Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" січня 2024 р. Справа № 922/4745/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (адреса: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37999518)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДН" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 94-А; код ЄДРПОУ 32728468)
про стягнення 14488,57 грн.
без виклику учасників справи
Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДН" (далі - відповідач) на користь держави «грошове стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» в розмірі 14 488,57 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов природоохоронного законодавства щодо надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу з 19.11.2017 по 15.10.2018, що є порушенням Закону України “Про охорону атмосферного повітря” та є підставою для відшкодування на користь держави заподіяної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 відкрито провадження у справі № 922/4745/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв'язку та поштового зв'язку направлено копію ухвали від 14.11.2023 про відкриття провадження у справі.
Зокрема, копія ухвали була доставлена до електронного кабінету позивача в системі Електронний суд 14.11.2023, про що свідчить відповідна довідка від 14.11.2023.
Також копію ухвали була направлена на поштову адресу відповідача, та вручена його представнику, про що свідчать залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 43).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач надіслав до суду відзив (вх. № 33064 від 04.12.2023), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що 25.07.2012 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області видано відповідачу дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 строком на 5 років до 25.07.2017. При цьому, станом на проміжок часу за який позивачем нараховано шкоду (з 19.11.2017 по 15.10.2018) даний дозвіл був чинним на підставі статті 1-1 Прикінцевих положень Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
За таких обставин, відповідач зазначає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що він порушив вимоги Закону України “Про охорону атмосферного повітря” здійснюючи викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин з 19.11.2017 по 15.10.2018 за відсутності відповідного дозволу.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 33826 від 08.12.2023) в якій наполягає на правовій позиції, викладеній у позовній заяві, та окремо звертає увагу суду на те, що в термін з 26 по 30 березня, коли позивачем проводилася перевірка діяльності відповідача, у останнього був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Зазначене зафіксовано актом перевірки № 210/01-04/02-09 від 06.04.2018 за результатами якого надано припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства № 77/02-09 від 06.04.2018, який в подальшому відповідачем був виконаний, проте з порушенням строку, передбаченого даним приписом. Відповідно, оскільки відповідач протягом певного проміжку часу здійснював викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без відповідного дозволу, він має відшкодувати на користь держави заподіяну шкоду.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подачі заперечень у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2023.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, позивачем з метою виконання плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік затвердженого наказом Держекоінспекції № 710 від 30.11.2017 щодо проведення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства відповідачем, керуючись ст. ст. 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, відповідно до наказу від 19.03.2018 за № 210/01-04 та направлення, в термін з 26 по 30 березня проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності.
Перевіркою (візуальним обстеженням) встановлено, що опалення приміщення будівлі автоцентру площею 1580 кв. м., а також підігрів гарячої води, здійснюється за допомогою двох котлів PROTHERM 120 SOR/ SOO, Потужністю 100 кВт кожний. Кількість спожитого природного палива вказаними котлами у 2017 році становить 34672 м. куб.; у січні, лютому 2018 року 11957 м. куб. Приміщення котельної в якому розташовуються дані котли обладнане витяжною трубою. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: котли PROTHERM 120 SOR/ SOO - 2 одиниці на момент перевірки відсутній.
За результатами перевірки господарської діяльності відповідача, позивачем складено акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 210/01-04/02-09 від 06.04.2018, який підписаний особисто директором підприємства Соляником І. В. - без зауважень.
06.04.2018 позивачем складено припис № 77/02-09, щодо усунення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, який підписано та отримано особисто директором підприємства Соляником І. В.
З метою перевірки виконання відповідачем припису від 06.04.2018 за № 77/02-09 відповідно до наказу позивача № 1041/12-02 та направлення № 1041/12-02/08-04 від 17.11.2020, керуючись ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, в термін з 19 по 20, з 23 по 25.11.2020 позивачем проведена позапланова перевірка виконання відповідачем вимог припису.
Перевіркою зафіксовано, що відповідач виконав вимоги припису, але невчасно, про що складено акт позапланової перевірки № 1041/12-02/08-04 від 25.11.2020, який підписано представником відповідача (за довіреністю) Братовченко М. А. без зауважень. Так, в ході перевірки встановлено, що п/п № 1 припису № 77/02-09 від 06.04.2018 виконано з порушенням зазначеного у приписі терміну (до 06.07.2018). Зокрема, встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за адресою: вул. Клочківська, 94-А, м. Харків, здійснювались від 1 організованого джерела викиду забруднюючих речовин, а саме: 2 котлів PROTHERM 120 SOR/ SOO (джерело викиду № 1 - димова труба). Також зафіксовано, що 16.10.2018 відповідачем отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-4356, тобто джерело викиду № 1 працювало за відсутності відповідного дозволу у період з 19.11.2017 по 15.10.2018, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
З посиланням на зазначені обставини, на підставі ст. ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 № 414/34697 позивачем здійснено розрахунок заподіяних збитків.
З цією метою, 19.11.2020 позивачем направлено відповідачу Запит (вимогу), щодо надання інформації стосовно кількості часу роботи джерел викидів.
Відповідно до довідки від 25.11.2020 за № 2-11-20 за підписом директора підприємства відповідача, фонд роботи організованого джерела викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за вказаний період становить - 867,2 годин.
З посиланням на вказану вище Методику, позивачем розраховано, що відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря заподіяно шкоду в розмірі 14488,57 грн.
З метою досудового врегулювання спорів, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 1554-08-04 від 20.03.2023 із пропозицією добровільного відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 14488,57 грн.
Однак, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді, а викладені у ній вимоги - без задоволення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Разом з тим, в процесі розгляду даної справи, відповідач не визнає заявлений позов, надав суду Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 25.07.2012 зі строком дії до 25.07.2017. Відповідач вказує, що станом на проміжок часу за який позивачем нараховано шкоду (з 19.11.2017 по 15.10.2018) даний дозвіл був чинним на підставі статті 1-1 Прикінцевих положень Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
На підставі ст. 20 цього ж Закону та Положення про Державну екологічну інспекцію в Україні, затверджену Указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 за до повноважень Державної екологічної інспекції, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків (шкоди).
Одночасно, зважаючи на те, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, такі правовідносини також регулюються нормами Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та приписами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008 (далі за текстом - Методика).
На підставі ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» суб'єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг.
Відповідно до п. п. 2.1.2, 2.2 Методики № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до п. 2.2 Методики № 369, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
В даному випадку, актом, складеним за результатами планового (поза планового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 1041/12-02/08-04 від 25.11.2020 (а. с. 25-29) встановлено, що відповідач за період з 19.11.2017 по 15.10.2018 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди.
Саме з посиланням на висновки, викладені в цьому акті, та на підставі Методики № 639 позивачем нараховану до відшкодування шкоду за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди.
Таким чином, основною підставою для нарахування позивачем шкоди є відсутність у відповідача необхідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 19.11.2017 по 15.10.2018.
Однак, як свідчать матеріали справи, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 25.07.2012 було видано відповідачу Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 зі строком дії до 25.07.2017 на викиди за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 94 “А”.
Матеріали справи також свідчать про те, що за зазначеною адресою знаходиться приміщення автоцентру площею 1580 кв. м., де провадиться діяльність з продажу нових транспортних засобів та знаходиться станція технічного обслуговування автомобілів. Опалення приміщення здійснюється природним газом (що також встановлено позивачем в процесі перевірки). З часу отримання дозволу № 6310136300-203, ані вид діяльності, ані перелік суб'єктів, що здійснюють цю діяльність, ані перелік обладнання для опалення не змінилися.
У той же час, пунктом 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону атмосферного повітря" установлено, що строк дії дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до третьої групи, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" та який на момент набрання чинності зазначеним Законом є дійсним, є необмеженим.
Суд констатує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" набрав чинності 26.04.2014, тобто в той час, коли строк дії виданого відповідачу Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 був дійсним.
Відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 р. № 177 «Про затвердження Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря», взяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:
- об'єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік;
- видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до Інструкції.
В результаті проведеної у 2018 році інвентаризації викидів для ТОВ «ТДН», присутності хоча б однієї забруднюючої речовини (або групи речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, а також обсягів потенційних викидів рівних або таких, що перевищують порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до вищезазначеної Інструкції не виявлено.
Відповідно до Додатку 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 р. № 108 «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організації та громадян-підприємців», визначено Перелік виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування.
В результаті проведеної у 2018 році інвентаризації викидів для відповідача, виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування, також не виявлено
Єдиним видом діяльності Відповідача є надання у оренду нежитлового приміщення за вищезазначеною адресою. За цією адресою відсутнє будь-яке виробництво (що також засвідчено і позивачем в процесі перевірки в 2018 році), автосалон та СТО на державному обліку не перебувають (про це зазначено у Додатку до дозволу).
Виходячи з цього можна зробити висновок, що нежитлова будівля автоцентру, яка належить відповідачу, відноситься до третьої групи об'єктів в розумінні частини 7 статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Про те, що будівля автоцентру відноситься до третьої групи об'єктів в розумінні частини 7 статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, зазначено також у самому дозволі № 6310136300-203, а, саме, у Додатку до нього (остання сторінка, розділ 5).
Зазначене в свою чергу свідчить про те, що в на підставі положень пункту 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону атмосферного повітря" строк дії Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 був необмеженим (тобто діючим) до отримання відповідачем нового Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-4356 (яким попередній дозвіл № 6310136300-203 було анульовано).
Як свідчать матеріали справи, відповідач листом від 25.12.2020 повідомляв позивача про наявність в нього діючого станом на 2017-2018 роки дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203, однак зазначені обставини позивачем були залишені поза увагою.
Окрім того, як свідчать матеріали справи, 16.10.2018 відповідач отримав новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-4356.
У Додатку до нового дозволу № 6310136300-4356 від 16.10.2018 зазначено (остання сторінка, розділ 6): «…Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 № 6310136300-203 підлягає анулюванню (за зверненням суб'єкта господарювання) з моменту введення в дію дозволу від 16.10.2018р. № 6310136300-4356».
Зазначене також засвідчує той факт, що Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 № 6310136300-203 станом на період часу з 19.11.2017 по 15.10.2018 (за який позивачем нараховано шкоду стягнення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи) був діючим.
В свою чергу, наявність у відповідача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами станом на період часу з 19.11.2017 по 15.10.2018 (за який позивачем нараховано шкоду стягнення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи) свідчить, що у діях відповідача відсутня зокрема неправомірність його поведінки та вина в заподіянні шкоди як основні елементи складу цивільного правопорушення. Зазначене в свою чергу унеможливлює притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, як на цьому наполягає позивач при поданні позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку що заявлений в межах даної справи позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування, а тому в його задоволенні слід відмовити .
З урахуванням вимог ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак