ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
05 січня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/17/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
02.01.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернулась адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 протиправною;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізналася" та "повинна була дізнатись".
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії або проявлену бездіяльність, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте, які дії вчинені або проявлену бездіяльність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі № 380/2355/20.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021.
Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 по справі №240/186/20 та від 17.11.2021 по справі №460/4188/20 дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача разом із позовною заявою подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої, посилаючись на правові позиції Верховного суду, практику ЄСПЛ та воєнний стан, зазначає, що в Україні не існує строкового обмеження щодо виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Вказував, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визначається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши матеріали позовної заяви та вирішуючи вказане клопотання по суті, суд враховує наступне.
Як зазначалось вище, що предметом позову у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень».
Питання щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.1.02000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-III).
Відповідно до ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не є складовою грошового забезпечення, а є лише компенсаційною виплатою, що виплачується у випадку порушення строків виплати, у даному випадку пенсії, та має разовий характер.
Як вбачається із змісту заяви про поновлення строку звернення до суду, позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 щомісяця окремою сумою виплачувалася різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена у повному обсязі, а отже з порушенням строку, як стверджував представник позивача.
З огляду на викладене, варто зазначити, що позивачу нараховано суму пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримано ним ще 30.06.2021.
Тобто, перебіг шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом повинен обчислюватися саме з 30.06.2021, з дня повної виплати несвоєчасно нарахованої позивачу пенсійним органом суми пенсії, про що позивач повинен був знати.
Однак, із даним позовом, позивач звернувся до суду - 02.01.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Поряд із цим, судом встановлено, що згідно системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 10.05.2023 ОСОБА_1 звертався до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії-30.06.2021.
Звертаючись з позовом до суду у справі №600/2934/23-а, позивач посилався на лист-відмову Пенсійного органу від 19.09.2022, яким відмовлено йому у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу запропоновано, зокрема, надати обґрунтування та докази дотримання строку звернення до суду з позовом.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позову у встановлений судом строк, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 вказану позовну заяву повернуто.
Окрім цього, судом встановлено, що у жовтні 2023 позивач вдруге звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії-30.06.2021.
Однак, ухвалою суду від 03.11.2023 у справі №600/6737/23-а визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву у справі №600/6737/23-а суд зробив висновок, що про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 позивач фактично дізнався саме з листа від 19.09.2022. Відтак, звернення позивачем з позовною заявою до суду лише 13.10.2023, тобто більше ніж через 1 рік, з дати отримання ним листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.09.2022 про відмову у виплаті позивачу компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, свідчить про пропуск, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що у справі №600/17/24-а, звертаючись до суду втретє з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет та з тих же підстав, позивачем надано до позовної заяви ті самі матеріали, що додавались ним до позовної заяви у справах №600/2934/23-а та №600/6737/23-а.
Таким чином, зважаючи на вищевказане, суд прийшов висновку, що як у справах №600/2934/23-а та №600/6737/23-а, та і у справі №600/17/24-а позивач не погоджується із відмовами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021, які оформленні листами від 19.09.2022 та від 12.07.2023.
Таким чином, про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 позивач фактично дізнався саме з листа від 19.09.2022, і саме з дати отримання ним вказаного листа слід обраховувати шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.
При цьому, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, на який також посилався і представник позивача у позовній заяві, згідно якого, у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 пов'язується початок перебігу шестимісячного строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 у справі №240/186/20, початок перебігу шестимісячного строку на звернення до суду з даним позовом розпочинається саме з дати отримання листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.09.2022 про відмову у виплаті позивачу компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Суд звертає увагу на те, що повернення позовної заяви ухвалою суду не є безумовною підставою для поновлення, продовження чи зупинення строку звернення до суду.
З огляду на зазначене вище, повторне звернення позивача 26.06.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021, та отримання повторної відмови у такій виплаті 12.07.2023, не свідчить про дізнання позивачем про порушення своїх прав та не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відтак, суд вважає, що строк звернення до суду не може обраховуватися саме із дати отримання листа - відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.07.2023.
Звернення позивачем з даною позовною заявою до суду лише 02.01.2024 безумовно свідчить про пропуск ним, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №816/4123/15, сформував висновок, відповідно до якого поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №9901/325/19 (провадження №11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що а ні у заяві про поновлення строку звернення до суду, а ні у позовній заяві позивачем не вказано жодних причин, які зумовили поважність пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом.
Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом посилається лише на правові позиції Верховного Суду та практику ЄСПЛ, однак не наводить жодних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду у встановлений законом строк.
У зв'язку з вищенаведеним, суд доходить висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з даним позовом.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 123, 169, 241 та 248 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Запропонувати позивачу у 10-денний строк, з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Григораш