Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4551/23
Номер провадження2/711/1695/23
18 грудня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого - судді Демчика Р.В., за участі секретаря судового засідання Кофанової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.
Позов обгрнутовує тим, що 18.05.2022 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії в якій просив забов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користування будинком в АДРЕСА_1 , шляхом вселення, передати ОСОБА_1 дублікати ключів від будинку, стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 9200 грн. та судові витрати.
У липні 2018 року між сторонами виник спір та бійка з приводу користування та проживання позивача у будинку, в результаті чого ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2, ст. 125 КК України та стягнуто на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди.
Як наслідок, у сторін по справі склалися неприязні стосунки, що призвело до того, що відповідач по справі у лютому 2022 року самовільно, за відсутності та відома позивача, зібрав частину його особистих речей (диван, холодильник, одяг, взуття) і викинув їх на смітник, при цьому одночасно змінивши замок на вхідних дверях, у зв'язку із чим позивач не має змоги потратити до помешкання, та змушений орендувати житло.
В подальшому позивач звертався до відповідача з проханням передати йому дублікат ключа від будинку, де він зареєстрований та проживав, при цьому пояснював, що йому немає де жити. Однак відповідач відмовлявся надати ключ від будинку.
Позивач неодноразово звертався і до правоохоронних органів, проте звернення до поліції бажаного результату не принесли.
Такі протиправні дії відповідача нанесли позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Оскільки позивач не має іншого житла, уклав договір з ОСОБА_3 щодо оренди кімнати. На час пред'явлення позову (18.05.2022 року ) ОСОБА_1 , у зв'язку з необхідністю винаймати житло, зазнав матеріальних збитків у сумі 9200 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01. 2023 року (справа № 712/2049/22) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено:
«Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом його вселення . Зобов'язати ОСОБА_2 передати дублікати ключів ОСОБА_1 від житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір сумі 1984,80 грн. В решті позовних вимог відмовити».
Внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме перешкод, які він чинив позивачу у користуванні будинком, останній був змушений орендувати квартиру для проживання, оскільки іншого житла не має.
Згідно договору оренди від 05.02.2022 року укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останній орендує кімнату площею 16 кв. м. в АДРЕСА_2 . Розмір місячної орендної плати складає 2300 грн.
У зв'язку з чим, розмір матеріальної шкоди, яку зазнав позивач у період з 18.05. 2022 року (дня пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії) до 25.04.2023 року (набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2023 року по справі № 712/2049/22) становить 27 600 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на його користь 27 600 грн. завданої матеріальної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.07.2023 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, справу провила розглянути у відсутності позивача та його представника.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних непереборних обставин.
Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язкою та є вина зазначеної особи.
Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1,2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди представником позивача надано копію договору оренди житлового приміщення, який укладений 05.02.2022 року укладений між ОСОБА_3 як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем з сім'єю з двох осіб. Згідно умов договору ОСОБА_1 орендує кімнату площею 16 кв. м. в АДРЕСА_2 . Розмір місячної орендної плати складає 2300 грн.
Також на підтвердження завдання матеріальної шкоди представником позивача надано копію графіку розрахунку орендної плати згідно договору оренди житлового приміщення від 05.02.2022 року.
При цьому суд звертає увагу на те, що цей договір укладений 05.02.2022 року, хоча із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії, ОСОБА_1 звернувся 18.05.2022 року, про що зазначає у позові його представник. Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди житлового приміщення був укладений ОСОБА_1 добровільно та на власний розсуд.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено, що відповідач вчиняв стосовно нього будь-які неправомірні дії, у зв'язку з чим він повинен був винаймати житло, та сплачувати за це кошти.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем в судовому засіданні не наведено обґрунтованих та належних доказів в підтвердження своїх позовних вимог, що відповідачем позивачу взагалі завдано матеріальної шкоди, між завданою шкодою та діями відповідача є причинний зв'язок, а тому, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його недоведеністю.
На підставі наведеного, ст. 22, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-84, 141, 259, 263- 265, 268, 270 ЦПК України,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення матеріальної шкоди залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складене 28.12.2023 року
Головуючий: Р. В. Демчик