ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6118/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови в призначенні пенсії за віком та не зарахуванні періоду роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року під час відрядження до Монгольської Народної Республіки до загального страхового стажу; зобов'язання зарахувати період роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року під час відрядження до Монгольської Народної Республіки до загального страхового стажу та призначити пенсію за віком з 12.12.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що пенсійний орган безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки відомостями трудової книжки підтверджено наявність необхідного страхового стажу. Вважає, що пенсійним органом протиправно не було зараховано до його страхового стажу період роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року під час відрядження до Монгольської Народної Республіки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не поданий.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
12.12.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 12.12.2022 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №163750016069 від 15.12.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Із прийнятим рішенням позивач ОСОБА_1 не погодився та звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частинами 1, 2 статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору..
Відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач досягнув 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно спірного рішення відповідачем визначений страховий стаж позивача - 24 роки 6 місяців 28 днів.
Згідно розрахунку страхового стажу номер ПС: 163750016069 до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року під час відрядження до Монгольської Народної Республіки.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Поряд з цим, у відповідності до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно копії трудової книжки (дубліката) серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 направлено у відрядження Міністерством геології СРСР для виїзду за кордон в Монгольську Народну Республіку з 25 листопада 1985 року терміном на 3 роки згідно наказу № 135 -к від 15.11.1985 року.
09 листопада 1989 року згідно наказу № 130 - к від 06.11.1989 року при поверненні із відрядження з Монгольської Народної Республіки прийнятий слюсарем по виготовленню вузлів і деталей сантехнічної ділянки 4 розряду (виписка з наказу Монгольської гідрогеологічної експедиції № 203 від 20.10.1989 року).
Вказаний період роботи також підтверджується довідкою Дочірнього підприємства "Полтавнафтогазгеологія" від 18.11.2021 року № 1-9/12-19/411.
Згідно з статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
06.04.1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981, та яка набула чинності з 28.01.1982.
Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.
Пунктом 52 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.12.1974 № 365 у трудові книжки фахівців, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном.
Абзацом 2 пункту 53 Правил №365 встановлено, що записи до трудових книжок фахівців проводяться по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також підставу їх видачі (номера та дати відповідних наказів).
Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача щодо відрядження в Монгольську Народну Республіку здійснено у відповідності до Правил про умови праці радянських працівників за кордоном.
Крім того, пунктом 70 розділу 4 цих же Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, визначено, що за працівниками, скерованим в службове відрядження з СРСР за кордон, зберігається робоче місце (посада) і середній заробіток.
Отже, наведені положення Правил про умови праці радянських працівників за кордоном підтверджують висновок про необхідність зарахування до стажу роботу позивача період його відрядження до Монгольської Народної Республіки.
Таким чином, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року в Монгольській Народній Республіці до страхового стажу позивача.
За вищевикладених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №163750016069 від 15.12.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 належить визнати протиправним та скасувати.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року під час відрядження до Монгольської Народної Республіки.
В свою чергу, уповноваженим органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, розрахунок страхового та пільгового стажу. Суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин через неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 12.12.2022 року з урахуванням висновків суду.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40030; код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначені пенсії №163750016069 від 15.12.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2022 року з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.11.1985 року по 09.11.1989 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко