ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.01.2024Справа № 910/16524/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд"
про стягнення 98 778,85 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд» про стягнення 98 778,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 104953 від 20.04.2022, в частині порушення строків надання послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
26.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16524/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.10.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20 квітня 2022 року між Національним банком України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд» (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір №104953 (далі - Договір), за умовами якого
виконавець зобов'язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до Договору) надати на свій ризик власними силами та засобами (із залученням у разі потреби співвиконавців) у строки, встановлені у Договорі, послуги з поточного ремонту приміщень адмінбудівлі банку по вул. Січових Стрільців, буд. 15, у м. Києві (ІІ етап) - 45450000-6 в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до Договору), з дотриманням чинних будівельних норм і правил, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги на умовах, передбачених цим Договором.
Послуги за цим Договором надаються протягом 210 календарних днів з дня надіслання замовником листа про початок надання послуг. Звітним періодом за Договором є місяць (пункт 2.1 Договору в редакції Додаткового договору №104971).
Відповідно до п. 2.2 Договору в редакції Додаткового договору №104971 виконавець протягом 3 робочих днів, з дня направлення замовником листа про початок надання послуг, надає замовнику план-графік надання послуг за цим Договором.
Згідно з пунктами 2.5-2.7 Договору в редакції Додаткового договору №105444 приймання-передача наданих послуг оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в (УПВ)) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), відповідно до змін №1 до Кошторисних норм України у будівництві, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.04.2022 №67, які виконавець надає замовнику на підпис протягом 2 (двох) робочих днів після надання послуг у відповідному місяці.
Замовник розглядає надані довідку та акт протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання та у разі відсутності зауважень підписує та передає один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та строки для їх усунення.
Якщо при прийманні-передачі наданих послуг будуть виявлені недоліки (дефекти), що виникли з вини виконавця, замовник, письмово повідомивши виконавця, у порядку, визначеному пунктами 6.3 і 6.4 Договору, має право не підписувати довідку та акт і затримати здійснення оплати наданих послуг до усунення виконавцем за власний рахунок виявлених недоліків (дефектів).
У відповідності до п. 2.8 та п. 2.9 Договору після надання послуг у повному обсязі виконавець протягом 2 (двох) робочих днів письмово повідомляє замовника про завершення надання послуг та передає на підпис замовнику акт про приймання-передачу наданих послуг в повному обсязі.
У разі виникнення обставин, що призводять до необхідності призупинення надання послуг, визначених умовами Договору (зокрема, у випадку необхідності надання додаткових послуг, не зазначених у початковій кошторисній документації та локальних кошторисах, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту), сторони вправі призупиняти надання таких послуг шляхом підписання відповідного акта з зазначенням причин призупинення надання таких послуг; відновлення надання послуг здійснюється з дати, вказаної у листі замовника про продовження надання послуг. У такому випадку тривалість призупинення надання послуг за Договором не враховується у строк надання послуг, визначений пунктом 2.1 Договору.
Пунктом 3.1 Договору в редакції Додаткового договору № 105604 узгоджено, що загальна вартість послуг за цим Договором становить 6 131 610,14 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 1 021 935,02 грн., відповідно до договірної ціни (додаток 1 до Договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток 2 до Договору), і включає в себе сплату усіх податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним податковим законодавством України, та інші витрати, пов'язані з наданням послуг за Договором.
Ціна Договору встановлюється твердою і незмінною на весь обсяг та строки надання послуг і не змінюється, за винятком таких випадків і лише за згодою сторін: змінюється законодавство з питань оподаткування, обов'язкове застосування положень якого призводить до зміни вартості послуг (пункт 3.3 Договору).
За умовами п. 4.1 та п .4.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 105444 замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання сторонами довідки та акта.
Оплата здійснюється за умови наявності у довідці та акті посилання на повний номер і дату укладення Договору, останнього додаткового договору до Договору (у разі укладення), вартості фактично наданих послуг.
Пунктом 5.1.25 Договору узгоджено, що виконавець зобов'язаний використовувати кошти за цим Договором відповідно до плану-графіку зазначеного у п. 2.2 цього Договору.
Відповідно до п. 7.10 Договору у разі порушення виконавцем зобов'язання, визначеного п. 5.1.25 Договору, виконавець на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 2% від суми коштів, які не були використані відповідно до плану-графіку, протягом 7 робочих днів від дати отримання такої вимоги від замовника окремо за кожен факт порушення.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладення в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 01.03.2023 включно (пункт 15.1 Договору в редакції Додаткового договору №105444).
