05 січня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/696/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити молодшого сержанта ОСОБА_1 від проходження строкової військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу з 26.02.2022 р. у складі Військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що 12.01.2023 р. представником позивача подано рапорт позивача про звільнення від проходження військової служби під час мобілізації, у зв'язку із наявністю матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, однак відповіді на вказаний рапорт отримано не було. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов.
Відповідач заперечував проти позову та зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту позивача про його звільнення з військової служби. Крім того, відповідач вказує, що позивачем помилково трактуються поняття звільнення із строкової військової служби та звільнення із військової служби за призовом під час мобілізації. Також відповідач вказав, що окрім встановленої процедури звільнення для військовослужбовців підзаконних нормативно-правовими актами встановлюється ще і процедура здачі посад та справ, яка є необхідною, обов'язковою умовою при звільненні для кожного військовослужбовця. З вказаних підстав. відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 з 26.02.2022 р., що підтверджується відміткою на 8 сторінці копії військового квитка Серія НОМЕР_2 . (а.с. 89).
12.01.2023 р. позивачем складено рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв'язку із наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та необхідністю догляду за нею. (а.с. 15).
Вказаний рапорт був направлений представником позивача в адвокатському запиті від 12.01.2023 р. Разом з адвокатським запитом на адресу відповідач були направлені цінним листом також наступні документи: нотаріально засвідчені копії паспорту ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтва народження ОСОБА_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 , пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , довідки №8102 від 18.07.2018 р.; акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №225682, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер. Вказані документи вручені відповідачу 28.01.2023 р., що підтверджується відстеженням поштового відправлення. (а.с. 7-14, 16-19).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийняття оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону №2232-XII розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.
Так відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах: а) у зв'язку із закінченням встановлених строків військової служби - у строки, визначені Указом Президента України; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби; в) за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати; г) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, згідно з пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону підлягають звільненню з військової служби військовослужбовці під час воєнного стану, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд звертає увагу, що 12.01.2023 р. позивачем складено рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв'язку із наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та необхідністю догляду за нею.
Крім того, вказаний рапорт був також направлений представником позивача в адвокатському запиті від 12.01.2023 р. Разом з адвокатським запитом на адресу відповідач були направлені цінним листом також наступні документи: нотаріально засвідчені копії паспорту ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтва народження ОСОБА_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 , пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , довідки №8102 від 18.07.2018 р.; акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №225682, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер. Вказані документи вручені відповідачу 28.01.2023 р., що підтверджується відстеженням поштового відправлення.
Судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов'язаний розглянути саме рапорт на звільнення та звільнити військовослужбовця.
Водночас, положення Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124, містить норму, яка встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів, в яких не зазначено строк виконання. Перебіг 30 денного строку розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов.
Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 12.01.2023 р. позивачем складено рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв'язку із наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та необхідністю догляду за нею.
Крім того, суд встановив, що вказаний рапорт був направлений представником позивача також в адвокатському запиті від 12.01.2023 р. Разом з адвокатським запитом на адресу відповідач були направлені цінним листом також наступні документи: нотаріально засвідчені копії паспорту ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтва народження ОСОБА_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 , пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , довідки №8102 від 18.07.2018 р.; акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №225682, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер.
Вказані документи вручені відповідачу 28.01.2023 р., що підтверджується відстеженням поштового відправлення.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний протягом 30 днів, починаючи з 28.01.2023 р. розглянути та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду вказаного рапорту позивача від 12.01.2023 року. Водночас, відповідачем не надано суду доказів розгляду вказаного рапорту позивача та прийняття відповідного рішення на підставі поданого рапорту від 12.01.2023 року. При цьому, відповідачем у відзиві не зазначено жодної підстави не розгляду поданого позивачем рапорту, не спростовано доводів щодо отримання вказаного рапорту від позивача та його представника, а тому суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виражена саме у не розгляді рапорту позивача від 12.01.2023 року.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач зазначає протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Однак, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки у спірних правовідносинах предметом спору є бездіяльність, яка полягає у не розгляді рапорту позивача від 12.01.2023 р. Крім того, за результатами розгляду вказаного рапорту відповідач може прийняти рішення як про його задоволення так і про відмову у його задоволенню, а тому суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності у відповідача дискреційних повноважень у спірних правовідносинах.
Також, суд звертає увагу, що у відзиві на позов відповідачем зазначено, що позивачем помилково трактуються поняття звільнення із строкової військової служби та звільнення із військової служби за призовом під час мобілізації. Тобто, зазначені доводи відповідача вказують на те, що Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з нормативними підставами для звільнення позивача, вказані у рапорті від 12.01.2023 р. Однак, суд позбавлений можливості надавати оцінку вказаним доводам, оскільки жодного рішення за результатами розгляду вказаного рапорту позивача від 12.01.2023 р., відповідачем не було прийнято. Суд звертає увагу, що згідно наданої суду копії військового квитка позивача відсутні відомості щодо характеру його військової служби. В даному випадку, суд не може встановити обставини щодо можливості звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки відповідачем у відзиві повідомлено про те, що позивач проходить саме строкову військову службу, підстави для звільнення з якої визначені ч.2 ст. 26 Закону №2232-XII.
З вказаних підстав, суд встановив, що у спірних правовідносинах наявна бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.01.2023 р., а тому наявні підстави для визнання її протиправною.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірність бездіяльності, щодо не розгляду рапорту позивача від 12.01.2023 р. про звільнення з військової служби. Таким чином, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про зобов'язання відповідача розглянути у 30 денний строк рапорт позивача від 12.01.2023 р. про звільнення з військової служби.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору в даній категорії справ, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути у 30 денний строк рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 від 12.01.2023 р. про звільнення з військової служби.
4. В решті позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Т.М. Брезіна