ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18786/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Полтавської обласної прокуратури із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження у справі №440/18786/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
22 грудня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, у якій позивач просить стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 60655,70 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/18786/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні), надано відповідачу строк - п'ять днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази від Полтавської обласної прокуратури та встановлено строк для їх надання до суду.
Копія ухвали суду від 26 грудня 2023 року доставлена в електронний кабінет відповідача Полтавської обласної прокуратури 26 грудня 2023 року о 22:24.
05 січня 2024 року до суду надійшла заява відповідача Полтавської обласної прокуратури із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в обґрунтування якої зазначено, що ця справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки посада прокурора входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище згідно примітки до стаття 50 Закону України "Про запобігання корупції", розгляд справ цієї категорії має тенденцію до зростання, судами допускаються різні підходи до розрахунку середнього заробітку та до порядку визначення періоду затримки розрахунку. Вказує, що непередбачуваність висновків суду призводить до безпідставних стягнень з Державного бюджету України, з якого фінансується прокуратура.
Вирішуючи заяву Полтавської обласної прокуратури із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження у справі №440/18786/23, суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою - четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, прокурори.
Отже, ця справа у розумінні пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до справ незначної складності.
Водночас така характеристика справи автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Так, частинами другою - четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Ця справа не підпадає під вичерпний перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №380/757/20, які в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції.
При відкритті провадження у цій справі суд врахував обставини, визначені частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував, що характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників не вимагають проведення підготовчого провадження або судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, та дійшов висновку, що зазначена справа не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у відповідності до пункту 10 частини 6 статті 12, з урахуванням положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що відповідає вимозі частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, пояснення з приводу обставин справи учасники справи викладають письмово у заявах по суті справи та при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, у яких учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.
Водночас, усні пояснення учасників справи не є засобами доказування у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відтак, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не перешкоджає відповідачу чи іншим учасникам справи подавати до суду докази.
Згідно з частинами 1, 2 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Відповідно до приписів частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) учасники справи не позбавлені права подавати заяви чи клопотання щодо процесуальних питань у письмовій формі у строки, встановлені законом.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка застосовується незалежно від того в порядку якого провадження здійснюється розгляд справи (в порядку спрощеного позовного провадження чи в порядку загального позовного провадження).
Відповідач у поданому запереченні не просить про виклик свідків, призначення у справі експертиз чи вжиття судом інших дій, для вчинення яких необхідним було б проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та доцільність її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Тенденція до зростання певної категорії справ розгляд справ, про яку зазначає відповідач у своїй заяві, не є обставиною, з якою закон пов'язує неможливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем не наведено мотивів щодо наявності значного суспільного інтересу до розгляду саме цієї справи.
Частиною 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що заява Полтавської обласної прокуратури із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження у справі №440/18786/23 необґрунтована, а тому підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Залишити без задоволення заяву Полтавської обласної прокуратури із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження у справі №440/18786/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Сич