ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.12.2023Справа № 910/1577/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 36 259 846,58 грн,
Представники сторін:
від позивача: Волкова Ю.В.,
від відповідача: Онищенко О.А.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 36 259 846,58 грн, обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1719/01 від 28.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 (із урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2023) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.03.2023.
22.02.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
15.03.2023 до суду від відповідача надійшли заяви про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
15.03.2023 судове засідання не відбулось через оголошення у місті Києві сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста, що унеможливило перебування у приміщенні суду представників учасників судового процесу та працівників суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 призначено підготовче засідання на 04.04.2023.
04.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн.
У підготовче засідання 04.04.2023 з'явились представники сторін.
За результатами розгляду поданих відповідачем заяв про залучення до участі у справі третіх осіб (отриманих судом 15.03.2023), суд у підготовчому засіданні 04.04.2023, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні заяв відповідача про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відмовити, у зв'язку із необґрунтованістю, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки вказаних відповідачем осіб, визначених як третіх осіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 зупинено провадження у справі № 910/1577/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 910/15867/21 у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/1577/23 задоволено, скасовано вказану ухвалу суду. Матеріали справи № 910/1577/23 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.
10.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлено позовні вимоги про стягнення 32 994 637,81 грн основної заборгованості за договором № 1719/01 від 28.12.2019 за поставлену протягом жовтня 2021 року, лютого - серпня 2022 року електроенергію, а також пеню у розмірі 3 848 408,30 грн, штраф у розмірі 2 083 656,84 грн, 3% річних у розмірі 316 307,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 160 061,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 поновлено провадження у справі № 910/1577/23, підготовче засідання призначено на 26.07.2023.
Однак, у зв'язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 26.07.2023, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 підготовче засідання призначено на 30.08.2023.
В підготовче засідання 30.08.2023 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 30.08.2023 заявив клопотання про долучення доказів та закриття провадження в частині та просив долучити до матеріалів справи відповідне клопотання.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив прийняти подане представником відповідача клопотання про долучення доказів та закриття провадження в частині та долучити його до матеріалів справи; задовольнити клопотання в частині долучення доказів, в частині закриття провадження суд ухвалив розглянути клопотання відповідача у наступному судовому засіданні.
Крім того, представник відповідача в підготовчому засіданні 30.08.2023 заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/1577/23 до закінчення розгляду справи № 640/10894/22, предметом якої є оскарження наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», зазначивши, що вирішення справи № 910/1577/23 є неможливим без остаточного рішення у справі № 640/10894/22.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, з огляду на заявлене представником позивача усне клопотання про надання часу для ознайомлення з поданими відповідачем документами по справі, ухвалив розглянути клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у наступному судовому засіданні та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 18.09.2023.
15.09.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
В підготовче засідання 18.09.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, з огляду на неявку представника позивача у підготовче засідання та необхідність надання можливості представнику відповідача ознайомитись із поданими позивачем запереченнями на клопотання про зупинення провадження у справі, ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) продовжити строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 04.10.2023.
03.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 04.10.2023 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 04.10.2023 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/1577/23 до закінчення розгляду справи № 640/10894/22, просив суд задовольнити вказане клопотання. Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/1577/23 до закінчення розгляду справи № 640/10894/22, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, однак у даному випадку суд має можливість самостійно встановити при розгляді справи № 910/1577/23 всі обставини спірних правовідносин сторін, надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а розгляд справи № 640/10894/22 не перешкоджає розгляду цієї господарської справи та не є підставою для зупинення провадження у ній в розумінні ч. 5 ст. 227 ГПК України.
Враховуючи заявлене усно представником відповідача клопотання про відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 30.10.2023.
13.10.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
20.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині.
В підготовче засідання 30.10.2023 з'явилися представники сторін.
Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, передбачених законом підстав для відкладення підготовчого засідання судом не встановлено, зважаючи на обмежений строк підготовчого провадження, суд визнав необхідним закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023.
14.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині.
У зв'язку із оголошенням 15.11.2023 сигналу повітряної тривоги, що унеможливило перебування представників учасників судового процесу та працівників суду у приміщенні Господарського суду міста Києва, призначене у даній справі судове засідання 15.11.2023 не відбулося.
Ухвалою від 15.11.2023 суд призначив судове засідання у справі № 910/1577/23 на 13.12.2023.
13.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині.
В судове засідання 13.12.2023 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про подання клопотань про закриття провадження у справі в частині у зв'язку з частковою оплатою боргу. Крім того, представник відповідача, відповідаючи на поставлені судом питання, просив не розглядати подане ним 20.10.2023 клопотання про закриття провадження в частині.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив розглянути клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині при ухваленні судового рішення за результатами вирішення даного спору.
Представники сторін в судовому засіданні 13.12.2023 надали суду пояснення/заперечення по суті позовних вимог, оголосили докази, якими обґрунтовані позовні вимоги/заперечення проти позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані учасниками справи в матеріали справи докази, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 27.12.2023.
