Справа № 583/79/24
1-кс/583/25/24
"08" січня 2024 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна,
05.01.2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною скаргою, яку мотивує тим, що в Охтирському РВП ГУНП в Сумській області перебувають у провадженні матеріали досудового розслідування за № 12016200060000002 від 01.01.2016 року за ст.290 КК України, яке було об'єднано з матеріалами кримінального провадження № 12015200060000577 від 13.07.2015 року. 31.12.2015 року працівниками Управління захисту та економіки на трасі «Охтирка-Мала Павлівка», поблизу с.Ясенове було зупинено автомобіль КамАЗ-5320, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 та перебував у користуванні в одного з фермерів Охтирського району Сумської області. Вказаний автомобіль під час огляду місця події було вилучено слідчим ОСОБА_5 , як тимчасово вилучене майно та поміщено до стоянки автомобілів бази матеріально-технічно забезпечення НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» за адресою м.Охтирка, вул.Кірова,139. Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.10.2016 року № 583/42/16к, 1-кс/583/12/16 було надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу після проведення огляду місця події. На вилучене майно слідчим суддею арешт не накладався, автомобіль має статус тимчасово вилученого майна. Жодних даних про причетність вказаного транспортного засобу до вчинення кримінальних правопорушень на протязі всього строку досудового слідства не здобуто. На підставі вищевикладеного просить зобов'язати уповноваженого слідчого Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12016200060000002 від 01.01.2016 року за ст.290 КК України, що було об'єднано з матеріалами кримінального провадження № 1201520006000577 від 13.07.2015 року негайно повернуто вилучене в ході огляду майно, а саме автомобіль КАМАЗ- 5320, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з металевою ємністю 10 м3.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені в установленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається довідка про доставку в електронному вигляді повістки про виклик до суду, скаргу не підтримали, будь-яких заяв не надали.
Слідчий, прокурор судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені в установленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається довідка про доставку в електронному вигляді повістки про виклик до суду.
Враховуючи строки розгляду скарги, визначені у ст. 306 ч. 2 КК України, обізнаність особи, яка подала скаргу про час і дату судового засідання, відсутність заяв від ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , суд вважає можливим розгляд скарги проводити у їх відсутність.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі ст.107 КПК України розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Охтирського РВП ГУНП в Сумській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12016200060000002 від 01.01.2016 року за ознаками ст.290 КК України, яке було об'єднано з матеріалами кримінального провадження № 12015200060000577 від 13.07.2015 року.
В ході досудового розслідування було встановлено, що 31.12.2015 року близько 02 год. 30 хв. на автодорозі «Охтирка-Харків» поблизу м.Охт рка виявлено автомобіль «КАМАЗ-5320» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за іншим транспортним засобом. Того ж дня 31.12.2015 року було проведено огляд місця події - ділянки автодороги «Охтирка-Харків», де знаходився транспортний засіб «КАМАЗ- 5320», державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору. Під час огляду встановлено, що всередині кузова вказаного транспортного засобу мається вварена металева бочка ємністю приблизно 10 куб.м., до низу бочки приєднаний шланг, довжиною близько 4 м. Шланг має два 1,5-дюймових крани та швидкоз'єднувач. При огляді всередині металевої бочки виявлено, серед іншого речовину чорного кольору, з характерним запахом нафтопродуктів.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду від 05.01.2016 року на автомобіль КамАЗ-5320, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 накладено арешт, вказаний транспортний засіб, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, являється речовим доказом.
Слід зазначити, що положеннями п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до положень ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статями 160-166, 170-174 КПК України.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про:скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, з огляду на викладене, скарга безпідставна, задоволенню не підлягає, законних підстав для повернення майна немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Слідчий суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області ОСОБА_1