29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" грудня 2023 р. Справа № 924/1172/23
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин
про стягнення 465 293,42 грн., з яких 460 752,00 грн. основного боргу, 1 865,70 грн. інфляційних втрат та 2 675,72 грн. 3% річних
06.11.2023р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті", м. Запоріжжя до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин про стягнення 465 293,42 грн., з яких 460 752,00 грн. основного боргу, 1 865,70 грн. інфляційних втрат та 2 675,72 грн. 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.11.2023р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.
Ухвалою від 08.11.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №924/1172/23 для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
22.11.2023р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у наданому відзиві та клопотанні про зменшення відсотків річних, інфляційних втрат та відстрочення виконання рішення суду просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У разі ухвалення рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити на 90% розмір 3% річних та втрат від інфляції. У разі ухвалення рішення про часткове або повне задоволення позовних вимог надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з моменту його ухвалення.
Відповідач, звертає увагу суду на важке фінансове становище, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача.
Зокрема, станом на 20.11.2023 року прострочена заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за реалізовану електроенергію складає 23 594,12 млн. грн. Так, всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету, а також для забезпечення безпеки в роботі АЕС. Вказує, що Торгово-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022р. визнала форс - мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022р. до її офіційного закінчення. Окрім того, відповідачем втрачено значні виробничі потужності у зв'язку з зупиненням ВП ЗАЕС, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан відповідача та спричинили збитки за 2022 року у розмірі майже 12,4 млрд грн.
З посиланням на необхідність збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій вважає, що негайне виконання рішення суду про стягнення грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об'єктів атомної енергетики, чим загрожує безпеці держави та населенню України взагалі, а також може спричинити невиконання ДП "НАЕК "Енергоатом" спеціальних обов'язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. З вищевикладених обставин просить зменшити розмір 3% річних та втрат від інфляції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.05.2023р. між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті" (далі - постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-23-20065 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначені в специфікації № 1 до цієї угоди, та є невід'ємною її частиною.
Предметом поставки по даному договору є товар: код ДК 148810000-2 абразивні вироби (п. 1.2 Договору).
Згідно з пунктами 3.1. та 3.2 Договору строк поставки товару становить 70 днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок позивача на умовах DPP згідно ІНКОТЕРМС 2020 року на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад № 6, вулиця Енергетиків, будинок 36, місто Нетішин, Хмельницька область, 30100.
За умовами п.п. 4.1 - 4.3 Договору ціна товару становить 460 752,00 грн., разом з ПДВ. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по зазначеній угоді визначається специфікацією № 1. До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставка до складу вантажоотримувача.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється підприємством шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку відповідача.
Відповідно до пунктів 7.1 та 7.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), не вважається форс-мажорною обставиною.
Сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомити іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.
Згідно з пунктом 8.1 Договору у разі невиконання бо неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.
Всі спірні питання, пов'язані з виконанням сторонами умов цього договору, вирішуються сторонами у досудовому порядку шляхом пред'явлення претензій. У випадку не вирішення спірних питань у досудовому порядку, спори вирішуються у судовому порядку. (п. п. 9.1., 9.3. договору).
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 11.1 Договору).
Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.
Зі змісту специфікації № 1 (додаток № 1) до Договору вбачається, що сторони домовилися про поставку дисків відрізних алмазних на суму 460 752,00 грн. разом з ПДВ.
У Додатку № 2 до Договору сторони погодили технічні вимоги.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 460 752,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №126 від 17.05.2023р. на суму 87 612,00 грн. та №444 від 23.06.2023р. на суму 373 140,00 грн.
Проте, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, останній звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пунктах 5.1 та 5.4 Договору сторонами погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється підприємством шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоодержувача, за умови відповідності поставленої продукції вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку відповідача.
Оскільки поставка товару відбулась за видатковими накладними №126 від 17.05.2023р. на суму 87 612,00 грн. та за видатковою накладною №444 від 23.06.2023р. на суму 373 140,00 грн.
Водночас, матеріали справи не містять докази сплати відповідачем коштів за поставлений позивачем товар, що також не заперечується ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС". Відтак, 460 752,00 грн. заборгованості слід стягнути в судовому порядку, задовольнивши відповідну позовну вимогу.
