08 січня 2024 року справа № 580/11352/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці із 28.02.2023 щодо не включення в розрахунок стажу судді військової служби в лавах Радянській Армії із 11.11.1977 по 14.11.1979, що складає 2 роки 0 місяців 4 дні і половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01.09.1982 по 01.07.1986, що складає 1 рік 11 місяців 1 день;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та виплатити із 28.02.2023 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі із врахуванням стажу роботи судді військової служби в лавах Радянської Армії із 11.11.1977 по 14.11.1979, що складає 2 роки 0 місяців 4 дні і половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті із 01.09.1982 по 01.07.1986, що складає 1 рік 11 місяців 1 день, на підставі довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2023 № 04-16/3/2023 із врахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, однак під час обчислення розміру його довічного грошового утримання відповідач не врахував спірні періоди до загального стажу роботи позивача на посаді судді.
Ухвалою від 04.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.12.2023 до суду надійшов письмовий відзив відповідача на адміністративний позов, в якому представник просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII з урахуванням стажу роботи на посаді судді 35 років 8 місяців 8 днів. Щомісячне довічне грошове утримання позивачу призначено у розмірі 80 % суддівської винагороди. Статтею 137 Закону № 1402-VIII визначений вичерпний перелік професійної діяльності (досвіду роботи), який враховується в стаж, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та впливає на розмір зазначеного грошового утримання. На час обрання позивача на посаду судді діяв Закон Української РСР від 05.06.1981 № 2022-X “Про судоустрій України” (далі - Закон № 2022-X) яким не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше. Також вказано, що Законом № 2453-VІ, у редакції на дату перебування на посаді судді, позивачу не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на денному відділенні юридичного інституту. На час виходу позивача у відставку та звернення до Головного управління з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставку, діяв та продовжує діяти Закон № 1402-VІІІ. Представник відповідача звернув увагу, що нормативно-правові акти, на які посилається позивач, як на момент виходу у відставку, так і на час звернення його з відповідною заявою до Головного управління втратили чинність, у зв'язку із чим, вважає, що вказані нормативно-правові акти не можуть застосовуватись під час вирішення спору.
Окрім того, відповідач наголосив, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 16.02.2023 № 48/0/15-23 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Черкаського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку” позивача було звільнено з посади судді Черкаського апеляційного суду.
Відповідно до наказу № 4-ос від 24.02.2023 позивача відраховано зі штату Черкаського апеляційного суду 27.02.2023 як такого, що звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.02.2023 № 48/0/15-23.
Позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII з урахуванням стажу роботи на посаді судді 35 років 8 місяців 8 днів, з 28.02.2023, визначивши процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання в 80%.
03.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання збільшивши його на 8 відсотків шляхом зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання - половини строку навчання у ВНЗ та періоду проходження строкової військової служби.
За результатами розгляду вказаного звернення листом від 31.10.2023 № 14352-14147/Я-03/8-2300/23 відповідач зазначив, що стаж роботи позивача на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 35 років 8 місяців 8 днів (із 21.06.1987 до 11.05.1993, із 12.05.1993 до 22.07.2019, із 23.07.2019 до 27.02.2023). Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання у відставці від суддівської винагороди визначено згідно із пунктом 3 статті Закону № 1402 - 80% (за 20 років - 50%, понад 20 років - 15 роки х 2% 50% + 30% = 80%). Законом № 1402 не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби та половини терміну навчання в юридичному інституті, у зв'язку із чим вказано про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання у відставці зазначених періодів.
Дії Головного управління щодо не включення в розрахунок стажу судді спірних періодів позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VIII).
Частинами 3, 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді безстроково питання визначення стажу, який давав право на відставку, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ “Про статус суддів” (далі - Закон № 2862-ХІІ) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”.
Відповідно до абз. 2 ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” доповнено абзацом такого змісту: “До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби”.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01 січня 2012 року.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд встановив, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 22, 25) та копії диплома (серія НОМЕР_2 ) позивач з 1 вересня 1982 року до 1 липня 1986 року навчався у Харківському юридичному інституті імені Ф.Є. Дзержинського за денною формою.
Відповідно до записів Військового квитка серії НОМЕР_3 та згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 20) позивач з 11.11.1977 по 14.11.1979 проходив службу в лавах Радянської Армії (2 роки 4 дні).
Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 01.07.1986, що становить 1 рік 11 місяців 1 день, та календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 11.11.1977 по 14.11.1979, що становить 2 роки 4 дні.
Тобто, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII складає повних 39 років (39 років 07 місяців 13 днів (35 років 8 місяців 8 днів зарахованих відповідачем під час призначення довічного грошового утримання судді у відставці + 1 рік 11 місяців 1 день+ 2 роки 4 дні), у зв'язку із чим щомісячне довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, має бути визначене у розмірі 88% (50% - 20 років + 38% (за 19 років стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2023 № 04-16/3/2023, виданої Черкаським апеляційним судом.
Натомість, як встановив вище суд, щомісячне довічне грошове утримання позивача відповідач обчислив у розмірі 80% суддівської винагороди.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не зарахування позивачу до стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання періодів військової служби в лавах Радянській Армії із 11.11.1977 по 14.11.1979, що складає 2 роки 0 місяців 4 дні та половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті із 01.09.1982 по 01.07.1986, що складає 1 рік 11 місяців 1 день.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, вказаних періодів та здійснити з 28.02.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2023 № 04-16/3/2023, виданої Черкаським апеляційним судом.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що під час відкриття провадження у справі суддя з'ясував, що адміністративний позов поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту отримання листа відповідача від 31.10.2023.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 01.07.1986, що становить 1 рік 11 місяців 1 день та періоду проходження строкової військової служби в лавах Радянській Армії із 11.11.1977 по 14.11.1979, що складає 2 роки 0 місяців 4 дні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 01.07.1986, що становить 1 рік 11 місяців 1 день та період проходження строкової військової служби в лавах Радянській Армії із 11.11.1977 по 14.11.1979, що складає 2 роки 0 місяців 4 дні та здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 28.02.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII у розмірі 88 (вісімдесят вісім) відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2023 № 04-16/3/2023, виданої Черкаським апеляційним судом та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 08.01.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК