08.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2759/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпровська федерація ушу" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року (суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/2759/22
за позовом Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння оборони України, м. Дніпро
до Громадської організації "Дніпровська федерація ушу", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди,-
30.08.2022 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №5 від 21.02.2023 року, просив стягнути з Громадської організації "Дніпровська федерація ушу" заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 11/01-21 від 02.01.2021 року у розмірі 101 449,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 11/01-21 від 02.01.2021 року в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року у справі №904/2759/22 позов, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, задоволено. Стягнуто з Громадської організації "Дніпровська федерація ушу" на користь Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України основну заборгованість у розмірі 101 449,57 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надані докази погашення заборгованості зі сплати орендних платежів у вказаному вище розмірі.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Громадська організація "Дніпровська федерація ушу" звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року у справі №904/2759/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скарга обґрунтована тим, що:
- під час розгляду справи судом не надано правової оцінки тій обставині, що позивачем виставлені рахунки на оплату за спірний період без обґрунтування зазначеної в них суми оренди відповідними доказами;
- відповідач за договором має право вносити оплату наперед за будь-який строк, чим і скористався останній;
- позивачем не виконувалися умови договору у частині надання відповідачу рахунків на відшкодування комунальних платежів, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у відповідній частині;
- позивач не виконав вимоги суду та не надав докази в обґрунтування розміру заявлених комунальних платежів, а відповідь на відзив надав поза межами встановленого судом строку;
- суд безпідставно визнав комунальні платежі, передбачені п.п.4.4, 4.5 договору, орендними платежами;
- обставини щодо проведення/ непроведення відповідачем ремонтних робіт у орендованому приміщенні не були предметом судового розгляду та дослідження у даній справі, і скаржник заперечує встановлення вказаних обставин;
- твердження позивача, що відповідач не заперечує отримання комунальних послуг є голослівним та безпідставним.
Також скаржник у апеляційній скарзі зазначив про необхідність показати суду апеляційної інстанції фото орендованого приміщення до і після ремонту та копію експертної оцінки ремонту, які подавалися ним у суді першої інстанції, а також просив приєднати до матеріалів справи диск із відеорепортажем щодо спірного питання від 13.06.2022 року.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апелянт безпідставно намагається оскаржити рішення суду, при цьому не надає до матеріалів справи усі наявні у нього платіжні доручення по оплаті орендних платежів.
Також позивач ставить під сумнів заяви відповідача, що він не отримував від позивача будь-яких рахунків, враховуючи, що усі платежі у 2021 році здійснювалися ним у відповідності до виставлених рахунків, у тому числі, з призначенням платежів за комунальні послуги.
На думку позивача, суд першої інстанції повністю та об'єктивно встановив усі обставини справи, зокрема й ті, на які посилався скаржник у відзиві на позов, а саме щодо здійснення останнім ремонтних робіт у орендованому приміщенні.
Отже, за переконанням позивача, доводи апелянта не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами, а тому є недоведеними, а судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідач надав відповідь на відзив, в якій він зазначає, що позивачем у відзиві не спростовані доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема щодо розміру заборгованості, не спростований факт того, що судом не надано оцінки п.4.7 договору, відповідно до якого орендар має право вносити орендну плату наперед, щодо невиконання позивачем п.4.4, 4.5 договору, а також не наводить доводів стосовно ненадання ним розрахунків комунальних послуг на виконання ухвали суду.
Крім того, за твердженням відповідача, суд безпідставно визнав недоведеними обставини щодо здійснення ремонтних робіт у орендованому приміщенні, з огляду на те, що ця обставина не була предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 11.05.2023 року для розгляду справи №904/2759/22 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Дніпровська федерація ушу" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року у справі №904/2759/22; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою суду від 25.09.2023 року справу прийнято до провадження колегією суддів у вказаному вище складі.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2021 року між Дніпропетровською технічною школою Товариства сприяння обороні України (орендодавцем) та Громадською організацією "Дніпровська федерація ушу" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 11/01-21, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 225 кв.м., розміщені у будівлі, розташованій за адресою м. Дніпро, пр. О.Поля, 50-Г, названі у подальшому “Приміщення, що орендується”.
Приміщення, що орендується, надається в оренду з метою здійснення орендарем статутної діяльності, згідно мети та предмету, визначених Статутом орендаря (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.2. договору приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 3.1. договору строк оренди складає з 02 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за приміщення, що орендується, за один квадратний метр складає 60,00 грн. без ПДВ. В цілому за приміщення, що орендується орендна плата складає 13 500,00 грн. на місяць.
Орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту прийняття приміщення, що орендується перерахувати орендну плату за поточний та наступні місяці (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.4. договору всі витрати, пов'язані з комунальними послугами, сплачуються орендарем згідно з рахунками орендодавця на підставі рахунків відповідних організацій.
Всі витрати, пов'язані з електропостачанням, сплачуються орендарем згідно з показниками окремо встановленого лічильника, а в разі його відсутності - згідно розрахунків потужності електрообладнання (п. 4.5 договору).
За умовами п.4.8 договору оплата за цим договором здійснюється орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного поточного місяця; причому: орендна плата - наперед за наступний місяць, а компенсація комунальних послуг - за минулий місяць.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що повернення орендодавцю приміщення, що орендується здійснюється повноважними представниками сторін.
У п.7.2. договору сторонами визначено, що при передачі приміщення, що орендується, складається Акт прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін.
02.01.2021 року представниками сторін підписано договір та Акт прийому-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення загальною площею 225,0 кв.м. Також зазначено, що приміщення передані у задовільному стані.
На протязі 2021 року відповідач сплачував виставлені позивачем рахунки, які включали орендну плату та комунальні послуги, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Строк дії договору згідно п.3.1 сплив 31.12.2021 року.
08.02.2022 року позивачем на адресу відповідача направлено лист №7 про безпідставність використання приміщень, які належать позивачу, та запропоновано звільнити вказані приміщення.
У відповідь відповідачем на адресу позивача було направлено лист від 14.02.2022 року за № 12, в якому відповідач послався на незадовільний стан приміщень при прийманні-передачі на початку їх оренди та проведення капітальних та поточних ремонтів цих приміщень протягом дії договору.
Листом №13 від 16.02.2022 року відповідач повідомив позивача, що договір оренди ще діє і не може бути закінченим, запропоновано позивачу підписати акт звірки та зробити розрахунок оренди відповідно до виконаних відповідачем ремонтних робіт, а також виконати п.п.1.4, 1.5 договору, надавши опалення, вирішити питання пожежної безпеки та зробити заміну електричної проводки.
Надалі, у листі №14 від 17.02.2022 року відповідач повідомив позивача, що договір вважається поновленим, а в силу приписів п.9.1 договору позивач не має права розірвати його в односторонньому порядку.
У зв'язку з тим, що відповідач не звільнив приміщення, що орендується, та продовжує користуватися ним, позивачем відповідачу у 2022 році виставлялись рахунки на оплату за користування приміщенням та на оплату відшкодування комунальних послуг.
За користування приміщенням у 2022 році відповідачем сплачено за виставленими позивачем рахунками, частково. До відзиву на позовну заяву відповідач надав суду два платіжних доручення, яким підтверджується оплата 4 656,73 грн. відшкодування на комунальні послуги за квітень 2022 року та оплата орендної плати за березень 2022 року в розмірі 13 500,00 грн.
Вказані суми позивач врахував та подав заяву про зменшення позовних вимог.
Позивач до заяви про зменшення позовних вимог надав суду детальний розрахунок заборгованості, з якого вбачається наявність заборгованості відповідача в розмірі 101 449,57 грн. Також до матеріалів справи надано рахунки за спірний період, в який окремо зазначається розмір орендної плати та розмір відшкодування за комунальні послуги.
На час прийняття рішення відповідач не надав суду докази оплати орендної плати та комунальних платежів у повному обсязі.
Несплата відповідачем вказаної вище суми боргу за договором оренди стала підставою для звернення позивача з даним позовом.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено у даній справі, спірні правовідносини виникли з договору оренди.
Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
За змістом ч.6 ст.283 та ч.4 ст.291 Господарського кодексу України до відносин оренди між суб'єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
У даній справі дії позивача, який продовжив виставлення відповідачу рахунків на оплату незважаючи на вимогу, викладену в листі від 08.02.2022 року №7 про звільнення орендованих приміщень, часткова оплата відповідачем цих рахунків після закінчення дії договору, свідчать про відсутність заперечень наймодавця щодо подальшого користування орендарем орендованим майном.
Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відтак, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст.759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 11/01-21 від 02.01.2021 року в частині повної оплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг, як то передбачено вказаним договором, не надання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували доводи позивача про порушення орендарем умов договору, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ГО "Дніпровська федерація ушу" 101 449,57 грн. заборгованості з орендних платежів.
Стосовно доводів апелянта про ненадання позивачем рахунків на відшкодування комунальних послуг колегія суддів зазначає, що у п.4.8 договору сторонами чітко визначено, що оплата за цим договором здійснюється Орендарем не пізніше 10 числа кожного поточного місяця; орендна плата - наперед за наступний місяць, а компенсація комунальних послуг - за минулий місяць.
Отже, з аналізу вказаних пунктів договору вбачається, що сторонами погоджені строки здійснення платежів за договором, у тому числі і комунальних, які не залежить від направлення рахунків, а інформація про розмір комунальних платежів міститься у загальних рахунках-фактурах на оплату, виставлених позивачем.
Крім того, у силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ненадання рахунку не є відкладальною умовою для оплати за договорами у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 цього Кодексу.
При цьому відповідач, у разі необхідності, не був позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про надання рахунків та самостійно одержати їх у позивача. Між тим, докази такого звернення у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин судова колегія вважає, що посилання скаржника на неотримання ним від орендодавця рахунків як на підставу для несплати ним орендних платежів та комунальних послуг, є необґрунтованими.
Крім того, слід зазначити, що як вбачається з розрахунків позивача та не спростовано відповідачем, за шість з восьми місяців у 2022 році відповідачем взагалі не здійснювалося будь-якої оплати, зокрема й орендних платежів, розмір яких чітко передбачений у договорі. Обґрунтування причин такої неоплати відповідачем не наведені.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Тобто, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи проти позову та посилаючись на безпідставність позовних вимог позивача, повинен довести зазначену обставину.
У даному випадку відповідачем не доведено, що у спірний період він не користувався комунальними послугами, зазначеними у відповідних рахунках-фактурах, не надано доказів, що ним заперечувався їх розмір під час виконання сторонами договору, також не надано й власних розрахунків (контррозрахунку) вартості отриманих комунальних послуг.
З огляду на викладене, твердження скаржника про необґрунтованість розрахунків позивача мають характер припущень.
Одночасно, згідно з квитанціями та платіжними дорученнями, наданими відповідачем у матеріали справи, на протязі 2021 року він оплачував рахунки саме у розмірах, визначених позивачем, у тому числі, з урахуванням комунальних послуг, що свідчить про схвалення відповідачем правочину та погодження його з нарахованими сумами.
Враховуючи, що нараховані позивачем суми співпадають з сумами, оплаченими відповідачем у 2021 році за відповідними рахунками, доводи скаржника про оплату ним наперед орендної плати у більшому розмірі на підставі п.4.7 договору не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Посилання скаржника на розгляд судом питання щодо проведення відповідачем ремонтних робіт у орендованому приміщенні, яке не являється предметом дослідження у цій справі, є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення не містить висновку щодо цієї обставини і суд у цьому рішенні лише наводить доводи позивача, викладені ним у позовній заяві.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене, інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин здійснених судом та не спростовують викладених вище висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо поданих нових доказів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
За приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме у суді першої інстанції.
У даному випадку скаржник не навів належних доводів щодо обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зазначав у суді першої інстанції про намір подати відповідні докази.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги надані до матеріалів справи фото орендованого приміщення до і після ремонту, копію експертної оцінки ремонту та диск із відеорепортажем щодо спірного питання від 13.06.2022 року.
За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року у справі 904/2759/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г.Іванов