18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
08 січня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1459/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича від 02 січня 2024 року про забезпечення позову у справі
за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТР МБО-Т»
про стягнення 2 851 893,52 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТР МБО-Т»
до Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича
про визнання договору недійсним
без повідомлення учасників справи,
Господарським судом Черкаської області розглядається справа за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТР МБО-Т» про стягнення 2 851 893,52 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТР МБО-Т» до Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт № 20/VII-21 від 20.07.2021.
03 січня 2024 року від Фізичної особи-підприємця Гулака О.В. надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на земельні ділянки, що належать ТОВ «ЕКОЦЕНТР МБО-Т», кадастрові номери 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що за договором про виконання проектних робіт № 20/VІІ-21 сторони підписали акт № 11-VII-22 здачі-приймання виконаних проектних робіт на суму 2 250 000,00 грн, яким засвідчили, що проектна документація виготовлена відповідно до умов договору. ТОВ «ЕКОЦЕНТР МБО-Т» прийняло без заперечень але не оплатило виконані роботи.
Товариство суму боргу не сплачує понад рік, проте раніше в усному порядку обіцяло виконати своє зобов'язання.
Згодом заявнику стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 (директор і один із учасників товариства). Нотаріусом, за заявою спадкоємця, заведена спадкова справа щодо переходу прав та обов'язків (спадщини) від померлого до спадкоємців, також нотаріусом видане свідоцтво на управління спадщиною ОСОБА_2 . Заявнику з ЄДРПОУ стало відомо, що 09.10.2023 у підприємства змінився керівник на ОСОБА_2 , 12.10.2023 змінилася адреса юридичної особи. Жодних повідомлень з цього приводу боржником не направлено, що свідчить про те, що боржник намагається уникнути сплати боргу. Крім того відкрите кримінальне провадження № 12023250310003507 за фактом підроблення протоколу загальних зборів учасників товариства з метою зміни директора.
З відкритих реєстраційних джерел заявнику відомо, що товариству на праві приватної власності належать дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269.
Заявник вважає очевидним, що у разі їх відчуження третім особам до сплати йому боргу, товариство не зможе виконати свої зобов'язання перед ним.
Наскільки відомо заявнику, наразі Прокопова В.А. (спадкоємиця учасника і новий директор боржника) до моменту відкриття спадщини намагається продати вказані вище земельні ділянки третім особам, тоді ТОВ «Екоцентр МБО-Т» не мало б достатньо майна для погашення існуючих боргів.
02 січня 2024 року заявник дізнався, що земельні ділянки продаються через електронну платформу OLX за посиланням https://www.olx.Ua/d/uk/obyavlenie/zеmelna-dlyanka-8ga-IDU43h6.html, https://www.olx.Ua/d/uk/obyavlenie/zemelna-dlyanka-16ga-IDU43km.htinl,
з описом: земельна ділянка 8,0 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, знаходиться за адресою: вул. Героїв Холодного Яру,75 км дороги Р-12 (район ПАТ «Азот»), кадастровий номер 7124989000:03:001:1270, тел. НОМЕР_1 , земельна ділянка 16,0 га для виробництва та розподілу електроенергії, знаходиться за адресою аул. Героїв Холодного Яру, 75 км дороги Р-12 (район ПАТ «Азот»), кадастровий номер 7124989000:03:001:1269, тел. НОМЕР_1 .
Таким чином, заявник зазначає, що існує реальна загроза того, що до завершення судового розгляду справи, право власності на належне товариству майно може бути переоформлене на іншу особу, що призведе до неможливості (значного ускладнення) реального стягнення існуючої заборгованості; вважає, що запобігання подібним діям товариства зі спірним майном можливе шляхом накладення на нього арешту.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
У постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Суд відзначає, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав товариства та не призведе до порушення балансу інтересів.
Існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за первісним позовом за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення його позову.
Припущення стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову ФОП Гулака О.В. підтверджується фактами наведеними заявником у своїй заяві.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 910/20007/20, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/18739/16 та ін.).
Суд дійшов висновку, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову у справі з великою ймовірністю ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення у даній справі щодо стягнення коштів на користь позивача за первісним позовом у разі задоволення його позову.
У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану, тому відсутні підстави вважати, що права товариства чи баланс інтересів будуть порушені.
Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Отже, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності клопотання учасника справи, є правом суду, а не обов'язком. Беручи до уваги, що забезпечення позову не впливає на майновий стан товариства господарський суд не вважає за доцільне застосовувати зустрічне забезпечення.
Суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича від 02 січня 2024 року про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: земельні ділянки ТОВ «ЕКОЦЕНТР МБО-Т» з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269.
Ухвала суду, з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 08.01.2024.
Строк пред'явлення до виконання - 08.01.2027.
Стягувач: Фізична особа - підприємець Гулак Олег Володимирович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТР МБО-Т» (вул. Хрещатик, 130, кв. 149, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 43355048).
Ухвала суду протягом 10 днів з дня її підписання може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.В. Чевгуз