В судове засідання 27.12.2023 з'явилися представники сторін.
Представник позивача позовні вимоги із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати боргу після відкриття провадження у справі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, водночас, просив суд врахувати часткові оплати у разі висновку щодо задоволення позову.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 27.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (надалі - Гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ КЕПІТАЛ ІНВЕСТ ФАРМІНГ» (надалі - ТОВ «СКІФ», продавець за «зеленим» тарифом, позивач) укладено договір № 1719/01 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого (з урахуванням додаткової угоди № 1614/01/20 від 06.07.2020) продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1614/01/20 від 06.07.2020) сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1614/01/20 від 06.07.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1614/01/20 від 06.07.2020)).
Згідно з п. 3.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 649/01/21 від 17.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1614/01/20 від 06.07.2020) продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
За положеннями п. 4.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 1614/01/20 від 06.07.2020) Гарантований покупець зобов'язаний, зокрема, купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
31.08.2022 сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1689/02/22 до Договору, якою вирішено розірвати цей Договір з 13.09.2022.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що у частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання.
Розділом 10 Порядку врегульовано розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями.
За умовами пунктів 10.1.-10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 19.11.2019 № 2409 «Про встановлення «зеленого» тарифу ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ІНВЕСТ ФАРМІНГ» установлено позивачу «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030 року.
На виконання умов Договору та вказаних вище вимог Порядку, сторонами протягом жовтня 2021 року, лютого-серпня 2022 року було складено та підписано акти купівлі-продажу електроенергії за Договором на загальну суму 52 446 495,81 грн, а саме:
- акт від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 5 889 693,22 грн з ПДВ;
- акт від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 2 315 209,25 грн з ПДВ;
- акт від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 4 774 470,28 грн з ПДВ;
- акт від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 3 920 601,59 грн з ПДВ;
- акт від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 8 691 242,18 грн з ПДВ;
- акт від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 9 381 764,45 грн з ПДВ;
- акт від 31.07.2022 за липень 2022 року на суму 9 770 340,64 грн з ПДВ;
- акт від 31.08.2022 за серпень 2022 року на суму 7 703 174,20 грн з ПДВ.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем, зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у липні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у серпні 2022 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач за відпущену позивачем електроенергію у періоди жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року розрахувався лише частково, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 32 994 637,81 грн, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати відпущеної позивачем електроенергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 3 848 408,30 грн, штраф у розмірі 2 083 656,84 грн, 3% річних у розмірі 316 307,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 160 061,10 грн.
Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не враховано особливостей регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану в Україні та зауважив, що Гарантованим покупцем за 2021-2023 роки розрахунки здійснюються з повним урахуванням наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом». Крім того, відповідач звернув увагу, що відповідно до п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій. Разом з тим, посилаючись на настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., відповідач вказує на наявність підстав для застосування ст. 617 Цивільного кодексу України, а також зазначає про неможливість виконання грошових зобов'язань з огляду на встановлені у справі № 640/10894/22 обставини припинення НЕК «Укренерго» здійснення сплати авансових платежів Гарантованому покупцю за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем.
Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за Договором із продажу електричної енергії відповідачу.
Беручи до уваги умови Договору та п. 10.1 Порядку, зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.
Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 1117 від 09.09.2022 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова № 1190 від 20.09.2022 - у липні 2022 року; постанова № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року.
Враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідач здійснив лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди, що підтверджується Додатком 1 до Довідки № ZAP-07.8/155 від 26.01.2023, а саме:
- за жовтень 2021 року сплачено 5 298 444,99 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 591 248,23 грн;
- за лютий 2022 року сплачено 1 865 565,64 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 449 643,61 грн;
- за березень 2022 року сплачено 825 203,59 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 3 949 266,69 грн;
- за квітень 2022 року сплачено 879 914,94 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 3 040 686,65 грн;
- за травень 2022 року сплачено 1 502 165,44 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 7 189 076,74 грн;
- за червень 2022 року сплачено 2 355 085,37 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 7 026 679,08 грн;
- за липень 2022 року сплачено 3 121 171,22 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 6 649 169,42 грн;
- за серпень 2022 року сплачено 3 604 306,81 грн, внаслідок чого залишок боргу за цей місяць склав 4 098 867,39 грн.
Отже, із наведеного вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором у сумі 32 994 637,81 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.
Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем було здійснено часткові оплати заборгованості за Договором перед позивачем, а саме:
- 31.05.2023 сплачено 370 387,86 грн за відпущену електроенергію у квітні 2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 297 667;
- 06.06.2023 сплачено 685 122,30 грн за відпущену електроенергію у квітні 2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 298 665;
- 18.10.2023 сплачено 2 830,84 грн за відпущену електроенергію у жовтні 2021 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 316 565;
- 20.10.2023 сплачено 1 186,46 грн за відпущену електроенергію у жовтні 2021 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 317 487;
- 26.10.2023 сплачено 4 294,46 грн за відпущену електроенергію у жовтні 2021 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 319 412;
- 30.11.2023 сплачено 3 821,27 грн за відпущену електроенергію у жовтні 2021 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 326 131.