У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати згідно поданих розрахунків.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
З врахуванням вищевикладеного, судом здійснено у ІПС "Законодавство" перерахунок 3% річних та втрат від інфляції та встановлено їх правомірність.
Щодо доводів відповідача про неможливість виконання зобов'язань та необхідність звільнення його від відповідальності, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та дією форс - мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пунктів 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), не вважається форс-мажорною обставиною.
Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Відповідач як на форс-мажорні обставини посилається, зокрема на введення воєнного стану на території України, що засвідчено як форс-мажорна обставина відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, внаслідок чого він не має можливості виконати свої договірні зобов'язання.
Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання відповідача (оплату поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв'язку.
Відповідач не підтвердив неможливості виконувати свої зобов'язання за договором у передбачений ним строк внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.
Окрім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.
З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище. За положеннями ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Додатково суд враховує, що за умовами п. 7.3 Договору сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомити іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.
Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар, роботи, послуги, кошти та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Однак, жодного повідомлення позивача з боку відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин не надходило. Відповідних доказів відповідач також не надав суду.
Таким чином, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, що останній не мав можливості виконати свої зобов'язання з оплати постановлено товару за договором внаслідок форс-мажорних обставин, в тому числі і зазначених у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
З приводу клопотання відповідача про зменшення 3% річних та втрат від інфляції судом враховується наступне. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Таким чином, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, може зменшити загальний розмір неустойки як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання та відмовити у їх стягненні (п.25 постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).
В той же час, 3% річних та втрати від інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за весь час користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц тощо).
Судом в даній справі не встановлено особливих обставин, які в свідчили про можливість зменшення 3% річних та втрат від інфляції, оскільки останні в даному випадку є відшкодуванням матеріальних втрат ТОВ "Прайм Ріелті" від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за весь час користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, суд відмовляє у зменшенні розміру 3% річних та втрат від інфляції.
З приводу твердження відповідача про те, що позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору, господарський суд звертається до правової позиції, яка висловлена послідовно у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 27.12.2018 у справі №127/8837/16-ц, від 25.04.2019 у справі №175/1387/16-ц, від 22.05.2019 у справі №569/2609/15-ц, від 13.11.2019 у справі №2-2550/09. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Таким чином, суд засвідчує, що в даному випадку продавець (постачальник) наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини першої статті 712 ЦК України на отримання від покупця за поставлений постачальником товар певної грошової суми, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і шляхом безпосереднього звернення до суду з відповідним позовом. В даному випадку позивач скористався своїм правом вимоги щодо оплати за поставлений постачальником товар, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно з ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Суд зазначає, що недотримання процедури досудового врегулювання спору не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.
Отже, сторона, що постраждала, може завжди звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов'язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором.
Відтак, приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті" м. Запоріжжя до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин про стягнення 465 293,42 грн. заборгованості з оплати товару за договором поставки №53-124-01-23-20065 від 05.05.2023 року, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
У відзиві на позов відповідач просить надати йому відстрочення виконання рішення суду тривалістю 1 рік з моменту його ухвалення.
Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Також відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач вказує на його складне фінансове становище, що склалося у зв'язку із функціонуванням нового ринку електроенергії, запровадженням воєнного стану на території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).
Враховуючи те, що існування заборгованості, яка підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони винесені, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Враховуючи вищезазначені судом обставини у сукупності, в тому числі вину відповідача у виникненні спору, відсутність доказів наявності виключних обставин, які об'єктивно свідчать про неможливість виконання рішення, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті" (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 63, код 33320024) 460 752,00 грн. (чотириста шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 00 коп.) основного боргу,2 675,72 грн. (дві тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 72 коп.) 3% річних, 1 865,70 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять гривень 70 коп.) втрат від інфляції, 6 979,40 грн. (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 40 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В. Заярнюк
1 - до справи,
2 - позивачу (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 63) код 33320024, та на ел. prime.rieti@live.com
3 - відповідачу 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; (код 24584661)
4- відповідачу 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 (код 21313677) та на ел. office@khnpp.atom.gov.ua).