вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.01.2024м. ДніпроСправа № 904/2652/23
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО"
про винесення додаткової ухвали в справі
За позовом Приватного підприємства Фірми "Оріон", с. Лобойківка, Петриківський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 528 809, 40 грн.
Суддя Назаренко Н.Г.
Без участі представників сторін
Приватне підприємство Фірма "Оріон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 28-2/23 від 28.02.2023 у розмірі 528 809, 40 грн., з яких:
- 493 015, 15 грн. - основний борг;
- 33 768, 16 грн. - пеня;
- 2 026, 09 грн. - 3 % річних.
Рішенням від 07.08.2023 в задоволенні позову відмовлено.
Судові витрати покладено на позивача.
14.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" засобами електронного зв'язку надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просив стягнути з позивача на його користь 6 381,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням від 22.08.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства Фірми "Оріон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 381,00 грн.
21.09.2023 на виконання додаткового рішення видано наказ.
28.11.2023 через систему "Електронний суд" від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів.
Ухвалою від 04.12.2023 повернуто Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів без розгляду з підстав недодержання останнім вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України.
Також суд, ухвалою від 04.12.2023 виправив описки в ухвалі від 29.05.2023, рішенні від 07.08.2023 та додатковому рішенні від 22.08.2023 в частині зазначення назви позивача, зазначивши вірну назву позивача - Приватне підприємство Фірма "Оріон" та вніс виправлення до другого абзацу резолютивної частини додаткового рішення від 22.08.2023 Господарського суду Дніпропетровської у справі № 904/2652/23, зазначивши вірний ідентифікаційний код Приватного підприємства Фірми "Оріон" - 24434654.
13.12.2023 через систему "Електронний суд" від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" повторно надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів, підписана адвокатом, який зареєстрований в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, в якій заявник просив суд визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі № 904/2652/23 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" адреса: Дніпропетровська обл., Петриківський р., с. Лобойківка, вул. Шевченка, будинок 98 А, код ЄДРПОУ: 32363161 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" 50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, буд. 19, офіс 102, ідентифікаційний код 42922782 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 381,00 грн. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, буд. 19, офіс 102, ідентифікаційний код 42922782) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", адреса: Дніпропетровська обл., Петриківський р., с. Лобойківка, вул. Шевченка, будинок 98 А код ЄДРПОУ: 32363161) безпідставно одержані кошти у розмірі 6 381,00 грн.
Ухвалою від 19.12.2023 в задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання наказу від 21.09.2023 у справі № 904/2652/23 таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 6381,00 грн. відмовлено.
25.12.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО" про винесення додаткової ухвали, в якій він просить стягнути з Приватного підприємства Фірми «Оріон» витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, зважаючи на незмінність складу суду, а також перебування судді Назаренко Н.Г, в провадженні якої знаходиться справа № 904/2652/23, з 25.12.2023 по 07.01.2024 у відпустці, заява відповідача про винесення додаткової ухвали розглядається в межах розумного строку.
Із поданої заяви вбачається, що відповідач, посилаючись на положення абзацу 2 частини 7 статті 42 ГПК України зазначає про відсутність у нього обов'язку надсилати копії матеріалів заяви з додатками в силу відсутності у позивача та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд», обов'язок наявності якого в свою чергу визначено частиною 6 статті 6 вказаного кодексу.
Проаналізувавши доводи відповідача, суд не погоджується з ними та зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).
Відповідач, посилаючись на положення абзацу 2 частини 7 статті 42 ГПК України залишає поза увагою положення абзацу 1 частини 7 статті 42 ГПК України, якою також закріплено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншому учаснику у паперовій формі листом з описом вкладення у випадку відсутності у такого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у такого учасника справи електронного кабінету.
Суд погоджується з доводами Відповідача в частині покладення частиною 6 статті 6 ГПК України на Позивача та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" обов'язку зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), в підсистемі «Електронний Суд».
Водночас, судом враховано, що відповідно до статті 1 ГПК України останній визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України).
Частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Відповідно до абз. 3 ч. 6 ст 6 ГПК України у разі, якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. Таким чином, даний факт також може мати місце.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).
Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Отже, неотримання позивачем копії позовної заяви з доданими до неї документами внаслідок недотримання відповідачем порядку надіслання цих документів, буде мати наслідком необхідність ознайомлення позивачем з такими матеріалами з метою реалізації своїх процесуальних прав, що, у свою чергу, призведе до затягування розгляду справи.
У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
У справах «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany», «Kreuz v. Poland», «Пелевін проти України», «Наталя Михайленко проти України» та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини», п. 59; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з позовом до суду порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Ненаправлення відповідачем копії заяви іншим учасникам судового процесу позбавляє останніх, за відсутності тексту , можливості надати свої заперечення та відзив на позов.
Отже, враховуючи ненадання відповідачем доказів направлення позивачу копії заяви з додатками, суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про належну обізнаність позивача з вимогами, викладеними в заяві, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє позивача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).
Наведені вище обставини є підставою для повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" про винесення додаткової ухвали без розгляду.
Повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою ж заявою після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст.ст. 170, 234, 235 ГПК України, господарський суд -
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" про винесення додаткової ухвали без розгляду.
Повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою ж заявою після усунення допущеного порушення.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в десятиденний строк у порядку, встановленому статтями 254-259 ГПК України.
Суддя Н.Г. Назаренко