Відповідно до плану-графіку використання коштів (Додаток № 3 до Договору), виконавець протягом строку дії Договору на 2022-2023 роки мав виконати будівельно-монтажні роботи на суму 6 131 610,14 грн., а саме: у вересні 2022 року на суму 267 345,58 грн., у жовтні 2022 року на суму 1 500 000,00 грн., у листопаді 2022 року нас уму 1 400 000,00 грн., у грудні 2022 року на суму 1 300 000,00 грн., у січні 2023 року на суму 700 000,00 грн., у лютому 2023 року на суму 964 264,56 грн.
В той же час, як зазначає позивач, відповідно до Акту від 20.02.2023 про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі відповідно до умов Договору, виконавцем надано послуги загальною вартістю 1 192 675,78 грн., з яких у вересні згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 29.09.2022 на суму 267 345,58 грн., у жовтні 2022 року згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 20.10.2022 та № 4 від 14.11.2022 на суму 478 625,97 грн., у листопаді 2022 року не виконано, у грудні 2022 року згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 22.12.2022 та № 6 від 29.12.2022 на суму 385 264,83 грн., у січні 2023 року не виконано, у лютому 2023 року згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 7 та № 8 від 20.02.2023 на суму 61 431,05 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що по закінченню строку дії Договору, виконавцем не надано послуги на загальну суму 4 938 934,36 грн., в зв'язку з чим, позивачем на підставі пунктів 5.1.25 та п. 7.10 Договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 98 778,85 грн., а саме за жовтень 2022 року в розмірі 20 427,48 грн., за листопад 2022 року в розмірі 28 000,00 грн., за грудень 2022 року в розмірі 18 294,70 грн., за січень 2023 року в розмірі 14 000,00 грн. та за лютий 2023 року в розмірі 18 056,67 грн.
27.04.2023 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 65-0008/29120 від 26.04.2023, у якій на виконання п. 7.10 Договору вимагав протягом 10 робочих днів сплатити штраф у розмірі 98 778,85 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У частинах 1, 2 статті 193 ГК визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема з договорів та інших правочинів.
У частині 1 статті 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини сторін у справі, що розглядається, виникли з договору підряду на виконання будівельних робіт. При цьому, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, цей договір є належною в розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з узгодженого сторонами у відповідності до умов Договору плану-графіку використання коштів (Додаток № 3 до Договору), виконавець протягом строку дії Договору на 2022-2023 роки мав виконати будівельно-монтажні роботи на суму 6 131 610,14 грн., а саме: у вересні 2022 року на суму 267 345,58 грн., у жовтні 2022 року на суму 1 500 000,00 грн., у листопаді 2022 року нас уму 1 400 000,00 грн., у грудні 2022 року на суму 1 300 000,00 грн., у січні 2023 року на суму 700 000,00 грн., у лютому 2023 року на суму 964 264,56 грн.
Однак, відповідно до Акту від 20.02.2023 про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі відповідно до умов Договору, виконавцем виконано роботи загальною вартістю 1 192 675,78 грн., з яких у вересні згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 29.09.2022 на суму 267 345,58 грн., у жовтні 2022 року згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 20.10.2022 та № 4 від 14.11.2022 на суму 478 625,97 грн., у листопаді 2022 року не виконано, у грудні 2022 року згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 22.12.2022 та № 6 від 29.12.2022 на суму 385 264,83 грн., у січні 2023 року не виконано, у лютому 2023 року згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт № 7 та № 8 від 20.02.2023 на суму 61 431,05 грн.
Таким чином, відповідачем порушено план-графік використання коштів та відповідно строки виконання робіт за Договором, що відповідачем не спростовано, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Пунктом 5.1.25 Договору узгоджено, що виконавець зобов'язаний використовувати кошти за цим Договором відповідно до плану-графіку зазначеного у п. 2.2 цього Договору.
Відповідно до п. 7.10 Договору у разі порушення виконавцем зобов'язання, визначеного п. 5.1.25 Договору, виконавець на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 2% від суми коштів, які не були використані відповідно до плану-графіку, протягом 7 робочих днів від дати отримання такої вимоги від замовника окремо за кожен факт порушення.
27.04.2023 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 65-0008/29120 від 26.04.2023, у якій на виконання п. 7.10 Договору вимагав протягом 10 робочих днів сплатити штраф у розмірі 98 778,85 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).
Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства штраф може бути застосований для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки він відноситься до штрафних санкцій.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 98 778,85 грн. суд вважає його арифметично вірним, відтак, з урахуванням фактичних обставин справи, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 98 778,85 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлений до стягнення штраф.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73б, офіс 1; ідентифікаційний код: 37855348) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) штраф у розмірі 98 778 (дев'яносто вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 08.01.2024
Суддя О.А. Грєхова