шлях», згідно якого відомості за номером паспорта ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) містяться у системі, а саме: «Є активна заявка. Дійсна до 06.07.2023 року».
На підставі матеріалів справи встановлено, що 20.04.2023 року позивач з метою перетину державного кордону України прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску “Порубне” та надав службовій особі Державної прикордонної служби відповідний перелік документів для виїзду за кордон з метою перевезення гуманітарних вантажів.
При проходженні паспортного контролю працівниками Держприкордонслужби встановлено, що в телекомунікаційній системі «Шлях» наявні відомості про громадянина ОСОБА_1 .
Представником відповідача повідомлено суду, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є наявні відомості щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внесені у «Чорний список» системи «Шлях», так як вищезазначений громадянин має на меті покинути територію України без повернення використовуючи внесення у систему «Шлях». Дане твердження обґрунтовано тим, що у позивача є відкрита «робоча канадська віза» від 13.03.2023 по 13.03.2026 №1-738856743, що є фактором ризику під час перевірки документів.
Водночас, суд критично оцінює вказані доводи відповідача та зазначену у оскаржуваному рішенні підставу для відмови у перетині державного кордону.
Суд вважає, що визначальним у спірних правовідносинах є встановлення того, чи мав право позивач для перетину державного кордону та чи належним чином це право на час проходження паспортного контролю було ним підтверджено.
Суд наголошує, що згідно пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
У свою чергу, наказом Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України від 06.04.2023 року №218 «Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану», дозволено виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, а також населення України, через державний кордон.
При цьому, суд вважає, що визначальним фактором для перетину державного кордону є те, чи наявна про особу, яка перетинає державний кордон, інформація у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека, а також підтвердження мети поїздки.
При проходженні паспортного контролю працівниками Держприкордонслужби встановлено, що в телекомунікаційній системі «Шлях» наявні відомості про громадянина ОСОБА_1 . Поряд з цим, позивачем підтверджено факт наявності рішення про дозвіл на виїзд за межі України (згідно наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було видано від 06.04.2023 року №218) та надано вичерпний перелік документів щодо підтвердження мети такої поїздки.
Суд погоджується, що п. 2-8 Правил перетинання державного визначено, що у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль». Однак, доводи відповідача про те, що відомості щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внесені у «Чорний список» системи «Шлях», так як вищезазначений громадянин має на меті покинути територію України без повернення використовуючи внесення у систему «Шлях», ґрунтуються на припущеннях. При цьому, суд наголошує, що дана обставина не покладена в основу обґрунтувань прийнятого оскаржуваного рішення. Суд наголошує, що посилаючись на законність прийнятих рішень, суб'єкт владних повноважень може виходити лише з тих підстав, які були ним зазначені в цих рішеннях. Відтак, вищевказаний аргумент суд відхиляє як такий, що не був покладений в основу прийнятого рішення.
Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, суд вважає, що оскаржуване рішення не може вважатись обґрунтованим та таким, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а тому є протиправним.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятого рішення, в той час як позивачем надано суду достатні обґрунтування та докази на підтвердження відсутності підстав для відмови йому у перетині державного кордону.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта Олександри Майковської від 20 квітня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 .
3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в сумі 858,88 грн згідно платіжної квитанції №10816 від 28.04.2023 р.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення складання.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
відповідач - НОМЕР_5 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м.Чернівці) (Військова частина НОМЕР_6 ) (вул. Герцена, 2-А, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 14321682).
Суддя Т.М. Брезіна