(заочне рішення)
03.01.2024 Справа №607/20978/23
03 січня 2024 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14 900 грн та 10 000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що 06 серпня 2023 року належний йому на праві приватної власності автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 був пошкоджений ОСОБА_2 , внаслідок чого він звернувся в поліцію. В результаті проведених працівниками поліції дій було складено та надіслано до суду матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказаною постановою суду встановлено, що відповідачем умисно пошкоджено автомобілі марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 та «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 . Для відновлення автомобіля до його початкового стану він звернувся до ФОП ОСОБА_3 , яким проведено необхідні ремонтні роботи, загальна вартість яких склала 14 900 грн.
У добровільному порядку відповідач відмовився відшкодовувати йому завдану шкоду. Окрім того, внаслідок пошкодження його транспортного засобу, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях та фізичному болі за пошкоджений транспортний засіб, неможливістю отримання компенсації, наявністю певних незручностей щодо користування транспортним засобом.
Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був неодноразово повідомлений, шляхом направлення рекомендованого повідомлення за адресою місця реєстрації та розміщення повідомлення на сайті судової влади. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що транспортний засіб «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2014 року випуску належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим ТСЦ 6141.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн.
Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що громадянин ОСОБА_2 06 серпня 2023 року о 20 год, перебуваючи у дворі будинку, що за адресою АДРЕСА_1 , здійснив умисне пошкодження автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Як вбачається з рахунку-фактури за №4733 від 26 серпня 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , було проведено ремонтні (відновлювальні) роботи з рихтування та фарбування транспортного засобу «Фольксваген Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 на загальну суму 14 900 грн, в тому числі: розбір/збір правих передніх та задніх дверей - 3800 грн; рихтувально-відновлювальні роботи правих передніх та задніх дверей - 1500 грн; фарбувально-відновлювальні роботи правих передніх та задніх дверей - 9600 грн.
Позивачем сплачено ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювальних робіт з ремонту належного йому автомобіля «Фольксваген Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 14 900 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера за №1757 від 15 вересня 2023 року.
Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, що передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року, справа № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835 св 18.
В силу вимог ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що 06 серпня 2023 року близько 20 год відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи по вул. Злуки, 33 у м. Тернопіль умисно пошкодив транспортний засіб марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Вказані обставини підтверджуються постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн.
В силу вимог ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини встановленні постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року, яка набрала законної сили, щодо дій вчинених ОСОБА_2 06 серпня 2023 року близько 20 год по вул. Злуки, 33 у м. Тернопіль не підлягають доказуванню.
Водночас, відповідачем не надано жодних доказів на спростування таких обставин.
Таким чином, судом встановлено причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням належного позивачу транспортного засобу «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 та протиправними діями відповідача ОСОБА_2 .
Визначаючи розмір завданої матеріальної шкоди позивач посилається на рахунок-фактуру за №4733 від 28 серпня 2023 року, складену ФОП ОСОБА_3 , який здійснював ремонтні (відновлювальні) роботи транспортного засобу «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно вказаного рахунку-фактури вартість відновлювального ремонту належного позову транспортного засобу склала 14 900 грн.
Суд, приймає до уваги вказану рахунок-фактуру та приходить до переконання, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , які полягали у пошкодженні транспортного засобу «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, останньому було завдано матеріальну шкоду в розмірі 14 900 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач в судове засідання не з'явився та жодним чином не спростовав визначений позивачем розмір матеріальної шкоди, не надав інших доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
В силу вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_2 було пошкоджено транспортний засіб позивача, а отже очевидним є те, що позивач зазнав негативних переживань та емоцій від пошкодження свого майна внаслідок протиправних дій відповідача.
Так, судом встановлено, що позивач внаслідок пошкодження відповідачем транспортного засобу «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , зазнав негативних емоцій та переживань, було порушений його звичний спосіб життя, певний час він не міг користуватися належним йому автомобілем та був змушений прикладати додаткових зусиль щоб відновити свої майнові права, у тому числі шляхом звернення до суду.
Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд виходить з засад розумності та справедливості.
У постанові від 05.12.2018 у справі N 210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).
Суд дійшов висновку, що заявлений позивачем ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.
Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілих (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.
При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
Тому, з урахуванням фактичних обставин справи, принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності, адекватності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в розмірі 14 900 грн та моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Крім того, на підставі вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач в силу вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263, 265, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 14 900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) гривень та моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 08 січня 2024 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька