28 грудня 2023 року справа № 580/5824/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо розгляду заяви № 04-02/24152 щодо зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву № 04-02/24152 щодо зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо розгляду заяви № 04-02/24156 щодо зняття ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживання;
- зобов'язати Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради розглянути заяву № 04-02/24156 щодо зняття ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживання з урахуванням діючого законодавства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що представник позивача у червні 2023 року звернувся до відповідача із заявами щодо зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживання та надав документи, які передбачені законодавством України. Так, заявником було пред'явлено документ, що посвідчує особу, а саме паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм номер НОМЕР_1 , виданий 17.02.2020, орган, що видав - 7110, та додано до заяви копію довіреності від 20.01.2023, що посвідчена другим секретарем з консульських питань Посольства України в Словацькій Республіці - Гомель В.В., документ, що посвідчує право власності на квартиру довірителя ОСОБА_1 - договір дарування квартири від 03.04.2019, а також докази сплати адміністративного збору за зняття із зареєстрованого місця проживання в сумі 40,26 грн за кожну особу, яку необхідно зняти з зареєстрованого місця проживання. Однак, відповідач прийняв рішення, якими у знятті із зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено у зв'язку з тим, що особа не подала необхідних документів, а саме в дорученні не зазначено про право представника на звернення із заявами щодо зняття осіб із зареєстрованого місця проживання. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач зазначає, що законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у знятті із зареєстрованого місця проживання. При цьому, зазначеної відповідачем підстави для відмови у знятті особи із зареєстрованого місця проживання - «особа не подала необхідних документів, а саме в дорученні не надано підстави для зняття з реєстрації місця проживання осіб» законодавець не визначив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом.
Ухвалою від 17.07.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, що представник позивача при зверненні до департаменту із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання на підтвердження його повноважень надав довіреність від 20.01.2023, що посвідчена другим секретарем з консульських питань Посольства України в Словацькій Республіці - Гомель Вірою Володимирівною. Разом з тим, у зазначеній довіреності відсутні повноваження Орленка Володимира Васильовича представляти інтереси ОСОБА_1 в департаменті «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради з питань зняття осіб із зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла. Отже, така довіреність не може вважатися документом, що підтверджує повноваження особи як представника для вчинення відповідних правочинів. Тому, працівником органу реєстрації було відмовлено в реєстрації місця проживання на підставі підпункту 3 пункту 87 Порядку, а саме особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості. Таким чином, приймаючи рішення щодо відмови у реєстрації місця проживання, департамент діяв відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень. У зв'язку із зазначеним, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування квартири від 03.04.2019 № 3144, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. (а. с. 19-20).
Відповідно до довіреності від 20.01.2023, посвідченої другим секретарем з консульських питань Посольства України в Словацькій Республіці Гомель Вірою Володимирівною, позивач уповноважив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми їх власності та підпорядкування, в усіх державних, громадських, господарських та інших організаціях, в органах ДРАЦС всіх районів і областей України, в їх архівних відділах, у відповідних органах юстиції, в Міністерстві Юстиції України, судах всіх інстанцій та юрисдикцій, Державній архівній службі України, в Міністерстві освіти України, ДП «Документ», в Міністерстві Закордонних Справ України, в Міністерстві внутрішніх справ та їх структурних підрозділах, в органах реєстраційної служби України, в органах державної виконавчої служби, а також бути його представником з питань (витребування документів, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, свідоцтва про розірвання шлюбу, довідок, витягів з реєстрів, оформлення інформаційної довідки про відсутність або наявність судимостей, консульської легалізації (проставлення штампу «Апостиль») документів, виданих на його ім'я, для подальшого використання їх за кордоном. Для чого надав представнику право: подавати та заповнювати від його імені заяви, розписуватися за нього, подавати та отримувати довідки, документи, повторні свідоцтва, зокрема свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, довідку про відсутність або наявність судимостей та інші документи, видані органами ДРАЦС та іншими установами та закладами, в отриманні документів за нього розписуватись, проводити необхідні розрахунки за нього та виконувати всі необхідні дії та формальності в межах та обсязі передбачених чинним законодавством для такого роду уповноважень (а. с. 18).
Представник позивача Орленко В.В. звернувся до відповідача із заявами власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 02.06.2023, в яких просив зняти із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 16, 17).
