08 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/352/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "ПАВО ГРУП"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі
за позовом Приватного підприємства "ПАВО ГРУП"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
18.12.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "ПАВО ГРУП" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 914/352/23, подана 18.12.2023 через систему «Електронний суд» разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, позов у цій справі поданий у 2023 році, предметом якого є 1) визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09.02.2022 № 00396 "Про відміну застосування знижки при нарахуванні орендної плати"; 2) зобов'язання РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надати позивачу орендну знижку в розмірі 75 відсотків від суми орендної плати, встановленої у договорі оренди від 22.12.2021 нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.09.2015 №142 (нова редакція), на період з 22.12.2021 по 23.02.2023 включно шляхом видачі наказу про застосування знижки при нарахуванні орендної плати.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становив 2 684, 00 грн.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Виходячи з ціни позову та з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 8 588,80 грн, а саме: (2 684,00 грн *2)*200%= 10 736,00 грн*0,8.
Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 8 588,80 грн, який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною третьою статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду ухвалена 22.08.2023, повний текст складено 24.08.2023, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на постанову було 13.09.2023, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційною скаргою скаржник звернувся18.12.2023 через систему «Електронний суд», тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник зазначає, що у зв'язку із складним економічним становищем, викликаним зупиненням роботи підприємства, спричиненим воєнним станом, закриттям аеропортів, в яких розміщені магазини безмитної торгівлі скаржника, дана обставина призвела до неспроможності забезпечити повноцінну діяльність офісного приміщення, його обладнання та робочого персоналу.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням доводів щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження через воєнний час та складне економічне становище, оскільки посилання на ці обставини не є безумовною підставою для поновлення строку оскарження та не можуть бути розцінені судом поважними або непереборними обставинами для поновлення строку на касаційне оскарження.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що скаржник був обізнаний про подання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2023, оскільки ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 відкладено розгляд справи за клопотанням позивача у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника.
Отже доводи скаржника щодо пропущення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, викладені в клопотанні, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки носять суб'єктивний характер і є такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства "ПАВО ГРУП" залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 23.01.2024 року, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай