Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4644/23
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570)
до ОСОБА_1 (64420, Харківська область, Зачепилівський район, с. Леб'яже, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 51445,16 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № б/н від 15.07.2011 в розмірі 51445,16 грн, з яких: 7652,35 грн заборгованість за кредитом, 18295,92 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 21000,00 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 4496,89 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Крім того, позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 15.07.2011 в частині здійснення повної та своєчасної сплати кредиту, процентів та комісії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4644/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
30.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№32917) про призначення справи №922/4644/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 07.12.2023 в задоволенні клопотання відповідача (вх.№32917 від 30.11.2023) про перехід до розгляду справи №922/4644/23 за правилами загального позовного провадження відмовлено.
11.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання, яке зареєстровано 12.12.2023 за вх.№32917, про встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву з дня ознайомлення з матеріалами справи.
13.12.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№34419), в якому відповідач просить поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що відповідач не отримав копію позовної заяви, фактично не проживає за адресою своєї реєстрації: 64420, Харківська область, Красноградський район, с. Леб'яже та лише 05.12.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зокрема посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо виникнення заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 15.07.2011, а надані до позовної заяви виписки по рахункам не підтверджують надання відповідачу кредитних коштів та їх користування відповідачем, згідно заяви відповідача про відкриття поточного рахунку від 15.07.2011 (арк. 14), на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Так, відповідач стверджує, що відповідно до заяви, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог від 15.07.2011, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 - це валютний рахунок USD (долар США), а не, як зазначає позивач у позовній заяві, на поточний рахунок № НОМЕР_3 валюта UAH (Українська гривня).
Крім того, відповідач вважає, що позивачем подано позов після спливу строку позовної давності, який визначено у п.3.18.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг", у зв'язку з чим просить суд, у разі визнання наявності підстав для задоволення позову, застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 14.12.2023 задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№ 34419 від 13.12.2023). Поновлено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (вх.№ 34419 від 13.12.2023). Прийнято відзив на позовну заяву до розгляду (вх.№34419 від 13.12.2023). Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву з дня ознайомлення з матеріалами справи.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив у строки встановлені судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 07.11.2023, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Позивач у позовній заяві обгрунтовує свої позовні вимоги посилаючись на те, що 15.07.2011 фізичною особою - підприємцем Арутюнян Ліаною Валеріївною було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява), згідно якої відповідач приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг” (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 15.07.2011 (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Позивачем також зазначено, що відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_3 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг”.
Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /
Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.181.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Відповідно до 3.18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
За твердженням позивача, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 42000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. №10221HAG3S032 від 20.10.2023 (Поточний рахунок № НОМЕР_3 валюта UAH (Українська гривня).
Відповідно до розділу Умов 3.18.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - “період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню”), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Позивачем зазначено, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором відповідач станом на 18.10.2023 має заборгованість - 51445,16 грн, яка складається з:
- 7652,35 грн - заборгованість за кредитом;
- 18295,92 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 4496,89 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 21000,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Проте, за твердженням позивача, у порушення зазначених норм закону та умов Договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Згідно з ст. 58, 59 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Арутюнян Ліана Валеріївна припинила підприємницьку діяльність 30.01.2020 за власним рішенням, номер запису: 24570060004000494.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), згідно з якою у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
При цьому, суд відзначає, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зазначене свідчить про те, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень щодо суті спору.
Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад по справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.
Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Таким чином, суд вказує, що з огляду на визначені позивачем позовні вимоги, до предмету доказування у даній справі входять обставини, які свідчать про неналежне виконання відповідачем зобов'язань обумовлених умовами договору, а саме, порушення строку оплати.
Означені обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих у розумінні умов договору та норм процесуального законодавства доказів.
Однак, судом встановлено, що у підтвердження таких доводів позивачем не надано жодного первинного документу, щоб свідчив би про наявність заборгованості, або ж доказу, який би підтверджував твердження позивача щодо порушення відповідачем строків здійснення оплати саме за договором банківського обслуговування від 15.07.2011.
Так, позивачем до позовної заяви надано заяву відповідача про відкриття поточного рахунку (арк.14) від 15.07.2011, відповідно до якої відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 - це валютний рахунок USD (долар США), а не, як зазначає позивач у позовній заяві, на поточний рахунок № НОМЕР_3 валюта UAH (Українська гривня).
Згідно наданої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 06.12.2023 за № АВOCAFGOT1E9ZMBJ2 за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем, зокрема за угодою від 01.03.2011, відповідно до якої відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_3 .
Втім, суд вказує, що ані до позовної заяви в якості додатків не було додано банківської виписки з рахунку № НОМЕР_2 , ані в переліку додатків до позовної заяви такої банківської виписки також не міститься. Більш того, суд також вказує, що й в самій позовній заяві позивач також не посилається на такий доказ як банківська виписка по рахунку № НОМЕР_2 .
Крім того, позивачем також й не вказувалось про неможливість подання такого доказу, такий доказ також й не був поданий в ході розгляду даної справи, зокрема, й станом на час винесення рішення.
Більш того, в ході розгляду цієї справи позивач не звертався до суду з заявою про зміну підстав позову в порядку ст. 46 ГПК України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного первинного документу, щоб свідчив би про наявність заборгованості за договором банківського обслуговування від 15.07.2011, у зв'язку з чим в задоволенні позову суд відмовляє як необгрунтованому.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, за змістом названих норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 04.06.2018 у справі № 920/225/17, від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17).
За наведених вище обставин, позовна давність у цій справі не застосовується з підстав необґрунтованості позовних вимог та відсутності порушеного права позивача при зверненні до суду з цим позовом.
Зважаючи на те, що у позові відмовлено повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 7, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 261, 257, 525, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 53, 73-74, 77, 129, 233, 236-240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "08" січня 2024 р.
Суддя І.О. Чистякова