08.01.2024 Справа №607/416/24
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Братасюк В.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 23.12.2023 року о 21год.55хв. в м. Тернополі по вул.Кривоноса, 2б відмовися виконувати законні вимоги працівників поліції, а саме надати документ, що посвідчує його особу, виражався нецензурно в сторону працівників поліції та перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. На прохання пройти до службового приміщення відмовився в категоричній формі. При затриманні почав упиратися , намагався втекти, розмахував руками і ногами, відштовхував від себе та хватав та формений одяг працівників поліції, своїми діями здійснив злісну непокору законним вимогам працівників поліції, за що передбачено відповідальність за ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи у встановленому законом порядку особисто своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи, про що свідчить відмітка у протоколі про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи не подавав. Враховуючи строки розгляду справи, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчиненні таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 10-рп/2011 від 11.10.2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вина ОСОБА_1 повністю доведена матеріалами справи дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №039215 від 24.12.2023 року; матеріалах відео зйомки; протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №163931 від 23.12.2023 року; рапортами працівників поліції
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а саме: злісна непокора законному розпорядженню поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Відтак ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до ст. 33, 34, 35 КУпАП приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, оскільки це буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 27, 33-35, 40-1, 185, 245, 251-252, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 (ста сімдесяти) гривень у дохід держави.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяБратасюк В. М.