Всього за вказаними платіжними документами відповідачем сплачено боргу у розмірі 1 067 643,19 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Слід зазначити, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/1577/23 в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 067 643,19 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.
Враховуючи наведене, несплаченою залишається заборгованість у розмірі 31 926 994,62 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, суд відхиляє з огляду на таке.
Так, відповідач посилається до положень ст. 599 ЦК України, за якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, належним виконанням основного зобов'язання покупця за Договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.
Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність.
У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі Договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Водночас, п. 1 наказу № 206 від 15.06.2022 передбачає дотримання Гарантованим покупцем при здійснення розрахунків із виробниками електричної енергії положень Порядку № 641, а тому положення цього Порядку є обов'язковими для виконання відповідачем.
Отже, відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного Договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Вказаний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили в пункті 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 649/01/21 від 17.02.2021), що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.
Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, остаточним терміном оплати Гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної ТОВ «СКІФ» у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року є 15.09.2022; у липні 2022 року - 26.09.2022; у серпні 2022 року - 20.03.2023.
Враховуючи зазначене, термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної ТОВ «СКІФ» у спірні періоди є таким, що настав.
Отже, з урахуванням часткових оплат відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у справі, з Гарантованого покупця на користь ТОВ «СКІФ» підлягає стягненню 31 926 994,62 грн заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого грошового зобов'язання зі своєчасної оплати відпущеної позивачем електричної енергії, останнім заявлено до стягнення з Гарантованого покупця пеню у загальному розмірі 3 848 408,30 грн за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 30.03.2023, штраф у загальному розмірі 2 083 656,84 грн, інфляційні втрати у загальному розмірі 1 160 061,10 грн за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 26.01.2023 та 3% річних у загальному розмірі 316 307,52 грн за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 30.03.2023.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як узгоджено сторонами в п. 4.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 649/01/21 від 17.02.2021), Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з пунктом 10.4. глави 10 Порядку або пунктом 6.3. глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої згідно з пунктом 10.4. глави 10 Порядку або пунктом 6.3. глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені у розмірі 3 848 408,30 грн та штрафу у розмірі 2 083 656,84 грн, суд встановив їх обґрунтованість та арифметичну правильність.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332, якою надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.
Слід зазначити, що згаданою постановою Регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, але й у випадку застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22, від 19.09.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».
З урахуванням того, що у даній справі період нарахування штрафних санкцій позивачем заявлено такий, що входить у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії.
У зв'язку з цим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у загальному розмірі 3 848 408,30 грн та штрафу у загальному розмірі 2 083 656,84 грн.
Водночас, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% (або інший розмір процентів, встановлений договором) річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення вказаних сум є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 160 061,10 грн та 3% річних у розмірі 316 307,52 грн за несвоєчасну сплату відпущеної позивачем електричної енергії підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідачем було подано клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на неможливість здійснення розрахунків із продавцями за «зеленим» тарифом через ненадходження коштів від НЕК «Укренерго» в оплату вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; участь Гарантованого покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури; наявність значної заборгованості Гарантованого покупця перед іншими постачальниками; спричинення збройною агресією російської федерації тяжких наслідків для діяльності відповідача; відсутність вини відповідача у порушенні договірних зобов'язань перед позивачем; відсутність доказів понесення позивачем збитків та погіршення його фінансового стану.
Суд зазначає, що у зв'язку зі встановленими вище обставинами щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені, клопотання відповідача в частині зменшення неустойки судом не розглядається.
Разом з тим, як на підставу зменшення 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, яку підтримано, зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 924/441/20.
Однак, суд відхиляє доводи відповідача про можливість зменшення 3% річних та інфляційні витрат, оскільки вони за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Стосовно посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду у постанові від 09.03.2021 у справі № 924/441/20, суд зазначає, що викладена правова позиція у вказаних справах щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначених постановах судами була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Поряд із цим, суд зазначає, що обставини скрутного фінансового становища, зокрема, через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Наведені заперечення відповідача проти позовних вимог не спростовують зроблених судом висновків, оскільки, за переконанням суду, у даній справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/1577/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 067 643,19 грн.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» (вул. Користівське шосе, 2а, смт Приютівка, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28020; ідентифікаційний код 40469416) 31 926 994 (тридцять один мільйон дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 62 коп. заборгованості, 316 307 (триста шістнадцять тисяч триста сім) гривень 52 коп. 3% річних, 1 160 061 (один мільйон сто шістдесят тисяч шістдесят одна) гривня 10 коп. інфляційних втрат та 517 065 (п'ятсот сімнадцять тисяч шістдесят п'ять) гривень 10 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.01.2024.
Суддя Т. Ю. Трофименко