Відповідач 02.06.2023 відмовив позивачу у знятті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у зв'язку з тим, що особа не надала необхідних документів, а саме в дорученні не надано підстав для зняття з реєстрації місця проживання осіб (а. с. 16, 17 зворотній бік).
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся за захистом своїх прав з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі Закон 1871-IX) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1871-IX зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження (ч. 4 ст. 18 Закону № 1871-IX).
У разі подання заяви про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у паперовій формі представником такої особи додатково подаються:
1) документ, що посвідчує особу представника;
2) документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника) (ч. 5 ст. 18 Закону № 1871-IX).
Пунктом 13 ст. 18 Закону № 1871-IX визначено, що орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:
1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.
Відповідно до статті 29 Закону № 1871-IX рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок № 265), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Відповідно до пп. 5 п. 50 Порядку № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі, зокрема, заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Пунктом 61 Порядку № 265 визначено, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:
1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.
Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.
Відповідно до п. 62 Порядку № 265 у разі подання заяви, передбаченої підпунктом 1 або 5 пункту 50 цього Порядку, законним представником (представником) особи, крім документів, зазначених у пунктах 57 і 61 цього Порядку, додатково подаються:
1) документ, що посвідчує особу законного представника (представника);
2) документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини.
Згідно з п. 87 Порядку № 265 орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли:
1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);
2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;
3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;
9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.
У Додатку 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) міститься форма рішення на бланку самої особи заявника :
У знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено _________________________________________________________________
(зазначаються підстави,
_____________________________________________________________________ .
визначені пунктом 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)
______________________ ________ _______________
(найменування посади працівника, (підпис) (ініціали та прізвище)
що прийняв рішення)
___ ____________ 20__ р.
Рішення про відмову в декларуванні/реєстрації/знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”, про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв'язку, в тому числі засобами Порталу Дія (п. 90 Порядку № 265).
Як встановив суд, представник позивача Орленко В.В. при зверненні до департаменту із заявами власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) на підтвердження своїх повноважень надав довіреність від 20.01.2023, що посвідчена другим секретарем з консульських питань Посольства України в Словацькій Республіці - Гомель В.В.
Разом з тим, відповідач, відмовляючи у знятті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживання підставою такої відмови зазначив, що особа не надала необхідних документів, а саме в дорученні не надано підстав для зняття з реєстрації місця проживання осіб.
При цьому, у відзиві відповідач вказав, що у зазначеній довіреності відсутні повноваження Орленка В.В. представляти інтереси ОСОБА_1 в департаменті «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради з питань зняття осіб із зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла.
Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Статтею 25 ЦК України визначено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.
Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
Довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.
Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
Довіреність суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядок № 296/5).
Відповідно до пп. 1.1. п. 1 глави 4 Порядку № 296/5 довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя (п. 1.2.).
Згідно з пп. 2.1 п. 2 глави 4 Порядку № 296/5 у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.
Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Довіреність від імені кількох осіб може бути посвідчена на вчинення юридичних дій для досягнення спільної мети (п. 2.2.).
Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не посвідчується (п. 2.3).
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім'я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання) (п. 2.5.).
Як було зазначено вище, другий секретар з консульських питань Посольства України в Словацькій Республіці Гомель В.В. 20.01.2023 посвідчила довіреність, відповідно до якої позивач уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси, зокрема, в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми їх власності та підпорядкування, в усіх державних, громадських, господарських та інших організаціях, для чого надав представнику право: подавати та заповнювати від його імені заяви, розписуватися за нього, подавати та отримувати документи, але у даній довіреності відсутні повноваження Орленка В.В. представляти інтереси ОСОБА_1 в департаменті "Центр надання адміністративних послуг" Черкаської міської ради з питань зняття осіб із зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла.
Отже, така довіреність не може вважатися документом, що підтверджує повноваження особи як представника для вчинення відповідних правочинів.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач на підставі довіреності від 20.01.2023 не уповноважив ОСОБА_4 , на звернення до департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), оскільки згідно з пп. 2.1 п. 2 глави 4 Порядку № 296/5 у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у реєстрації місця проживання, відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень, а тому суд вважає, що рішення відповідача про відмову у задоволенні заяв власника житла (позивача) про зняття осіб із задекларованого/зареєстрованого місця проживання від 02.06.2023 є правомірним.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