08.01.2024 Справа №607/20237/23
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокатка Ходюк Катерина Миколаївна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/20237/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Також 05 січня 2024 року, позивачка через представника, адвокатку Ходюк К. М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просили накласти арешт та заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам та іншим особам, яким делеговані повноваження на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, включаючи реєстрацію зміни власника, зміни площі, поділу, реєстрацію іпотеки та інших обтяжень відносно:
- нежитлової будівлі, будівлі стоматологічного кабінету, загальною площею 37,3, кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30452484, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- домоволодіння, загальною площею 117,8 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30471137, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .
В обґрунтування поданої заяви представником позивачки зазначено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Предметом заявленого позову є поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: нежитлової будівлі, будівлі стоматологічного кабінету, загальною площею 37,3 кв.м., по АДРЕСА_1 , та домоволодіння, загальною площею 117,8 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м., по АДРЕСА_1 . Вважає, ща на даний час існують ризики того, що відповідач ОСОБА_2 може діяти недобросовісно та вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна, оскільки є його титульним власником, що позбавить можливості позивачку поновити порушене право в обраний нею спосіб.
Отож, розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії.
В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Пункт 6 вказаної Постанови містить роз'яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Вказане нерухоме майно, на яке проситьнакласти арешт та заборону вчинення дій, є предметом позову про поділ майна подружжя, що слідує із позовних вимог, викладених ОСОБА_1 у позовній заяві.
Отож, проаналізувавши матеріали справи та доводи заяви про забезпечення позову, враховуючи те, що між сторонами існує спір про поділ майна подружжя, суд доходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме: нежитлову будівлю, будівлю стоматологічного кабінету, загальною площею 37,3 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30452484; домоволодіння, загальною площею 117,8 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30471137, до вирішення спору по суті. Суд вважає, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулися з позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд дотримується принципів співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідача.
ОСОБА_2 є власником нерухомого майна за вищевказаною адресою, а тому накладення арешту на нежитлову будівлю та домоволодіння не обмежує його права володіти і користуватися цією нерухомістю.
Щодо вимог заявника в частині заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам та іншим особам, яким делеговані повноваження на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, включаючи реєстрацію зміни власника, зміни площі, поділу, реєстрацію іпотеки та інших обтяжень відносно нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме: нежитлової будівлі, будівлі стоматологічного кабінету, загальною площею 37,3 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30452484; домоволодіння, загальною площею 117,8 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30471137, суд роз'яснює, що такі є передчасними, оскільки в матеріалах заяви відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 звертався до таких органів чи осіб для вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна з метою його відчуження в будь-який спосіб.
У відповідності до частин 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З наданих до суду документів, вбачається, що позивачка зареєстрована на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивачки або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв'язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокатка Ходюк Катерина Миколаївна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на нежитлову будівлю, будівлю стоматологічного кабінету, загальною площею 37,3 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30452484, та домоволодіння, загальною площею 117,8 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30471137.
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002, info2@tem.te.dvs.gov.ua), та Управлінню державної реєстрації Тернопільської міської ради (бульвар Тараса Шевченка, 3, 1 поверх, м. Тернопіль, 46001, upravlinnyareestracii@gmail.com), для негайного виконання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О. Я. Герчаківська